3.3. Визначення ефективності заходів щодо удосконалення політики підвищення інвестиційної привабливості

На етапі становлення в Україні ринку продажів готового бізнесу порівняльний метод оцінки компаній, як правило, не застосовувався, оскільки складно було знайти інформацію про продажі підприємств-аналогів. Однак накопичений за останні роки досвід дозволяє акумулювати необхідні дані про продаж компаній і виробити підходи до оцінки вартості, які з успіхом можуть бути використані як професійними оцінювачами, так і фінансовими директорами підприємств.

Порівняльний підхід до оцінки вартості готового бізнесу - це сукупність методів, заснованих на порівнянні оцінюваної компанії з підприємствами-аналогами, про фінансові умови продажу яких є інформація.

У ході оцінки діючих і компаній, що приносять дохід, можуть визначатися наступні види вартості:

1. інвестиційна вартість бізнесу - визначається виходячи із прибутковості бізнесу для конкретного інвестора при заданих інвестиційних цілях;

2. вартість діючого бізнесу при існуючому використанні - розраховується на підставі даних про прибутковість, що демонструє підприємством до моменту продажу;

3. ринкова вартість - найбільш імовірна ціна, при якій компанія може бути продана на відкритому ринку в умовах конкуренції, коли сторони угоди діють розумно, маючи всю необхідну інформацію, а на величину ціни угоди не впливають які-небудь надзвичайні обставини. Достовірний результат оцінки ринкової вартості підприємства можна одержати в результаті використання порівняльного підходу до оцінки готового бізнесу.

В рамках порівняльного підходу більшість фахівців в області оцінки виділяють три основних методи: метод компанії-аналога, метод продажів і метод галузевих коефіцієнтів.

При використанні методу компанії-аналога оцінка вартості готового бізнесу проводиться на підставі інформації про вартість підприємств-аналогів. Перш ніж приступити до підбора компаній-аналогів, необхідно проаналізувати специфіку роботи і ринок, займаний оцінюваною компанією.

Підприємства-аналоги повинні ставитися до тієї ж галузі, що й оцінювана компанія, а також бути подібні по наступних основних фінансових і виробничих характеристиках:

1. розмір компанії (виручка, чисельність, вартість активів і т.д.);

2. асортимент;

3. товарна й територіальна диверсифікованість;

4. технологічна й технічна оснащеність;

5. ризики, пов'язані з роботою;

6. порівнянність передбачуваної угоди (форма угоди, умови фінансування, умови оплати й т.д.).

Якщо між компаніями-аналогами й оцінюваною компанією по яким-небудь із перерахованих критеріїв існують розбіжності, необхідно використати відповідні мультиплікатори (коефіцієнти, що характеризують співвідношення результуючого показника до однієї з його складових).

Широко поширені наступні види мультиплікаторів:

1. вартість компанії/прибуток;

2. вартість компанії/грошовий потік;

3. вартість компанії/ринкова вартість матеріальних активів.

Залежно від того, яка інформація про підприємства-аналоги доступна, можуть бути використані й інші мультиплікатори.

При розрахунку вартості компанії рекомендується користуватися декількома мультиплікаторами, заздалегідь розрахувавши для кожного ступінь вірогідності (вагомість). Вірогідність того або іншого мультиплікатора визначається експертним методом. При використанні декількох мультиплікаторів формула розрахунку вартості компанії буде виглядати в такий спосіб (3.1) [68]:

Вартість компанії = (К_i х M_i х B_i), (3.1)

де n - кількість показників діяльності, використовуваних при оцінці вартості компанії;

Kі - показник діяльності оцінюваного підприємства;

Mі - мультиплікатор по і-му показнику;

Bі - вага і-го мультиплікатора.

У виділеній групі був проведений розрахунок коефіцієнтів кореляції для визначення залежності між вартістю компанії й основних ціноутворюючих факторів, такими як вартість активів компанії, виручка, грошовий потік і т.д.

Найбільше значення коефіцієнта кореляції (від 0,94 до 0,98) було отримано для залежності вартості бізнесу від чистого прибутку компанії. Також сильна кореляція існує для залежності ціни компанії від розміру матеріальних активів (0,83-0,99) і розміру виторгу (0,69-0,76). Були виділені відповідні мультиплікатори:

1. ціна/чистий прибуток;

2. ціна/ринкова вартість матеріальних активів;

3. ціна/виручка.

Таблиця 3.12