22. Інвестиційна діяльність на підприємстві

Інвестиції  господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно.

Інвестиційна діяльність – придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Згідно Податкового кодексу інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Капітальні інвестиції  господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших об’єктів нерухомої власності, інших основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації відповідно до норм цього Кодексу;

Фінансові інвестиції  господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів. ¹

Фінансові інвестиції поділяються на: прямі інвестиції  господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою; портфельні інвестиції  господарські операції, що передбачають купівлю цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку або біржовому товарному ринку.

Реінвестиції  господарські операції, що передбачають здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій;

За об’єктом інвестиційної діяльності інвестиції поділяються на:

• реальні, які включають короткострокові інвестиції в оборотні активи та довгострокові інвестиції в необоротні активи;

• фінансові інвестиції у державні і корпоративні цінні папери, банківські депозити.

За напрямами вкладень інвестиції поділяються на:інвестиції на заснування об'єкта;

• інвестиції на розширення об’єкта;

• інвестиції на реконструкцію об’єкта.

Інвестиції можуть реалізовуватися у двох формах:

• інвестиційного проекту (припускає певний закінчений об'єкт інвестиційній діяльності);

• інвестиційного портфелю (включає різні форми інвестицій господарюючого суб'єкта).

За характером участі в інвестуванні розрізняються:

• прямі інвестиції (інвестор бере участь у виборі об'єкту і вкладенні коштів);

• непрямі інвестиції (інвестор діє через інвестиційний фонд або інші фінансові посередники).

Крім цього інвестиції можуть класифікуватися за наступними ознаками:

• за національною приналежністю капіталу — національні (внутрішні) та іноземні інвестиції;

• за часовими періодами інвестування — короткострокові, середньострокові і довгострокові інвестиції;

• за рівнем інвестиційного ризику – безризикові, низько ризикові, середньо ризикові, високо ризикові та спекулятивні;

• за формою власності капіталу, що інвестується – приватні та державні (комунальні), іноземні та спільні.

Життєвий цикл інвестиційного проекту.

Розробка інвестиційного проекту – від первинної ідеї до експлуатації підприємства - представляється у вигляді циклу, що складається з трьох фаз: передінвестиційної, інвестиційної та експлуатаційної.

Кожна фаза містить декілька стадій. Сумарна тривалість цих стадій складає термін життя проекту.

Передінвестиційна фаза включає стадії:

• попередній аналіз та оцінка інвестиційної ідеї (інвестиційних можливостей);

• підготовка інвестиційного проекту;

фінальна оцінка проекту та прийняття остаточного рішення.

Інвестиційна фаза (фаза реалізації інвестиційного проекту), включає стадії:

• формування правового, фінансового і організаційного забезпечення проекту;

• виконання основних проектних робіт, придбання техніка та технологій і т. п;

• формування адміністрації фірми, набір і навчання персоналу;

• укладення контрактів на матеріально-технічне постачання та збут;

• здача в експлуатацію і запуск об'єкту.

З моменту введення в дію основного устаткування або придбання нерухомості (або іншого виду активів) починається третя фаза - експлуатаційна. Тривалість експлуатаційної фази безпосередньо впливає на сукупну величину доходу.

Оцінка доцільності інвестицій. Процес оцінки доцільності реалізації інвестиційного проекту проходить кілька етапів:

1. Визначення вартості проекту (початкові витрати – початкові доходи).

2. Оцінка можливих грошових потоків від проекту, включаючи вартість активу на визначену кінцеву дату.

3. Оцінка рівня ризику проектованих грошових потоків.

4. Визначення дисконтної ставки.

5. Оцінка теперішньої вартості очікуваних грошових потоків.

6. Порівняння теперішньої вартості очікуваних грошових потоків з необхідними витратами проекту.

Для оцінки проектів та вирішення питання щодо доцільності їх фінансування використовуються п’ять основних показників: сума інвестицій; термін окупності; чиста дисконтована вартість (ЧДВ); внутрішня норма прибутку (ВНП); індекс прибутковості (ІП).

Сума інвестицій – сума витрат, пов’язаних із реалізацією проекту.

Термін окупності – період часу, необхідний для того, щоб чисті прибутки від інвестицій відшкодували понесені витрати.

Деякі фірми застосовують показник дисконтований період окупності – період часу, необхідний на те, щоб чисті прибутки від інвестицій, дисконтовані на вартість капіталу інвестиції, покрили витрати на інвестиції.

Чиста дисконтована вартість (ЧДВ) – сума дисконтованої вартості грошових потоків за період реалізації проекту.

Внутрішня норма прибутку (рентабельності) – така дисконтна ставка, за якої сума початкових інвестицій і теперішньої вартості грошових потоків є однаковими, тобто ЧДВ = 0.

Індекс прибутковості – сума грошового потоку (в дійсній або теперішній вартості) за весь період експлуатації інвестиційного проекту поділена на суму інвестицій. Якщо ІП = 1, то проект є недоцільним, тому що не принесе доходу.

Державне регулювання інвестиційної діяльності включає: управління державними інвестиціями та регулювання умов інвестиційної діяльності і контроль за її здійсненням усіма інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності.

Управління державними інвестиціями здійснюється центральними і місцевими органами державної влади та включає планування, визначення умов і виконання конкретних дій щодо інвестування бюджетних і позабюджетних коштів.

Регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється шляхом: подання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв; державних норм та стандартів; антимонопольних заходів; визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами; політики ціноутворення; проведення державної експертизи інвестиційних програм та проектів будівництва та інших заходів.

Суб'єкти інвестиційної діяльності зобов'язані:

• додержувати державних норм і стандартів, порядок встановлення яких визначається законодавством України;

• виконувати вимоги державних органів і посадових осіб, що пред'являються в межах їх компетенції;

• подавати в установленому порядку бухгалтерську і статистичну звітність;

• не допускати недобросовісної конкуренції і виконувати вимоги антимонопольного регулювання;

• сплачувати податки, збори (обов'язкові платежі) в розмірах та у порядку, визначених законами України.

Забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

Держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності, а також іноземних інвестицій.

Захист інвестицій – це комплекс організаційних, технічних та правових заходів, спрямованих на створення умов, які сприяють збереженню інвестицій, досягненню цілі внесення інвестицій, ефективній діяльності об'єктів інвестування та реінвестування, захисту законних прав та інтересів інвесторів, у тому числі права на отримання прибутку (доходу) від інвестицій.

З метою забезпечення сприятливого та стабільного інвестиційного режиму держава встановлює державні гарантії захисту інвестицій.

Зупинення або припинення інвестиційної діяльності провадиться за рішенням: інвесторів, при цьому інвестори відшкодовують збитки учасникам інвестиційної діяльності; правомочного державного органу.