26. Об’єднання підприємств як суб’єкт господарювання

Економічна класифікація об’єднань підприємств за ступенем їх самостійності (чи взаємозалежності, інтегрованості) включає три стадії об’єднань:

І стадія. Найменша ступінь взаємозв’язку. Це об’єднання кооперативного типу, створювані на договірній основі. Підприємства, які входять в об’єднання не втрачають ні юридичної, ні господарсько-економічної самостійності. Сюди входять такі види договірних об’єднань: асоціації, консорціуми, картелі, об’єднання за принципом франчайзингу.

ІІ стадія. Об’єднання концернового типу, або власне об’єднання. Підприємства, що входять в об’єднання, втрачають у тій чи іншій мірі господарсько-економічну самостійність, проте, зберігають юридичну. Такі об’єднання можуть мати назву концерну, конгломерату, холдингу, інтегрованої бізнес групи.

ІІІ стадія. Нові господарюючі суб’єкти (юридичні особи), створені в результаті злиття, поглинань (приєднань) підприємств.

Злиття - будь-яке об'єднання господарюючих суб'єктів, в результаті чого утворюється єдина економічна одиниця з двох чи більше раніше існуючих структур. Поглинання (приєднання) підприємств можна визначити як узяття однією компанією іншої під свій контроль, управління нею через придбання абсолютного чи часткового права власності на неї. Поглинання компанії найчастіше здійснюється шляхом скупки усіх акцій підприємства на біржі, що означає придбання цього підприємства.

Класифікація основних типів інтеграції підприємств . В залежності від характеру інтеграції компаній доцільно виділяти наступні її види:

• горизонтальна інтеграція – інтеграція компаній однієї галузі, що виробляють один і той же виріб чи здійснюють ті самі стадії виробництва;

• вертикальна інтеграція – об’єднання компаній різних галузей, пов'язаних технологічним процесом виробництва готового продукту,

• родова інтеграція – об’єднання компаній, що випускають взаємопов’язані товари

• конгломератна інтеграція – об'єднання компаній різних галузей без наявності виробничої єдності, тобто злиття такого типу – це злиття фірми однієї галузі з фірмою іншої галузі.

У залежності від національної належності поєднуваних компаній можна виділити два види злиття компаній - національні злиття та транснаціональні злиття.

У залежності від ставлення управлінського персоналу компаній до угоди по злиттю чи поглинанню компанії можна виділити - дружні злиття та ворожі злиття.

У залежності від способу об'єднання потенціалу можна виділити наступні типи злиття - корпоративні альянси – це об'єднання двох чи декількох компаній, сконцентроване на окремому напрямку бізнесу та корпорації – цей тип злиття передбачає поєднання усіх активів фірм, що втягуються в угоду.

Основні мотиви інтеграції підприємств. Основна причина інтеграції компаній криється в прагненні одержати і підсилити синергетичний ефект (коли сумарний результат від діяльності об’єднання компаній перевищує суму результатів окремих дій кожної із них). Він може виникати завдяки: економії, обумовленої масштабами діяльності; комбінування взаємодоповнюючих ресурсів; фінансової економії за рахунок зниження трансакційних витрат; зниження конкуренції (мотив монополії); взаємодоповнюваності в галузі НДДКР.

До інших мотивів інтеграції компаній можуть належати - підвищення якості управління, усунення неефективності, податкові пільги, диференціація виробництва, можливість використання надлишкових ресурсів, особисті мотиви менеджерів.

Особливості вертикальної інтеграції підприємств. Існують чотири причини для вертикальної інтеграції:

1. Неспроможність вертикального ринку.

У неспроможного вертикального ринку є три характерних ознаки:

• обмежене число продавців і покупців, що, за певних обставин, дозволяє зловживати ринковою владою;

• висока специфічність, довговічність і капіталомісткість активів, що суттєво здорожує переорієнтацію на іншого покупця (постачальника);

• висока частота трансакцій, що зумовлює зростання трасакційних витрат.

Крім того, на неспроможному вертикальному ринку особливо проявляються невизначеність, обмежена раціональність і опортунізм.

2. Захист від ринкової влади.

3. Створення і використання ринкової влади.

4. Застосування різних стратегій на різних стадіях життєвого циклу галузі.

Поняття та види холдингів. Термін "холдинг" є похідним от англійського – "тримати". У відповідності з британським законодавством холдингом називається компанія А, яка контролює діяльність дочірніх компаній.

Холдингова компанія – відкрите акціонерне товариство, яке володіє, користується, а також розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств (крім пакетів акцій, що перебувають у державній власності).

Холдинговий корпоративний пакет акцій (часток, паїв) – пакет акцій (часток, паїв) корпоративного підприємства, який перевищує 50 відсотків чи становить величину, яка забезпечує право вирішального впливу на господарську діяльність корпоративного підприємства.

Корпоративне підприємство – господарське товариство, холдинговим корпоративним пакетом акцій (часток, паїв) якого володіє, користується та розпоряджається холдингова компанія.

Основними завданнями, які вирішуються в процесі створення холдингів є:

• створення технологічно взаємозв’язаних виробничих і збутових ланцюгів

• диверсифікацію бізнесу, коли у холдинг входять різні підприємства, які виробляють різні види продукції чи послуг.

• оптимізація структури управління

• створення власної сервісної мережі

• відособлення ліцензованих видів діяльності - аудиторської, страхової, інвестиційної та інших.

• зменшення ризиків і підвищення стійкості бізнесу

Законодавство України про об’єднання підприємств. Згідно статті 118 ГКУ, об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Об'єднання підприємств утворюються підприємствами на добровільних засадах або за рішенням органів, які мають право утворювати об'єднання підприємств.

Основні види об'єднань підприємств в Україні. Згідно статті 70 ГКУ, види об'єднань підприємств, їх загальний статус, а також основні вимоги щодо здійснення ними господарської діяльності визначаються цим Кодексом, інші питання їх діяльності регулюються законодавством України.

Господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність. Господарські об'єднання діють на основі установчого договору та/або статуту, який затверджується їх засновниками.

Державне (комунальне) господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням КМУ або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування. Державне (комунальне) господарське об'єднання діє на основі рішення про його утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання.

Основні організаційно-правові форми об’єднань підприємств в Україні

Асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів.

Корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів п-мств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Консорціум - тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел.

Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Промислово-фінансова група є об'єднанням, яке створюється за рішенням КМУна певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України.

Асоційовані підприємства (господарські організації) – це група суб'єктів господарювання - юридичних осіб, пов'язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному фонді та/або управлінні. Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою і вирішальною.

1