19. Фінансове планування на підприємстві

Фінансовий план п-мства. У ньому у вартісному виразі узагальнюються результати усіх планів, що дозволяє судити про їх прийнятність з фінансово-економічної точки зору. Крім цього, фінансовий план обґрунтовує потребу підприємства у фінансових ресурсах та служить для управління його діяльністю.

Фінансовий план включає такі складові:

1. прогноз доходів і витрат (прибутків чи збитків);

2. прогноз руху грошових коштів;

3. план капітальних вкладень;

4. прогноз балансу активів та пасивів підприємства;

5. розрахунок потреби у додаткових фінансових ресурсах та джерела фінансування.

Основними етапами фінансового планування є:

• аналіз фінансового стану підприємства;

• розробка загальної фінансової стратегії підприємства;

• складання поточних фінансових планів;

• коректування та конкретизація фінансового плану;

• розробка оперативного фінансового плану.

Фінансова стратегія є основою для розробки фінансової політики. Фінансова політика підприємства – форма реалізації фінансової стратегії за окремими напрямами його фінансової діяльності:

• політика формування активів і структури капіталу;

• політика управління активами та інвестиціями;

• політика організації фінансових ресурсів (формування власних фінансових ресурсів і залучення із зовнішніх джерел).

Фінансове планування – це прогнозування та обґрунтування процесів створення, розподілу і використання фінансових ресурсів підприємства.

При фінансовому плануванні прийнято дотримуватися наступних принципів:

Принцип відповідності – полягає в тому, що придбання необоротних активів потрібно планувати за рахунок власного капіталу та довгострокових джерел.

Принцип постійної потреби в оборотному (робочому) капіталі – сума оборотних активів підприємства повинна перевищувати суму його поточних зобов’язань.

Принцип надлишку грошових коштів – передбачає постійну наявність певного запасу грошових коштів для забезпечення потрібних виплат на випадок, якщо який-небудь з платників прострочить свій платіж.

Планування доходів, витрат та фінансових результатів діяльності підприємства проводиться в розрізі операційної, фінансової та інвестиційної діяльності. Операційна діяльність – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю Фінансова діяльність – діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства Інвестиційна діяльність – придбання та реалізація тих необоротних активів і фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів

Перший крок – прогнозування доходів від реалізації продукції. Прогноз повинен бути складе­ний помісячно чи поквартально. Цим займається служба маркетингу. При цьому потрібно дати прогнози цін та обсягів реалізації продукції. На обсяги продаж продукції впливають: макроекономічні зміни, тенденції розвитку ринку та конкуренції, ефективність маркетингу, якість продукції, сервіс і т д, сезонні коливання тощо. Вибір найбільш прийнятного варіанту встановлення реалізаційних цін здійснюється на основі аналізу ринку, стану та цілей розвитку компанії.

Плануючи витрати операційної діяльності підприємства можна виходити із прийнятих припущень щодо залежності витрат від обсягів продажів.

Після прогнозування витрат операційної діяльності прогнозуються фінансові результати операційної діяльності. Після прогнозу доходів та витрат інших видів звичайної діяльності, прогнозується розмір сплати податку на прибуток та визначається прогноз чистого прибутку підприємства.

У випадку формування фінансового розділу бізнес-плану нового напряму чи суттєвих структурних змін у функціонуванні підприємства потрібне детальне планування витрат в розрізі окремих видів продукції, підрозділів і т.д.

Наступним кроком фінансового планування є планування руху грошових коштів.

Рух грошових коштів – це надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.

Грошові кошти – це готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Еквіваленти грошових коштів – короткострокові високоліквідні фінансові інвести­ції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і характеризуються незначним ризиком зміни вартості.

На підприємстві рух грошових коштів обліковується, аналізується та планується окремо за результатами операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Чистий рух коштів – різниця між сумами грошових надходжень та грошових видатків, пов’язаних з тим чи іншим видом діяльності. При цьому окремо виділяється та враховується рух коштів від надзвичайних подій.

Для оцінки операційного грошового потоку можуть використовуватися прямий або непрямий методи. Прямий передбачає аналіз кожної окремої господарської операції, ідентифікацію грошового потоку, що генерується в межах такої операції, та визначення напряму руху грошових коштів. Непрямий передбачає проведення коригування абсолютної величини прибутку підприємства на величину впливу негрошових операцій у рамках операційної діяльності суб’єкта господарювання.

План руху грошових коштів – це плановий документ, що відображає майбутні платежі і надходження грошей.

Основні статті грошових надходжень від операційної діяльності:

• Надходження від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); від покупців і замовників авансів; від бюджету податку на додану вартість; від повернення інших податків і зборів (обов'язкових платежів).

Основні статті грошових витрат операційної діяльності:

• Витрачання на оплату товарів (робіт, послуг); на оплату авансів (суми попередньої оплати та авансових платежів постачальникам та підрядникам); на оплату працівникам; витрат на відрядження; на оплату зобов'язань з податку на додану вартість; зобов'язань з податку на прибуток; на оплату відрахувань на соціальні заходи; на оплату зобов'язань з інших податків і зборів (обов'язкових платежів); на оплату цільових внесків.

На завершальному етапі планування складається прогнозний баланс за відповідною формою фінансової звітності і містить інформацію про майбутній стан підприємства на кінець прогнозованого періоду.

Прогноз балансу підприємства на планований рік прогнозується при наступних допущеннях.

Приймається, що всі активи п-мства, що беруть участь у виробництві, змінюються пропорційно об'ємам продажів (якщо підприємство працює на повну потужність).

Грошові кошти, дебіторська заборгованість, запаси приймаються такими, що змінюються пропорційно обсягам продажів. Окремі зобов'язання, такі як кредиторська заборгованість за товари (роботи, послуги) та поточні зобов’язання за розрахунками, змінюються пропорційно обсягам продажів автоматично, оскільки зростання продажів приводить до збільшення масштабів діяльності підприємства.

Збільшення величини нерозподіленого прибутку оцінюється за допомогою прогнозу доходів, видатків та фінансових результатів та плану щодо розподілу чистого прибутку.

Різниця між прогнозованим об'ємом активів і прогнозованим об'ємом заборгованостей і капіталу покривається за рахунок додаткового фінансування.

Бюджет (англ. budget – буквально сумка) – розпис грошових доходів та витрат підприємства за певний період (рік, квартал, місяць).

Бюджетування – це процес планування діяльності підприємства та оформлення його результатів системою бюджетів; це процес складання бюджету підприємства шляхом сумування бюджетів його структурних підрозділів та/чи напрямів діяльності.

Виділяють дві складові частини бюджетування, кожна з яких є закінченим етапом планування 1)підготовка операційного бюджету та 2) підготовка фінансового бюджету.

Перелік операційних бюджетів - бюджет продажів; бюджет виробництва; бюджет виробничих запасів; бюджет виробничих накладних витрат; бюджет прямих витрат на матеріали; бюджет прямих витрат на оплату праці; бюджет комерційних витрат; бюджет управлінських витрат; прогнозний звіт про прибуток.

До фінансових бюджетів належать - інвестиційний бюджет; бюджет грошових коштів; прогнозний баланс.

Важливою вимогою до складання окремих бюджетів є єдина класифікація статтей доходів і витрат (їх уніфікація).

При складанні бюджетів структурних підрозділів і служб підприємства доцільно дотримуватися принципу декомпозиції. Цей принцип полягає в тому, що кожен бюджет нижчого рівня є деталізацією бюджетів вищого рівня.