25. Банкрутство та ліквідація підприємства

Банкрутство – визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Одна з перших ознак руху до банкрутства — спад прибутко­вості фірми нижче за вартість її капіталу. Відсотки за кредит і дивіденди, що сплачуються фірмою, пере­стають відповідати ринковим умовам гос­подарювання, вкладання коштів у таку фірму стає невигідним. Кредитори (власники облігацій та інші) одержують певні суми, визначені кредитними угода­ми, але відносна вигідність їхніх вкладень у дану фірму зменшується. У зв'язку із зниженням вартості ак­ціонерного капіталу падає ціна акцій, збільшується ризик неповернення коштів. У фірми виникають труд­нощі з готівкою. Якщо кредитори не пролонгують кредитні угоди на наступний період фірма змушена буде виплачувати не тільки відсотки, а й суму основного боргу. Тоді може ви­никнути криза ліквідності і фірма увійде в стан «технічної непла­тоспроможності». Це явище можна вже розглядати як банкрутство.

Причини банкрутства підприємств. Зовнішні причини – політичні, соціально-економічні, науково-технічні, зовнішньоекономічні.

Внутрішні причини :

• відсутність бачення перспектив розвитку підприємства;

• недосконалість механізму ціноутворення;

• збільшення дебіторської заборгованості;

• утримання зайвих робочих місць;

• технологічна неузгодженість процесу виробництва;

• брак довготермінового інвестування;

• дефіцит власних оборотних коштів;

• нераціональна організаційна структура.

Банкрутство може виникнути на кожному з етапів життєвого циклу розвитку фірми. Дослідники нази­вають такі основні фактори, що сприяють банкрутству фірми.

На стадії зароджен­ня фірма може зазнати банкрутства через: неправильне визначення місії фірми та її виробничого профілю; низькі підприємницькі здібності власника (власників) фірми; низьку кваліфікацію управлінського персоналу фірми; неадекватний маркетинг; велику частку позикового капіталу; низьку кваліфікацію виконавців (робітників, інженерів і т. п.); неадекватність трансакційних витрат.

Етап прискорення зрос­тання характеризується тим, що фірма має добрий попит на свою продукцію, сильну маркетингову стратегію, високу кваліфікацію управлінського персоналу, що дає змогу процвітати та збільшувати виробництво. У цій ситуації для фірми є небезпеч­ною тільки велика частка позикових коштів у загальній величині капі­талу, що використовується. Фірма може своєчасно не забезпечити виплат своїм кредиторам і збанкрутувати.

На етапі уповільнення зростання загрозу банкрутства створю­ють: погане використання оборотного капіталу, втрата гнучкості в управлінні, неадекватний маркетинг, неадекватність трансакційних витрат.

Етап зрілості характеризується стабільним станом фірми, ста­більним прибутком, насиченням усіма виробничими ресурсами. На цьому етапі небезпечною є низка таких факторів: високий ступінь неліквідності оборотного капіталу, старіння основного капіталу, неадекватний маркетинг, неадекватність трансакційних витрат.

На етапі спаду діють ті самі фактори, що й на етапі зрілості. Але стан погіршується загальним незадовільним фінансовим становищем суб'єкта господарювання. Він втрачає споживачів, а негативна дія внутрішніх факторів може призвести до прискореного його банкрутства.

Основні етапи порушення справи про банкрутство:

1. Подання заяви на банкрутство (кредитором або боржником).

2. Підтвердження факту безспірності вимог кредитора, який ініціює порушення справи про банкрутство.

Безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника;

3. Визначення майнових активів боржника.

4. Виявлення всіх можливих кредиторів.

Усі кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

5. Обґрунтування можливого плану реструктуризації або санаці

Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містять план санації, можуть бути: реструктуризація підприємства; перепрофілювання виробництва; закриття нерентабельних виробництв; відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) частини боргів, про що укладається мирова угода; ліквідація дебіторської заборгованості; реструктуризація активів боржника; продаж частини майна боржника; зобов'язання інвестора про погашення боргу (частини боргу) боржника виконання зобов'язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань; продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу (для недержавних підприємств); одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються згідно з планом санації; звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі реалізації плану санації.