4. Тлумачити норми права можуть всі суб’єкти, однак юридичне значення тлумачення різне.

В залежності від суб’єктів та юридичного значення тлумачення може бути офіційним та неофіційним.

Офіційне тлумачення – дається уповноваженими не те органами та має обов’язковий характер для суб’єктів, що застосовують норми права. Воно розподіляються на:

• аутентичне, що дається тим же органом, який приймав даний нормативний акт;

• легальне, що засноване на спеціальній вказівці закону про надання органові права пояснювати акти, що видаються іншими органами.

В залежності від того, чи торкається офіційне тлумачення конкретної справи, чи всієї сущності певної категорії справ, воно поділяється на:

• нормативне, коли тлумачення має загальний характер і обов’язкове для всіх справ даного виду (наприклад, постанова Пленуму Верховного Суду по якійсь справі);

• казуальне, яке обов’язкове лише при розгляді конкретної справи (наприклад, вказівка колегії Верховного Суду по конкретній справі обов’язкові для суду при розгляді саме цієї справи). Але таке роз’яснення має загальний характер, бо є зразком застосування закону, якому слідують нижчестоящі суди. Принципові рішення в бюлетенях Верхового Суду України.

Неофіційне тлумачення – не обов’язкове для органів, що застосовують норми права, дається різними суб’єктами, що не мають права на офіційне тлумачення. Поділяється на:

• доктринальне, що проводиться під час наукового аналізу норм права в монографіях, статтях. Різновидом доктринального тлумачення є науково-практичні коментарії;

• повсякденне (адвокатська практика, юрисконсультом, громадянином).

5. Акт офіційного тлумачення норм права (інтерпретаційно-правовий акт) – це акт-документ, який містить роз’яснення змісту і порядку застосування правової норми, сформульоване уповноваженим органом у рамках його компетенції, і має обов’язкову силу для всіх, хто застосовує норми, що роз’яснюються.

Норма тлумачення – своєрідна “тінь” норми, що тлумачиться, вона не існує окремо від самої норми і може бути реалізована на практиці лише у разі її застосування. У природі тінь завжди в цілому відповідає її матеріальній основі.

Ознаки акта тлумачення норм права полягають у тому, що він:

1. діє разом з тим нормативно-правовим актом, у якому містяться норми права, що тлумачаться, залежить від них і, як правило, поділяє їх долю;

2. є формально-обовязковим для всіх, хто застосовує норми, що роз’яснюються;

3. не виходить за межі норми, що тлумачиться, являє собою уточнююче судження про норму права, а не нове нормативне розпорядження;

4. приймається лише правотворчими або спеціально уповноваженими суб’єктами;

5. має спеціальну письмову форму вираження акта-документа (роз’яснення, інструктивні листи та інше).

Акти тлумачення норм права можна поділити на види відповідно до різних критеріїв:

• за галузевою належністю норми, що тлумачиться, - акти тлумачення конституційного, цивільного, кримінального права тощо;

• за структурними елементами норми, що тлумачиться, - акти тлумачення гіпотези, диспозиції, санкції;

• за юридичною формою вираження – постанови, укази, накази, роз’яснення та інше;

• за сферою дії – нормативні, казуальні;

• за “авторством” норми, що тлумачиться:

  • акти автентичного тлумачення;

  • акти легального (делегованого тлумачення

    • за повноваженнями інтерпретатора:

      • інтерпретаційні акти правотворчих органів, що засновані на правотворчих повноваженнях інтерпретатора, згідно з якими наділяються певною формою; містять нормативні (загальні) роз’яснення; мають юридичну силу, однакову з юридичною силою правотворчих актів даного органу (наприклад, постанова Верховної Ради України);

      • інтерпретаційні акти правозастосовних органів, що засновані на правозастосовних повноваженнях інтерпретатора, згідно з якими наділяються певною формою; містять правила застосування норма права, сформульовані в результаті узагальнення юридичної практики (наприклад, постанова Пленуму Верховного Суду України і Вищого арбітражного суду України, вказівка з питань розслідування Генерального прокурора України).

Щоб уникнути підміни актів більшої юридичної сили актами меншої юридичної сили, слід скоротити кількість роз’яснень, що виходять від нижчих управлінських органів. Серед інтерпретаційних актів право застосовних органів слід віддати перевагу актам суду і арбітражу. Свої роз’яснення суд і арбітраж дають на основі вирішення конкретних справ, підсумовуючи судову і арбітражну практику.

Акти тлумачення норм права (інтерпретаційно-правові акти) поряд з нормативно-правовими актами і актами застосування норм права (правозастосовними, індивідуальними актами) складають особливу (“третю”) групу правових актів.

Систему основних правових актів можна зобразити так:

• правові акти:

  • нормативно-правові акти

  • акти застосування норм права (індивідуальні акти)

  • акти тлумачення норм права (інтерпретаційно-правові акти).

Інтерпретаційно-правовий акт – це юридичний документ, що приймається органами держави в межах їх повноважень і містять нормативні приписи, спрямовані на роз’яснення норм законів і підзаконних актів. Дані акти є результатом офіційного тлумачення; надають можливість оригінального посилання у випадку використання в правореалізаційній діяльності.

Ознаки:

1. поширюються як на невизначену кількість суб’єктів, так і на конкретний суб’єкт;

2. мають формально-визначений характер (постанови, накази, укази, листи);

3. юридична сила визначається силою акту, що тлумачиться, а також компетенцією суб’єктів, що приймають;

4. не можуть протирічити актам, що тлумачаться;

5. приймаються не по всім актам, а лише по тим, що потребують роз’яснення;

6. їх призначенням є роз’яснення змісту припису;

7. діють впродовж дії акту, що тлумачиться;

8. змінюється впродовж дії акту, що тлумачиться.