42. Правове регулювання набуття громадянства (підстави та умови).

Громадянином України є особа, яка набула громадянство України в передбаченому законами та міжнародними договорами України порядку. Т а окрім громадян до поняття населення включаються також іноземці, тобто особи, які не перебувають в громадянстві України і є громадянами (підданими) іншої держави або держав (біпатридами), і особи без громадянства (апатриди), тобто особи, які не є громадянами жодної держави.

Відповідно до загальновизнаних норм міжнародного права право на громадянство є невід’ємним правом кожної людини. Це положення закріплено у Загальній Д екларації прав людини від 10 грудня 1948 р. та Міжнародному пакті про громадянстві й політичні права від 16 грудня 1966 р. Зазначене право втілене й у Конституції України та Законі України “Про громадянство України” від 18 січня 2001 р.

Громадянство являє собою самостійний конституційно-правовий інститут. Зміст громадянства становлять права та обов’язки особи стосовно держави з одного боку, і держави щодо особи — з іншого. Ці права та обов’язки виникають та існують у зв’язку з поширенням на особу юрисдикції держави.

Існує декілька способів набуття громадянства:

а) в силу народження — філіації (від лат. filiatio — родове наступництво) за принципом “права крові” (лат. jus sanguinis) — набуття громадянства за походженням (особа набуває громадянство батьків незалежно від місця (країни) її народження),та “права ґрунту” (лат. jus soli) — набуття громадянства за народженням (особа набуває громадянство держави, на території якої вона народилася, незалежно від громадянства її батьків);

б) шляхом натуралізації (надання) — прийняття до громадянства на підставі положень відповідних законів держави про таке прийняття;

в) шляхом репатріації (від пізньолат. repatriatio — повернення на батьківщину) — повернення в країну громадянства, постійного проживання або кровного походження певних категорій осіб, які внаслідок різних обставин опинилися на її межами,що здійснюється на підставі міжнародних договорів або загальнодержавних актів (законів заінтересованих держав) про таке повернення;

г) шляхом оптації (від лат. optatio — вибір, бажання) — підпадання під суверенітет певної держави у результаті переходу під її суверенітет території, на якій проживає дана особа (за міжнародним договором).

Громадянство України набувається:

 за народженням;

 за територіальним походженням;

 внаслідок прийняття до громадянства;

 внаслідок поновлення у громадянстві;

 внаслідок усиновлення;

 внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування;

 внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієз-

датною, опіки;

 у зв’язку з перебуванням у громадянстві України одного чи

обох батьків дитини;

 внаслідок встановлення батьківства;

 за іншими підставами, передбаченими міжнародними догово-

рами України.

Іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.

Умовами прийняття до громадянства України є:

1) визнання і дотримання Конституції та законів України;

2) неперебування в іноземному громадянстві, або подання зобов’язання припинити іноземне громадянство чи декларації про відмову від нього;

3) безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п’яти років. Не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України. Ця умова не поширюється на особу, яка перебуває у шлюбі з громадянином України терміном понад два роки та постійно проживає на території України на законних підставах;

4) отримання дозволу на постійне проживання в Україні;

5) володіння державною мовою в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі);

6) наявність законних джерел існування. Ця умова не поширюється на осіб, яким надано правовий статус біженця чи притулок в Україні.

Окремі з перелічених вимог не поширюються на осіб, які мають визначні заслуги перед Україною, та на осіб, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України.

До громадянства України не приймається особа, яка:

а) вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;

б) засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості);

в) вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким злочином.

У вирішенні питань громадянства України беруть участь:

• Президент України;

• Комісія з питань громадянства при П резидентові України;

• спеціально уповноважений центральний орган виконавчої

влади з питань громадянства та підпорядковані йому органи;

• Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва і консульські установи України.

Провадження з питань громадянства здійснюється в порядку,визначеному П орядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 р.