- •Адміністративно –територіальний устрій України
- •3.1 Вимоги до організації адміністративно-територіального устрою
- •2.Акти ксу
- •3. Верховенство ку
- •4) Виборче право
- •5 Відповідальність органів
- •6) Гарантії місцевого самоврядування
- •8)Джерела кпу
- •9) Загальні збори
- •10.Інститут представника Президента України (завдання та функції, види, особливості конституційно-правового регулювання).
- •11 Комітети вру?????????????????
- •12 Компетенція виконавчих комітетів….((((((((((((
- •13 Конституційне право громадян на судовий захист та правову допомогу
- •16 Конституційне право на обєднання в політичні партії та громадські організації
- •18. Конституційне право громадян на працю та відпочинок
- •19 . Конституційне право громадян на проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій.
- •21. Конституційне право громадян на свободу і особисту недоторканність, право на таємницю особистого життя.
- •30. Конституційні виборчі права громадян.
- •25. Конституційні закони: поняття, зміст, види. Утвердження інституту конституційних законів
- •26. Конституційні обов’язки громадян.
- •27. Конституційні основи законодавчої діяльності
- •17.Конституційні права на охорону здоровя, медичну допомогу та медичне страхування, на безпечне для життя і здоровя довкілля
- •58. Конституційно – правовий статус Президента України .
- •29. Конституційно – правова відповідальність в Україні : поняття, суб»єкти, проблеми становлення (утвердження) як окремого виду юридичної відповідальності .
- •40. Конституційно – правова характеристика України як унітарної держави. Особливості унітаризму в Україні.
- •31. Конституційно – правове регулювання державних символів (поняття, види, ф-ї, затвердження, використання). (ст.20 ку)
- •41. Конституційно – правове регулюванняя державної мови. Статус мов корінних народів та національних меншин в Україні .
- •42. Правове регулювання набуття громадянства (підстави та умови).
- •43. Правове регулювання припинення громадянства (підстави та умови).
- •44. Припинення повноважень пу.
- •48. Конституційно – правовий статус арк.
- •49. Конституційно правовий статус біженців в Україні .
- •50. Конституційно – правовий статус вр України .
- •52. Конституційно – правовий статус кму.
- •53. Конституційно-правовий статус комітетів вру. Утворення та діяльність парламентських профільних комітетів
- •54. Конституційно-правовий статус ксу. Ксу – єдиний орган конституційної юрисдикції.
- •§ 1. Конституційний с уд України — єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні
- •56. Конституційно-правовий статус національних меншин в Україні
- •65. Конституція арк. (То все, що знайшла )
- •66. Конституція України як закон прямої дії. Юридична природа вступного розділу Конституції України – Преамбули.
- •67. Конституція України як закон, що має підвищену ступінь стабільності. Загальна х-тика внесення змін.
- •68. Механізм реалізації Конституції України
- •69. Норми конституційного права.
- •Відмінності між правами людини і громадянина:
- •70. Повноваження Президента України: поняття, види, проблеми реалізації.
- •71. Політична, економічна та ідеологічна багатоманітність в Україні – як засада конституційного ладу.
- •72. Поняття державного органу, конституційна система державних органів в Україні.
- •73. Поняття надзвичайного стану. Види надзвичайних режимів за законодавством України.
- •74. Поняття та система місцевого самоврядування.
- •74. Конституційний лад України: поняття, сутність та засади.
- •75 . Поняття, правова природа та призначення інституту Глави держави – Президента України.
- •75. Постійні комісії місцевих рад.
- •55. Правове положення (статус) народного депутата України.
- •47. Принцип розподілу влади в Україні – як засада конституційного
- •81. Принципи громадянства України.
- •82. Районна та обласна ради як органи місцевого самоврядування: формування, структура, форми діяльності, компетенція, проблеми реформування.
- •83.Свобода думки і слова як конституційне право громадян України (зміст, сутність, проблеми реалізації).
- •2) Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16 листопада 1992 р.
- •3) Закон України «Про Національний архівний фонд і архівні установи» від 24 грудня 1993 р.
- •77. Системно-структурна характеристика Конституційного права як галузі права.
- •85. Сільська, селищна, міська ради як органи місцевого самоврядування, форми діяльності, компетенція), проблеми реформування.
- •86.Соціальна держава як держава конституційна: сутність, характерні риси. Проблеми утвердження України як соціальної держави.
- •87. Структура (внутрішня будова)виконавчих комітетів місцевих рад.
- •88. Суверенітет та суверенна держава в конституційному (державному) праві: основні теорії державного суверенітету. Сучасне розуміння категорії суверенна держава. Ознаки суверенної держави.
- •78. Сучасний український Конституціоналізм: поняття, сутність, засади та процес становлення.
- •90. Територія держави, адміністративно-територіальної одиниці як об»єкт конституційно-правових відносин.
- •91. Форми територіальної самоорганізації населення в Україні.
- •79. Функції Конституції України: поняття, система, характеристика.
- •2. Функції Конституцій
- •2.1 Установча функція
- •2.2 Організаторська функція
- •2.3 Зовнішньополітична функція
- •2.5 Юридична функція
- •Вибачайте менше не вийшло…. Головне це про функції, а все інше для загального розвитку щоб знали, якщо на деКу будуть зустрічні питання.
- •93. Функції парламенту України, зростання його ролі внаслідок реформи Конституції.
- •94. Юридична природа рішень (актів) місцевих референдумів в Україні.
- •80. Юридичні властивості Конституції України.
16 Конституційне право на обєднання в політичні партії та громадські організації
Стаття 36. Громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські органЬації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної свободи громадян, беруть участь у виборах. Членами політичних партій можуть бути лише громадяни України. Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.
Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права. Обмеження щодо членства у професійних спілках встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.
Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.
Усі об'єднання громадян рівні перед законом.
Право на свободу об'єднання – одне з невід'ємних прав, закріплене Загальною декларацією прав людини, іншими основоположними міжнародними юридичними документами та гарантоване Конституцією України, яке забезпечує можливість участі вгромадському і політичному житті, утворення з цією метою різноманітних об'єднань громадян. Право на свободу об'єднання вполітичні партії і громадські організації забезпечує проголошенуст. 15 Розділу І »3агальні засади» Конституції свободу політичноїДіяльності, засновану на економічній, політичній та ідеологічнійбагатоманітності з метою задоволення законних спільних інтересів громадян. Окремі обмеження права на свободу об'єднанняіз зазначенням строку їх дії можуть встановлюватися в умовахвоєнного або надзвичайного стану (див. коментар до ст. 64 Конституції).
Конституція України гарантує свободу створення об'єднань громадян. Передбачене коментованою статтею право означає безперешкодну можливість громадян об'єднуватися на основі єдності інтересів у політичні партії і громадські організації для спільної реалізації своїх прав і свобод. Свобода об'єднання означає, зокрема, правову і фактичну можливість добровільно, без примусу чи попереднього дозволу утворювати об'єднання громадян або вступати до них (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2001 р. № 18 - рп/2001).
Держава покликана сприяти розвиткові політичної та громадської активності, творчої ініціативи громадян, створювати рівні умови для діяльності їх об'єднань.
На підставі цієї конституційної норми закони України від 16 червня 1992 р. «Про об'єднання громадян», від 5 квітня 2001 р. «Про політичні партії», «Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності», статті 2, 243 Кодексу законів про працю України закріплюють право на створення і діяльність політичних партій, громадських організацій, профспілок, підприємницьких об'єднань, асоціацій, творчих союзів, національно-культурних товариств і т. ін.
Стаття 1 Закону «Про об'єднання громадян» визначає об'єднання громадян як добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Об'єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до цього Закону визнається політичною партією або громадською організацією. Єдиним інтересом політичної партії є політичний інтерес, який опредмечується в її політичній активності. Тому політична партія утворюється спеціально для участі в політичній діяльності, що й відрізняє її від інших об'єднань громадян (громадських організацій, об'єднань за інтересами, професійних спілок, релігійних організацій), котрі формуються для здійснення будь-яких інших, але неполітичних інтересів.
Проголошення політичної багатоманітності однією із загальних засад конституційного ладу означає визнання активної ролі політичних партій у суспільстві, коли загальні напрямки соціального розвитку акумулюються і формуються передусім у площині інтересів громадянського суспільства на засадах вільної конкуренції політичних поглядів та програм. За цих умов політичні партії виконують функції щодо:
виявлення та акумуляції політичних настроїв;
представництва політичних інтересів різних соціальнихгруп;
формування політичних програм щодо можливих напрямків розвитку суспільства та держави;
забезпечення конкуренції політичних поглядів;
підготовки кадрів для політичної діяльності;
реалізації політичних програм через загальнонаціональніінститути влади та управління або політичного опанування.
Якщо засновниками громадських організацій можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які до-сягли 18 років, а молодіжних та дитячих організацій – 15-річно-го віку, їх членами – особи, які досягли 14 років (крім молодіжних та дитячих), то право на створення політичних партій і участь у їх діяльності мають тільки громадяни України (статті 11,12 Закону «Про об'єднання громадян»).
Право на участь в об'єднаннях громадян іноземців та осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено законами України та не суперечить статутам даних організацій, закріплено в ст. 16 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Членом політичної партії може бути лише громадянин України, який відповідно до Конституції України має право голосу на виборах. Громадянин України може перебувати одночасно лише в одній політичній партії. Членами політичних партій не можуть бути: 1) судді; 2) працівники прокуратури; 3) працівники органів внутрішніх справ; 4) співробітники Служби безпеки України; 5) військовослужбовці (частини 1–3 ст. 6 Закону «Про політичні партії в Україні»).
Добровільність і свобода вступу чи перебування в будь-якому громадському об'єднанні гарантуються законом. Конституція передбачає, що ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах і свободах за належність чи неналежність до політичних партій, або у праві добровільного виходу з цих об'єднань. Належність чи неналежність до будь-якої політичної партії або громадської організації не може бути підставою для обмеження прав і свобод чи надання державою окремих пільг і переваг. Вимога про зазначення в офіційних документах щодо членства в тому чи іншому об'єднанні громадян не допускається. Зокрема, ст. 25 Кодексу законів про працю України забороняє вимагати від осіб, які поступають на роботу, серед інших відомостей інформацію про їх партійну належність.
Свобода діяльності об'єднань громадян визначається характером їх відносин з державою, її органами і службовими особами. Згідно з ст.8 Закону України «Про об'єднання громадян» держава забезпечує додержання прав і законних інтересів об'єднань громадян, легалізованих у встановленому законом порядку. Втручання державних органів та службових осіб у діяльність об'єднань громадян, так само як і втручання об'єднань громадян у діяльність державних органів, службових осіб, не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Легалізація (офіційне визнання) об'єднань здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування. Якщо політичні партії та міжнародні громадські організації підлягають обов'язковій реєстрації Міністерством юстиції України, то для інших громадських організацій передбачається спрощений порядок. Вони легалізуються шляхом повідомлення про заснування відповідно Міністерством юстиції України, місцевими органами державної виконавчої влади, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів (ст. 14 Закону «Про об'єднання громадян»).
Крім того, Верховна Рада України має право встановлювати пільги щодо оподаткування доходів по окремих видах господарської або іншої комерційної діяльності об'єднань громадян, створених ними організацій та підприємств, максимальні розміри пожертвувань на користь політичних партій, затверджує перелік всеукраїнських громадських організацій, яким держава надає матеріальну допомогу.
Свобода діяльності громадських об'єднань полягає також у тому, що їм гарантується можливість внутрішньо організаційної діяльності: самостійно приймати свої статути, обирати свої керівні органи, керувати своєю власністю, складати програми діяльності і здійснювати цю діяльність, право на реорганізацію та на саморозпуск, призупинення своєї діяльності.
Право на об'єднання забезпечується правовими гарантіями. У реєстрації об'єднанню громадян може бути відмовлено, якщо його назва, статутний або інші документи, подані для реєстрації об'єднання, суперечать вимогам законодавства України (ч. 1 ст. 16 Закону «Про об'єднання громадян»). Рішення про відмову в реєстрації повинно містити підстави такої відмови, може бути оскаржено у судовому порядку, про відмову у реєстрації об'єднання реєструючий орган повідомляє у засобах масової інформації (частини 2, 3 ст. 16 Закону «Про об'єднання громадян»). Тимчасова заборона (зупинення) окремих видів чи всієї діяльності об'єднання громадян або примусовий розпуск (ліквідація) об'єднання громадян допускається лише за рішенням суду (статті 31, 32 Закону «Про об'єднання громадян»).
Державний контроль за діяльністю об'єднань громадян здійснюється державними органами у порядку, передбаченому законодавством України. Органи, що проводять легалізацію об'єднань громадян, здійснюють контроль за додержанням ними положень статуту. Нагляд за виконанням та додержанням законності об'єднаннями громадян здійснюють органи прокуратури. Контроль за джерелами та розмірами надходжень, сплатою податків об'єднаннями громадян здійснюють відповідно фінансові органи та органи державної податкової інспекції (ст. 25 Закону «Про об'єднання громадян»).
Гарантією права на об'єднання служить також відповідальність за порушення цього права. Посадові особи легалізуючих органів об'єднань громадян та громадяни за порушення законодавства про об'єднання громадян несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність (ст. 27 Закону «Про об'єднання громадян»).