10. Ускладнення при переливанні крові. Гемотрансфузійний шок. Причини виникнення. Клініка. Протишокова терапія. Догляд за хворим під час переливання крові.

Укладнення. Гемотрансфузійні реакції. На відміну від ускладнень вони не супроводжуються серйозними порушеннями функцій органів і систем і не становлять небезпеки для життя. До них відносяться пірогенні і алергічні реакції. Розвиваються вони незабаром після трансфузії і виражаються в підвищенні температури тіла, загальному нездужання, слабкості. Можуть з'явитися озноб, головний біль, свербіж шкіри, набряк окремих частин тіла (набряк Квінке). На частку пірогенних реакцій припадає половина всіх реакцій та ускладнень. За ступенем тяжкості розрізняють легкі, середні і важкі пірогенні реакції. При легкого ступеня температура тіла підвищується в межах 1 С, виникають головний біль, біль у м'язах. Реакції середньої важкості супроводжуються ознобом, підвищенням температури тіла на 1,5-2 0С, почастішанням пульсу і дихання. При тяжких реакціях спостерігається приголомшливий озноб, температура підвищується більше ніж на 2 0С, досягає 40 0С і більше, відзначаються виражена головний біль, біль у м'язах, кістках, задишка, ціаноз губ, тахікардія. Причиною пірогенних реакцій є продукти розпаду білків плазми і лейкоцитів донорської крові, продукти життєдіяльності мікробів, розпаду залишків крові і плазми, що залишаються в трубках і крапельницях після попередньої трансфузії. При появі пірогенних реакцій хворого слід зігріти, вкрити ковдрами і прикласти грілки до ніг, напоїти гарячим чаєм, дати амідопірин. При реакціях легкої та середньої тяжкості цього буває достатньо. При тяжких реакціях, окрім зазначених коштів, хворому призначають промедол, амідопірин ін'єкційні наркотики, внутрішньовенно вводять 5-10 мл 10% розчину хлориду кальцію, крапельно вливають розчин глюкози. Для попередження пірогенних реакцій у важких анемізірованних хворих слід переливати відмиті і розморожені еритроцити. Алергічні реакції є наслідком сенсибілізації організму реципієнта до іммуноглобулі-нам, спостерігаються найчастіше при повторних трансфузіях. Клінічними проявами алергічної реакції є підвищення температури тіла, озноб, загальне нездужання, кропивниця, задишка, ядуха, нудота, блювота. Для лікування застосовують антигістамінні та десенсибилизирующие засоби (димедрол, супрастин, хлорид кальцію, кортикостероїди), при явищах судинної недостатності-сосудотонізірующіе кошти.

гемотрансфузійні ускладнення. При переливанні несумісної в антигенному щодо крові, в основному за системою АВО і резус-фактором, розвивається гемотрансфузіонний шок.

Гемотрансфузійних шок виникає при переливанні крові, еритроцитарної маси, несумісних за груповою системою АВО. Виявляється під час або в найближчу годину після гемотрансфузії у вигляді падіння артеріального тиску, появи сечі темно-бурого кольору та олігоануріей, ознобу, болів у ділянці попереку, задишки, жовтяниці. Причина - у більшості випадків невиконання правил переливання крові на одному з етапів. Патогенез: внутрішньосудинне руйнування еритроцитів донорської крові призводить до виходу в кров вільного гемоглобіну, активного тромбопластину, що призводить до ДВС - синдрому, порушення мікроциркуляції, ЦНС, шоку. Ознаки гемотрансфузійних шоку: біль у грудях, у попереку, потім блідість шкірних покривів, тахікардія, холодний піт, стійке падіння АТ, гемолітична жовтяниця, гостра печінкова недостатність. Періоди гемотрансфузійних шоку: 1) власне гемотрансфузійних шок; 2) період олігурії і анурії; 3) період відновлення діурезу; 4) період одужання. Клініка: Хворий виявляє занепокоєння, скаржиться на болі і почуття сорому за грудиною, біль у попереку, м'язах, іноді озноб, спостерігається задишка, утруднення дихання, обличчя гіперемійоване, іноді бліде чи цианотичное. Можливі нудота, блювання, мимовільні сечовипускання і дефекація. Пульс частий, слабкого наповнення, артеріальний тиск знижується. При появі ознак гемотрансфузійних шоку необхідно відразу припинити переливання крові, почати протишокову терапію - поліглюкін, наркотичні анальгетики, гепарин, антигістамінні препарати, кортикостероїдні гормони. Потім необхідно проведення форсованого діурезу, плазмаферезу, за свідченнями - гемодіаліз, при анемії - переливання індивідуально підібраних відмитих еритроцитів.