- •1.Профілактика хірургічної інфекції. Шляхи потрапляння збудників в організм людини. Екзо- та ендогенне джерело інфікування. Поняття про внутрішньо лікарняну інфекцію.
- •2. Поняття про асептику. Основні методи стерилізації та способи контролю над ними.
- •3. Поняття про антисептику. Види та методи антисептики. Основні групи антисептичних речовин.
- •4. Сучасні методи обробки рук хірурга та операційного поля. Стерилізація одягу, білизни і перев’язувального матеріалу.
- •5. Класифікація кровотеч. Гостра крововтрата, її критерії, клінічні ознаки. Лабораторнрі ознаки кровотечі. Особливості догляду за хворим з кровотечами.
- •6.Шлунково-кишкова кровотеча. Клінічні особливості. Принципи лікування. Догляд за хворим з шлунково-кишковою кровотечею.
- •7.Тимчасові та остаточні методи зупинки кровотечі.
- •8.Основні принципи накладання кровоспинного джгута. Покази та проти покази до його застосування.
- •9. Поняття про групи крові. Визначення групи крові з використанням стандартних сироваток.
- •10. Ускладнення при переливанні крові. Гемотрансфузійний шок. Причини виникнення. Клініка. Протишокова терапія. Догляд за хворим під час переливання крові.
- •11.Необхідність проведення проб на сумісність крові донора та реципієнта перед початком переливання. Оцінка придатності крові та її компонентів.
- •12. Препарати крові і кровозамінники. Покази до їх використання.
11.Необхідність проведення проб на сумісність крові донора та реципієнта перед початком переливання. Оцінка придатності крові та її компонентів.
Основним правилом гемотрансфузій є переливання одногрупної крові. Перед трансфузією лікар зобов'язаний упевнитися в придатності еритроцитної маси, яку мають переливати. Оцінювання якості консервованої еритроцитної маси передбачає перевірку цілості та герметичності закупорювання флакону або мішка, правильності паспортизації, установлення терміну консервування і макроскопічного огляду. Критерії придатності еритроцитної маси для переливання: прозорість шару плазми над еритроцитами (відсутність каламуті, пластівців, ниток фібрину), рівномірний еритроцитний шар (відсутність згустків).Перед переливанням необхідно визначити групову належність еритроцитної маси, групу крові і резус-сумісність хворого, зробити пробу на індивідуальну сумісність еритроцитів донора і сироватки крові реципієнта. На початку трансфузії обов'язково проводять біологічну пробу.
Оцінка придатності консервованої крові та її компонентів дляпереливання. Перед трансфузій визначають придатність крові дляпереливання: враховують цілісність упаковки, термін придатності, порушеннярежиму зберігання крові (можливе замерзання, перегрівання). Найбільшдоцільно переливати кров з терміном зберігання не більше 5-7 добу, так якз подовженням терміну зберігання в крові відбуваються біохімічні таморфологічні зміни, які знижують її позитивні властивості. Припереливанні заморожених компонентів крові упаковки з кров'ю швидкопідігрівають до температури 38’С.
12. Препарати крові і кровозамінники. Покази до їх використання.
Компоненти крові- це окремі фракції , що виділені з цільної крові, які мають специфічні покази до свого використання.
1) препарати з протианемічною дією (еритроцитарна маса);
2) препарати — коректори системи згортання крові (тромбоцитарна маса, фібриноген, фібри-нолізин, антигемофільна плазма, гемостатична губка, тромбін, кріопре-ципітат);
3) препарати комплексної дії (плазма, альбумін, протеїн);
4) препарати імунологічної дії (імуноглобу-ліни);
5) препарати для протиінфек-ційної терапії (лейкоцитарна маса).
Еритроцитарна маса — це кров, з якої видалено 60—65 % плазми. Показанням до переливання еритроцитарної маси є значне зниження кисневої ємності крові, що буває у разі вираженої анемії (гіпоксії),зумовленої крововтратою, недостатністю кровотворення та іншими причинами, які призводять до зменшення кількості еритроцитів у крові.Протипоказане переливання ерит-роцитарної маси у разі гемоконцент-рації, схильності крові хворого до гіперкоагуляції.
Плазма крові — жовтого кольору рідина, багата на білки. Крім того, в ній містяться різні електроліти, вуглеводи, ліпіди, гормони, вітаміни та інші речовини. Одержують її з цільної крові шляхом відстоювання абоцентрифугування. Переливання плазми показано хворим із травматичним шоком, що супроводжується крововтратою і зневодненням, хворим зі зниженою кількістю білка або відсутністю деяких білкових компонентів, при септичному стані. Її застосовують з гемостатичною метою, вона сприяє швидшому згортанню крові. Не рекомендується переливати велику кількість плазми (понад 1,5 л) з метою запобігання таким ускладненням, як синдром масивних трансфузій, а також розвиток синдрому гомологічної крові на грунті тканинної несумісності іму-ноплазмових факторів.
Альбумін — основна фракція плазми, з якої його одержують. Розчини бувають 5, 15, 25 % концентрації. 5 % розчин застосовують для швидкого збільшення ОЦК, а 15, 25% — для корекції гіпопротеїнемії. Застосовують альбумін для лікування виснажених хворих з вираженою гіповолемією і гіпопротеїнемією, а також при опіковому шоку,крововтратах.
Фібриноген — один із білків системи згортання крові. Використовують тромбоцитарну масу при кровотечах, зумовлених дефіцитом тромбоцитів. Вона показана також хворим з крововтратою після масивних переливань консервованої крові.
Гемостатична губка. - Застосовують місцеве, як кровоспинний препарат. Виготовляють з плазми крові і випускають у висушеному вигляді.
Лейкоцитарна маса — компонент крові, який містить багато білих клітин периферичної крові з домішкою тромбоцитів, еритроцитів, плазми.
Тромбін — ефективний місцевий кровоспинний засіб, який застосовують під час капілярної кровотечі і при інших станах, що супроводжуються дрібними геморагіями, при оперативних втручаннях на паренхіматозних органах.
Кровозамінники - фізично однорідні трансфузійні засоби з ціле направленою дією на організм, що має властивість замінити певну функцію крові.
Кровозамінники гемодинамічної дії часто називають протишоковими, бо застосовують їх переважно для лікування шоку (травматичного, опікового, операційного) і гострої крововтрати. Механізм їх дії спрямований на нормалізацію гемодинаміки. З цією метою використовуються препарати, виготовлені з декстрану, желатину, оксиетилкрохмалю. (Желатиноль)
Кровозамінники дезінтоксикаційноі дії. Лікувальний ефект цих розчинів зумовлений тим, що вони зв"язують токсини і виводять їх через нирковий бар’єр. Крім цього, ліквідуючи стаз еритроцитів у капілярах, вони зменшують гіпоксію органів і тканин, поліпшують функцію нирок, підвищують діурез. Під впливом дезінтокси-каційних кровозамінників внутрішньоклітинна рідина переходить у судинне русло, що в свою чергу веде до збільшення ОЦК і поліпшення гемодинаміки. До цієї групи речовин належать: гемодез, реополіглюкін, реоглюман, полідез, ентеродез, неокомпенсан.
Кровозамінники для парентерального живлення. Показані в тих випадках, коли хворий з тих чи інших причин не може приймати їжу або вона, надходячи в травний канал, не всмоктується в ньому.( гідро-лізин, гідролізат казеїну , амінопеп-тид, амінозол, аміген, поліамін, моріанін, амінофузин, фреамін, глюкоза)
Кристалоїдні (сольові) розчини. Як кровозамінники вони мало ефективні. Для підвищення ОЦК їх треба вводити в кількості, яка перевищує крововтрату в 3—4 рази. У той же час введення в організм такої кількості рідини може зумовити небажані наслідки. Кристалоїдні розчини частіше використовують у разі критичного стану організму для одержання швидкого, але нетривалого ефекту. Вони поліпшують реологічні властивості крові, нормалізують мікроцир-куляцію. (0,9 % розчин натрію хлориду; 1,5 % розчин натрію гідрокарбонату; розчини Рінгера—Локка, Дерро, Гартмана, Батлєра)
