11.Необхідність проведення проб на сумісність крові донора та реципієнта перед початком переливання. Оцінка придатності крові та її компонентів.

Основним правилом гемотрансфузій є переливання одногрупної крові. Перед трансфузією лікар зобов'язаний упевнитися в придатності еритроцит­ної маси, яку мають переливати. Оцінювання якості консервованої еритро­цитної маси передбачає перевірку цілості та герметичності закупорювання флакону або мішка, правильності паспортизації, установлення терміну кон­сервування і макроскопічного огляду. Критерії придатності еритроцитної маси для переливання: прозорість шару плазми над еритроцитами (відсутність каламуті, пластівців, ниток фібрину), рівномірний еритроцитний шар (відсутність згустків).Перед переливанням необхідно визначити групову належність еритро­цитної маси, групу крові і резус-сумісність хворого, зробити пробу на інди­відуальну сумісність еритроцитів донора і сироватки крові реципієнта. На початку трансфузії обов'язково проводять біологічну пробу.

Оцінка придатності консервованої крові та її компонентів дляпереливання. Перед трансфузій визначають придатність крові дляпереливання: враховують цілісність упаковки, термін придатності, порушеннярежиму зберігання крові (можливе замерзання, перегрівання). Найбільшдоцільно переливати кров з терміном зберігання не більше 5-7 добу, так якз подовженням терміну зберігання в крові відбуваються біохімічні таморфологічні зміни, які знижують її позитивні властивості. Припереливанні заморожених компонентів крові упаковки з кров'ю швидкопідігрівають до температури 38’С.

12. Препарати крові і кровозамінники. Покази до їх використання.

Компоненти крові- це окремі фракції , що виділені з цільної крові, які мають специфічні покази до свого використання.

1) препарати з протианемічною дією (еритроцитарна маса);

2) препарати — коректори системи згортання крові (тромбоцитарна маса, фібриноген, фібри-нолізин, антигемофільна плазма, гемостатична губка, тромбін, кріопре-ципітат);

3) препарати комплексної дії (плазма, альбумін, протеїн);

4) препарати імунологічної дії (імуноглобу-ліни);

5) препарати для протиінфек-ційної терапії (лейкоцитарна маса).

• Еритроцитарна маса — це кров, з якої видалено 60—65 % плазми. Показанням до переливання еритроцитарної маси є значне зниження кисневої ємності крові, що буває у разі вираженої анемії (гіпоксії),зумовленої крововтратою, недостатністю кровотворення та іншими причинами, які призводять до зменшення кількості еритроцитів у крові.Протипоказане переливання ерит-роцитарної маси у разі гемоконцент-рації, схильності крові хворого до гіперкоагуляції.

• Плазма крові — жовтого кольору рідина, багата на білки. Крім того, в ній містяться різні електроліти, вуглеводи, ліпіди, гормони, вітаміни та інші речовини. Одержують її з цільної крові шляхом відстоювання абоцентрифугування. Переливання плазми показано хворим із травматичним шоком, що супроводжується крововтратою і зневодненням, хворим зі зниженою кількістю білка або відсутністю деяких білкових компонентів, при септичному стані. Її застосовують з гемостатичною метою, вона сприяє швидшому згортанню крові. Не рекомендується переливати велику кількість плазми (понад 1,5 л) з метою запобігання таким ускладненням, як синдром масивних трансфузій, а також розвиток синдрому гомологічної крові на грунті тканинної несумісності іму-ноплазмових факторів.

• Альбумін — основна фракція плазми, з якої його одержують. Розчини бувають 5, 15, 25 % концентрації. 5 % розчин застосовують для швидкого збільшення ОЦК, а 15, 25% — для корекції гіпопротеїнемії. Застосовують альбумін для лікування виснажених хворих з вираженою гіповолемією і гіпопротеїнемією, а також при опіковому шоку,крововтратах.

• Фібриноген — один із білків системи згортання крові. Використовують тромбоцитарну масу при кровотечах, зумовлених дефіцитом тромбоцитів. Вона показана також хворим з крововтратою після масивних переливань консервованої крові.

• Гемостатична губка. - Застосовують місцеве, як кровоспинний препарат. Виготовляють з плазми крові і випускають у висушеному вигляді.

• Лейкоцитарна маса — компонент крові, який містить багато білих клітин периферичної крові з домішкою тромбоцитів, еритроцитів, плазми.

• Тромбін — ефективний місцевий кровоспинний засіб, який застосовують під час капілярної кровотечі і при інших станах, що супроводжуються дрібними геморагіями, при оперативних втручаннях на паренхіматозних органах.

Кровозамінники - фізично однорідні трансфузійні засоби з ціле направленою дією на організм, що має властивість замінити певну функцію крові.

• Кровозамінники гемодинамічної дії часто називають протишоковими, бо застосовують їх переважно для ліку­вання шоку (травматичного, опіково­го, операційного) і гострої крововтра­ти. Механізм їх дії спрямований на нормалізацію гемодинаміки. З цією метою використовуються препарати, виготовлені з декстрану, желатину, оксиетилкрохмалю. (Желатиноль)

• Кровозамінники дезінтоксикаційноі дії. Лікувальний ефект цих розчинів зумовлений тим, що вони зв"язують токсини і виводять їх через нирковий бар’єр. Крім цього, ліквідуючи стаз еритроцитів у капілярах, вони змен­шують гіпоксію органів і тканин, по­ліпшують функцію нирок, підвищу­ють діурез. Під впливом дезінтокси-каційних кровозамінників внутрішньо­клітинна рідина переходить у судинне русло, що в свою чергу веде до збільшення ОЦК і поліпшення гемо­динаміки. До цієї групи речовин належать: гемодез, реополіглюкін, реоглюман, полідез, ентеродез, неокомпенсан.

• Кровозамінники для парентерально­го живлення. Показані в тих випад­ках, коли хворий з тих чи інших при­чин не може приймати їжу або вона, надходячи в травний канал, не всмок­тується в ньому.( гідро-лізин, гідролізат казеїну , амінопеп-тид, амінозол, аміген, поліамін, моріанін, амінофузин, фреамін, глюкоза)

• Кристалоїдні (сольові) розчини. Як кровозамінники вони мало ефективні. Для підвищення ОЦК їх треба вводи­ти в кількості, яка перевищує крово­втрату в 3—4 рази. У той же час вве­дення в організм такої кількості ріди­ни може зумовити небажані наслідки. Кристалоїдні розчини частіше вико­ристовують у разі критичного ста­ну організму для одержання швидко­го, але нетривалого ефекту. Вони поліпшують реологічні властивості крові, нормалізують мікроцир-куляцію. (0,9 % розчин натрію хлориду; 1,5 % розчин натрію гідрокарбонату; розчини Рінгера—Локка, Дерро, Гартмана, Батлєра)