- •1.Профілактика хірургічної інфекції. Шляхи потрапляння збудників в організм людини. Екзо- та ендогенне джерело інфікування. Поняття про внутрішньо лікарняну інфекцію.
- •2. Поняття про асептику. Основні методи стерилізації та способи контролю над ними.
- •3. Поняття про антисептику. Види та методи антисептики. Основні групи антисептичних речовин.
- •4. Сучасні методи обробки рук хірурга та операційного поля. Стерилізація одягу, білизни і перев’язувального матеріалу.
- •5. Класифікація кровотеч. Гостра крововтрата, її критерії, клінічні ознаки. Лабораторнрі ознаки кровотечі. Особливості догляду за хворим з кровотечами.
- •6.Шлунково-кишкова кровотеча. Клінічні особливості. Принципи лікування. Догляд за хворим з шлунково-кишковою кровотечею.
- •7.Тимчасові та остаточні методи зупинки кровотечі.
- •8.Основні принципи накладання кровоспинного джгута. Покази та проти покази до його застосування.
- •9. Поняття про групи крові. Визначення групи крові з використанням стандартних сироваток.
- •10. Ускладнення при переливанні крові. Гемотрансфузійний шок. Причини виникнення. Клініка. Протишокова терапія. Догляд за хворим під час переливання крові.
- •11.Необхідність проведення проб на сумісність крові донора та реципієнта перед початком переливання. Оцінка придатності крові та її компонентів.
- •12. Препарати крові і кровозамінники. Покази до їх використання.
1.Профілактика хірургічної інфекції. Шляхи потрапляння збудників в організм людини. Екзо- та ендогенне джерело інфікування. Поняття про внутрішньо лікарняну інфекцію.
Профілактика хірургічної інфекції. Жорсткість асептичного режиму в хірургічних стаціонарах і насамперед у операційних та перев'язочних — на¬гальне завдання. Це передусім підви¬щення вимог щодо асептичного режи¬му до всіх працівників хірургічних та анестезіологічних і реанімаційних відділень, підвищення професіоналі¬зму в здійсненні асептичних заходів та контролю з боку завідувача хірургіч¬ного відділення (операційного блоку) та старшої операційної сестри, про¬вітрювання палат, дезінфекція по¬стелі, вологе прибирання тощо. Високий гігієнічний режим у відділенні, гігієна персоналу (спеціальний одяг, виявлення та лікування бацилоно¬сіїв ) та хворих (миття хворих під ду¬шем з антимікробним милом, повна ізоляція хворих з відкритими вогнищами інфекції від здорових), макси¬мальне скорочення перебування хво¬рих перед операцією у відділенні, уникнення перев'язки в палаті дозво-ляють зменшити загрозу госпіталізму, контамінації поверхні тіла хворих полі-резистентними мікробами.'Ретельне дослідження та обстеження хворих перед операцією з метою виявлення якихось відхилень та пору¬шень у них імунітету й інших чинників ризику і корекція їх зменшують за¬грозу інфекційних ускладнень після операції. Обмеження інвазивних дослід¬жень суворими показаннями, зістри-гування, а не гоління волосся в зоні операційного поля за 30 хв до опе¬рації, змазування шкіри операційно¬го поля перед операцією антисепти¬ками, використання водонепроникної білизни для хірургічної бригади, по¬криття операційного поля після його обробки самоклеючими плівками, через які проводиться розріз, корис-тування гострими інструментами для розтину тканин, бережливе ставлен¬ня до останніх, зменшення кількості лігатур, користування в контаміно-ваній рані монофільними, що не ма¬ють абсорбуючих властивостей, шва¬ми та швами, що розсмоктуються, своєчасна заміна рукавичок у разі їх пошкодження, заміна інструментів після розрізування шкіри — все це сприяє зменшенню ризику щодо роз¬витку хірургічної інфекції, зокрема інфікування ран. Серед видів хірургі¬чної інфекції найбільшу питому вагу мають інфекція ран та ушкоджень (мікротравми, опіки, відмороження, укуси та ужалення комах тощо), а та¬кож післяопераційна (ранова та по¬рожнинна) місцева і загальна інфек¬ції. Тому запобігання цим видам ін¬фекції складає найважливішу пробле¬му. Профілактика інфекції випадко¬вих ран та пошкоджень полягає в своє¬часній їх діагностиці, поданні першої медичної допомоги. Добре налагод¬жена робота травматологічних пунк¬тів, медпунктів, хірургічних кабі¬нетів, станцій "Швидкої допомоги" має величезне значення як для про¬філактики інфекції, так і нерідко долі потерпілих.
Шляхи потрапляння збудників в організм людини. 1. Контактно-побутовий шлях, коли захворювання передається безпосередньо або через предмети, що оточують хворого.
2. Повітряно-крапельний шлях, коли інфекція передається через крапельки слини, що потрапляють у повітря при розмові, чханні, кашлі. Так можуть передаватися туберкульоз, грип, коклюш, дифтерія, кір тощо.
3. Передача інфекції через воду, в яку потрапляють мікроби з виділеннями хворих (холера, черевний тиф, дизентерія та ін.).
4. Через заражені харчові продукти.
5. Через укуси кровосисних членистоногих (наприклад, малярія).
6. Через грунт: наприклад, кишкові захворювання, правець.
Мікроорганізми можуть проникати в рану, в зону ушкодження тканин із зовнішнього середовища-екзогенне(повітряна, крапельна, контактна, імплантаційна) інфікування чи з вогнищ скупчення мікрофлори в самому організмі людини - ендогенне інфікування. (стафілокок, стрептокок, гонокок, кишкова паличка, протей, анаеробні), (з шкіри, з шлунково-кишкового тракту, з диха. шляхів)
Внутрішньолікарняна інфекція. Вважають будь-яке клінічно виражене захв (вірусного,бактеріального,грибкового), що виникає внаслідок інфікування при обстеженні в стаціонарі і після виписування продовж місяця. Контингент, що заражається – медперсонал і пацієнт. Місце зараження – стаціонар, поліклініка, лабораторія. Причини: контакт з хворим(носієм); порушення санітарно-гігієнічного протиепідемічного режиму; Раціональний режим прибирання зменшує небезпеку повітряно-крапельного шляху передачі. Групи ризику: новонароджені недоношені; після операції; з пониженою резистенцію.