80. Договір зберігання: поняття, ознаки, сторони. Форма договору зберігання. Відповідальність зберігача за втрату (нестачу) чи пошкодження речі

Договір зберігання — один із найдавніших різновидів договорів, він призначений забезпечити схоронність речі особи, яка не може здійснювати за нею нагляд.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яку їй передала друга сторона (поклажодавець), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ст. 936 ЦК). Регулювання договору зберігання здійснюється главою 66 ЦК.

Юридичні ознаки договору: односторонній, реальний та безвідплатний. Однак якщо зберігання здійснюється на засадах підприємницької діяльності (професійним зберігачем), то він перетворюється на взаємний, консенсуальний та відплатний

Сторонами (контрагентами) за даним договором є поклажодавєць та зберігач. Поклажодавцем є особа, яка передала річ на збе­рігання. Поклажодавцем може бути фізична чи юридична особа, яка є власником речі, або інша особа, уповноважена для передання речі на зберігання. Щодо спеціальних видів зберігання можуть ви­різнятися і певні вимоги до поклажодавця. Так, у разі зберігання речей пасажира поклажодавцем може бути лише пасажир. Що сто­сується зберігача, то ним слід визнавати особу, яка зобов'язана прийняти річ на зберігання, утримувати її впродовж певного строку і повернути у цілісності та схоронності. Зберігачем також може бу­ти, як правило, право- та дієздатна фізична або юридична особа, од­нак в окремих випадках до особи — зберігача також можуть стави­тися певні умови. Наприклад, у разі встановлення обов'язку збе­рігати майно у майбутньому зберігач має бути професійним зберігачем, тобто повинен здійснювати свою діяльність на засадах підприємницької діяльності .

Предметом договору зберігання є послуга, що полягає в сукуп­ності корисних дій, спрямованих на прийняття, зберігання та по­дальше повернення зберігачем певного об'єкта. Об'єктом зберігання, як правило, є рухома річ. При цьому вона може бути як індивідуально визначена, так і визначена родовими ознаками, наприклад, у разі зберігання речей, що є предметом спо­ру (секвестр). Іншою істотною обставиною даного договору є строк (термін) даного договору, тобто період часу, впродовж якого (чи до досягнен­ня якого) зберігач зобов'язаний зберігати передану йому річ. При цьому договір зберігання може бути строковим (тобто укладеним на певний визначений у договорі строк) і безстроковим (тобто таким, що припиняється вимогою повернути майно, яке знаходиться на зберіганні) . У разі, коли строк передбачено у договорі, виконання за даним договором повинно бути проведено в даний строк або з досяг­ненням відповідного терміну. Однак при строковому зберіганні зберігач має право вимагати дострокової передачі речі навіть у разі, якщо строк зберігання за даним договором не закінчився (ст. 953 ЦК України). При безстроковому зберіганні, якщо строк зберігання у договорі не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення (ч. 2 ст. 938 ЦК України). Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ у розумний строк (ч. З ст. 938 ЦК України). Професійний зберігач, який зберігає речі на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування, не має права відмовитися від укладення договору зберігання за наявності у нього такої мож­ливості (ст. 940 ЦК України). У разі, коли поклажодавець не передав річ на зберігання, він по­винен відшкодувати зберігачеві усі збитки, пов'язані з тим, що збе­рігання не відбулося (ч. 2 ст. 939 ЦК України), якщо він у розумний строк не попередив зберігача про відмову від договору зберігання. Особливим аспектом договору .зберігання є можливість встанов­лення його оплатності за згодою сторін, тому окрема роль при цьому відводиться ціні договору. Як уже зазначалось, у класичному розумінні договір зберігання є безоплатним, оскільки має фідуціарний характер. Однак навіть у разі безоплатності даного договору зберігач має гарантовану можли­вість вимагати відшкодування витрат, пов'язаних зі зберіганням, якщо інше не передбачено законом або договором (ч. З ст. 947 ЦК України). Проте розмір відшкодовуваних у цьому випадку витрат не повинен перевищувати фактичних затрат зберігача, оскільки в іншому разі він буде визнаватись сплатним.

Окрім відшкодування фактичних витрат зберігача, сторони мо­жуть за взаємною домовленістю встановлювати певну плату (ціну) за здійснення зберігання та строк її внесення. Відмінність цієї плати від суми відшкодування фактичних витрат зберігача полягає в тому, що вона має характер винагороди, тобто позитивну різницю між су­мою оплати послуг зберігання та фактичних затрат зберігача. Сума цієї плати встановлюється у договорі зберігання або на підставі від­повідних тарифів та ставок. При цьому у разі, коли зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати (ч. 2 ст. 946 ЦК Украї­ни). І навпаки, якщо поклажодавець після закінчення строку догово­ру зберігання своєчасно не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання (ч. З ст. 946 ЦК України) . Інша сума, про яку може йтися при оплаті за договором зберіган­ня, — це надзвичайні витрати, під якими слід розуміти витрати, яких сторони не могли передбачити при укладенні договору збе­рігання. Правовий режим надзвичайних витрат полягає в тому, що вони відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві (ч. 2 ст. 947 ЦК України). Форма договору зберігання залежить від різних обставин. Так, якщо сторонами договору є фізичні особи, то договір укладається, як правило, в усній формі. При цьому окремі різновиди договорів зберігання можуть укладатися вчиненням конклюдентних дій, на­приклад, під час зберігання речей у камерах схову. Письмова форма вимагається у разі, коли договір укладається між двома юридичними особами, між фізичною та юридичною осо­бами або коли сума оплати перевищує у двадцять і більше разів роз­мір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ст. 208 ЦК України). Крім загальних підстав, письмова форма для договору зберігання є обов'язковою у разі, коли зберігач зобов'язується взяти річ, незале­жно від її вартості, на зберігання у майбутньому (ст. 937 ЦК Украї­ни). До простої письмової форми договору зберігання прирівнюються документи (розписка, квитанція та ін.), підписані зберігачем. Підтвердженням наявності між особами договірних відносин, а також того, що річ була передана на зберігання, крім письмового договору може бути наявність у поклажодавця легітимаційного зна­ка (номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання), якщо це встановлено законом, іншими актами цивільно­го законодавства або є звичним для цього виду зберігання. При цьо­му утримувач даного легітимаційного знака презюмується належним поклажодавцем, тому зберігач зобов'язується виконати свої зобов'я­зання зі зберігання перед пред'явником легітимаційного знака.

Прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, раптовому захворюванні або за інших надзвичайних обставин може підтверджуватися свідченням свідків

Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених

договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для

забезпечення схоронності речі.

Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач

зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка

була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого

самого роду та такої самої якості.

Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в

якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її

природних властивостей.

Зберігач зобов'язаний передати плоди та доходи, які були ним

одержані від речі.

Тотожність речі, яка була прийнята на зберігання, і речі,

яка була повернута поклажодавцеві, може підтверджуватися

свідченням свідків.

За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на

зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

2. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або

пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок

непереборної сили, або через такі властивості речі, про які

зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або

внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

3. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження

речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його

умислу або грубої необережності.

Стаття 951. Відшкодування збитків, завданих поклажодавцеві

81. Зберігання на товарному складі, джерела його правового регулювання. Поняття договору складського зберігання. Сторони в договорі. Укладення договору складського зберігання. Складські документи, їх види.

За договором складського зберігання товарний склад (зберігач) зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Вважається, що письмова форма договору додержана, якщо його укладення та прийняття товару на склад посвідчені складськими документами. Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, визнається публічним. Товарний склад визнається складом загального користування у випадках, коли із закону, інших нормативно-правових актів або виданого підприємницькій організації дозволу (ліцензії) випливає, що вона зобов'язана прийняти на зберігання товари будь-якого товароволодільця (елеватори, холодильники, склади). Товарний склад зобов'язаний здійснити за свій рахунок огляд товарів при прийнятті їх на зберігання для визначення їх кількості та зовнішнього стану. Зберігай зобов'язаний надати й товароволодільцеві можливість огляду товарів або їх зразків (якщо зберігання здійснюється зі знеособленням), взяття проб та вжиття заходів, необхідних для забезпечення схоронності товарів. Кожна зі сторін договору при поверненні товару має право вимагати його огляду та перевірки якості. Втрати, пов'язані з оглядом речей, несе сторона, що зажадала їх огляду та перевірки. Якщо при поверненні товару його не було спільно оглянуто чи перевірено сторонами, заяву про нестачу або пошкодження товару внаслідок неналежного зберігання має зробити товароволоділець у письмовій формі при одержанні товару, а щодо нестачі та пошкодження, які не могли бути виявлені за звичайного способу прийняття товару, — протягом трьох днів після його одержання. Якщо немає заяви товароволодільця, вважається, що товар повернено складом відповідно до умов договору, коли товароволоділець не доведе інше. У цивільному праві відповідальність, як правило, настає за наявності вини особи, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином. У зобов'язаннях за договором складського зберігання передбачається виняток із цього правила. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження товару, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості товару, про які зберігач, приймаючи його на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. У науці цивільного права таку відповідальність називають підвищеною в тому розумінні, що вона настає незалежно від вини зберігача. Товарний склад на підтвердження прийняття товарів видає один із таких документів: 1) складську квитанцію; 2) просте складське свідоцтво; 3) подвійне складське свідоцтво. Товар, прийнятий на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, може бути предметом застави протягом строку зберігання товару шляхом застави відповідного свідоцтва. Подвійне складське свідоцтво складається із двох частин: складського свідоцтва та заставного свідоцтва (варанта), які можуть бути відокремлені один від одного. Складське та заставне свідоцтво можуть передаватися разом або окремо за передавальними написами. Утримувач складського та заставного свідоцтв має право розпоряджатися товаром, що зберігається на складі. Утримувач, який має лише складське свідоцтво, має право розпоряджатися товаром, але цей товар не може бути взятий зі складу до погашення кредиту, виданого за заставним свідоцтвом. Просте складське свідоцтво видається на пред'явника. Товарний склад видає товар утримувачеві складського та заставного свідоцтва (подвійного складського свідоцтва) не інакше, як в обмін на обидва свідоцтва разом. Утримувачеві складського свідоцтва, який не має заставного свідоцтва, але вніс суму боргу за ним, товар видається складом не інакше, як в обмін на складське свідоцтво та за умов надання разом із ним квитанції про сплату всієї суми боргу за заставним свідоцтвом. Утримувач складського та заставного свідоцтва має право вимагати видачі товару частинами. При цьому в обмін на первісні свідоцтва йому видають нові свідоцтва на товари, що залишилися на складі.

Нема-------------------------------------. Спеціальні види зберігання

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Параграфом 2 глави 66 ЦК передбачено спеціальні види зберігання. До них відносяться:

1) Зберігання речі у ломбарді-оформляється видачею іменної квитанції.-Ціна речі визначається за домовленістю сторін. -Ломбард зобов'язаний страхувати за свій рахунок на користь поклажодавця речі -Річ, яку поклажодавець не забрав після трьох місяців від дня закінчення строку договору зберігання, може бути продана ломбардом. Із суми виторгу вираховуються плата за зберігання та інші платежі, які належить зробити ломбардові. Залишок суми виторгу повертається поклажодавцеві.

-ломбард є фінустановою, основний вид діялності його видача грошових сум під заставу. через це приміщення ломбарду має бути відповідним чином обладнане, тому ломбард може надавати і додаткову послугу: зберігання рухомих речей які не є предметом заставних операцій.

2)Зберігання цінностей у банку -документи, цінні папери, дорогоцінні метали, каміння, інші коштовності та цінності. -строковий або безстроковий договір-Банк може бути уповноважений поклажодавцем на вчинення правочинів з цінними паперами, прийнятими на зберігання. -договір засвідчується видачею банком поклажодавцеві іменного документа, в якому зазначають ПІБ поклажодавця, реквізити банку, умови зберігання і повернення речей -індивідуальний банківський сейф, ключ від сейфа, картку, що ідентифікує поклажодавця, інший знак або документ, що посвідчує право його пред'явника на доступ до сейфа та одержання з нього цінностей. -Банк приймає від поклажодавця цінності, контролює їх поміщення у сейф та одержання їх із сейфа. -До договору про надання особі банківського сейфа без відповідальності банку за вміст сейфа застосовуються положення цього Кодексу про положення про оренду.

3)Зберігання речей у камерах схову підприємств транспорту-зобов'язані приймати на зберігання речі пасажирів та інших осіб незалежно від наявності у них проїзних документів. публічний договір -на підтвердження прийняття речі до камери (крім автоматичних) видається квитанція або номерний жетон. -Збитки, завдані поклажодавцеві внаслідок втрати, нестачі або пошкодження речі відшкодовуються протягом доби з моменту пред'явлення вимоги у розмірі суми оцінки речі, здійсненої при переданні її на зберігання. -Строк зберігання встановлюється транспортними кодексами або за домовленістю. Якщо сторона не забрала річ, то камера зобов'язана зберігати її протягом трьох місяців. Зі спливом строку річ може бути продана -До зберігання в автоматичних камерах застосовуються положення про оренду.

4) Зберігання речей у гардеробі організації -зберігання верхнього одягу, головних уборів у спеціально відведених місцях в закладах охорони здоров'я та інших закладах. -зберігачем є ця організація. -видається номерний жетон. -Зберігач, незалежно від того, чи здійснюється зберігання за плату чи безоплатно, зобов'язаний вжити усіх необхідних заходів щодо забезпечення схоронності речі.

5)Зберігання речей пасажира під час його перевезення -Перевізник зобов'язаний забезпечити схоронність валізи , особистих речей пасажира (крім дорогоцінностей та грошей) , які пасажир перевозить у відведеному місці. -В поїздах таким спец відведеним місцем є багажний вагон, в літаках - багажний відсік, в автобусах - багажне відділення.

6)Зберігання речей у готелі -Готель відповідає за схоронність речей, внесених до готелю особою, яка проживає у ньому. -Річ вважається такою, що внесена до готелю, якщо вона передана працівникам готелю або знаходиться у відведеному для особи приміщенні. -Готель відповідає за втрату грошей, інших цінностей (цінних паперів, коштовностей) лише за умови, що вони були окремо передані готелю на зберігання. -У разі втрати чи пошкодження речі особа зобов'язана негайно повідомити готель. -Якщо до закінчення строку проживання особа не пред'явила свої вимоги до готелю, вважається, що її речі не були втрачені чи пошкоджені. -також у гуртожитках, мотелях, будинках відпочинку, пансіонатах, санаторіях

7)Зберігання речей, що є предметом спору (секвестр) -договірний і судовий секвестр -Зберігач має право на плату за рахунок сторін, між якими є спір.

8)Зберігання автотранспортних засобів -Якщо здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним. -при зберіганні транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов'язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця. -Прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном). -не плутати з платним паркуванням автомобілів, бо муніципальна служба паркування не несе відповідальності за схоронність автомобілів.

10)Договір охорони -покладення обов’язків на охоронця і на контрагента. -охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. - Володілець майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.