12*. Людський капітал та його роль в економічному зростанні в сучасних умовах.

Економічне зростання на сучасному етапі за висновками експертів ООН на 64% обумовлене людським і соціальним потенціалом, на 20% природними ресурсами, а наявністю капіталу на 16%.

Людський капітал (поняття з’являється з 2-ї половини ХХ ст..) – це сукупність знань, вмінь, навичок, яких людина набуває та які збільшують її продуктивні здібності. Людський капітал є базовою основою становлення інтелектуального капіталу; складається з навиків, знань, творчих здібностей, рівня інтелектуального капіталу і підприємницької культури.

Актуальність змін у системі потреб суспільства і особистості знайшла своє відображення в постулатах Римського клубу, який перейшов від аналізу та прогнозу тенденцій і перспектив глобального розвитку людства до аналізу проблем розвитку самої людини, визначивши, що саме проблеми людини, реалізація її внутрішнього потенціалу є ключовими для всього комплексу глобальних проблем.

В умовах інформаційного суспільства формуються нові пропорції оптимального поєднання особистих і соціальних інтересів, індивідуалізму і колективізму і, як наслідок, народжується дихотомія приватної та особистої власності, сьогодні вперше в історії умовою приналежності людини до панівного класу стає не право володіння благом, а здатність його використовувати. Соціальний статус людини усе більше визначається насамперед її освітнім рівнем, здатністю перетворювати інформацію у знання, самостійно здійснювати продуктивну діяльність в умовах технологічно-досконалого суспільства.

Поява цієї категорій зумовлена впливом НТР, якісними змінами в технологічному способі виробництва, в системі організаційно-економічних відносин, в управлінні, змісті та характері праці.

Характерними рисами людського капіталу є майстерність, талант і здібності, що належать певному індивіду.

13*. Соціальний капітал: реальний стан формування та перспективи розвитку в Україні.

Економічне зростання на сучасному етапі за висновками експертів ООН на 64% обумовлене людським і соціальним потенціалом, на 20% природними ресурсами, а наявністю капіталу на 16%.

Соціальний капітал – система цілеспрямованих соціальних зв’язків, що виникають на рівні суспільства та на рівні п-ва, фірми і забезпечують соціальну організацію відносин між суб’єктами господарювання, основу якої складають взаємодія, довіра, надійність, прозорість у відносинах. Умови виникнення соц. капіталу: зміни у структурі продуктивних сил, характері праці під впливом НТР, трансформація відносин між суб’єктами господарювання, де вже роботодавець залежить від найманого працівника через високу кваліфікацію, творчий характер праці останньої; умовою існування соціального капіталу на рівні країни є розвинене громадянське суспільство та інформаційне, різні форми соціального партнерства. На відміну від людського капіталу, пов’язаного зі змінами змісту праці, технологічними змінами у виробництві, соціальний капітал перебуває в зоні підвищеного ризику, бо залежить від сталості змін у системі відносин власності, мотиваційної складової економічної політики, рівня культури чиновників тощо.

Соціальний капітал залежить від рівня сформованості інтелектуального. Адже риси притаманні соціальному капіталу, можуть бути реалізовані за умови інтелектуалізації праці. Якщо ж інтелектуальна праця не є масовим явищем, то можливості розвитку інтелектуального капіталу обмежені, оскільки з боку власників капіталу втрачається інтерес до соціального партнерства, прозорості у відносинах.

Головною умовою існування соц. капіталу є створення розвиненого громадянського суспільства та інформаційного суспільства, форм соціального партнерства, за яких може виникати високий ступінь довіри між народом і владою.

На сьогодні в Україні не сформовано соціального капіталу, хоча система соціального партнерства законодавчо закріплена. Соціальний капітал за Дж.Коулменом (ввів це поняття) – це дуже «крихка» система, яку створити дуже важко, особливо за умов падіння рівня довіри.