87. Рівень і диференціація доходів у трансформац. Економіці. Макроекономічні характеристики рівня життя населення країн із перехідною економікою.
Перехід до нової системи розподілу прибутків безпосередньо віддзеркалився у змінах характеру формування доходів населення, в їх рівні та структурі. Основною рисою зазначених тенденцій є стрімке падіння рівня життя широких верств населення практично всіх країн перехідної економіки. Упродовж першого десятиліття незалежності в країні відбувався процес знецінення робочої сили - типова ознака бідного суспільства. Цей процес проявився у зниженні частки оплати праці у ВВП та випереджаючому зниженні реальної з/п. На початку 2000 р. відбулися позитивні зрушення: ВВП збільшився на 5,4%, але це супроводжувалося подальшим звуженням внутрішнього споживання і зниженням доходів населення: реальна з/п скорочувалася. Матеріальні нестатки примушують населення обмежувати своє споживання найнеобхіднішим. Крім того, такі чинники, як природні здібності людини, набута кваліфікація, стартовий капітал, вміння приймати рішення зумовлюють нерівність у розподілі доходів: частина населення має високі і надвисокі прибутки, інші – низькі. Активно впливає на розподіл доходів і суспільство: шляхом оподаткування і перерозподілу коштів у формі соціальних трансфертів. Для вимірювання ступеня нерівності населення за доходами використовують коефіцієнт Джині та децильний коефіцієнт диференціації.
Коефіцієнт Джині варіює в інтервалі від 0 до 1. Складові коефіцієнта Джині дають змогу кількісно визначити частку окремих складових у загальній економічній нерівності населення. Децильний коефіцієнт-це співвідношення доходів 10 % найзаможніших і 10 % найбідніших груп, однакових за кількістю осіб. При повній рівності населення за доходами децильний коефіцієнт диференціації дорівнює 1.
Чим більше крива Лоренца відхиляється від діагоналі, тим більша нерівномірність розподілу доходів і відповідно вища його концентрація. Високий рівень розшарування поєднується в Україні з мізерною часткою так званого середнього класу. Переважна більшість представників ряду професійних груп (лікарі, інженери, освітяни, науковці) сьогодні перетворилися на «нових бідних». Така ситуація має негативний вплив на розвиток інтелектуального і фізичного потенціалу суспільства. Основними чинниками формування нерівності населення сучасної України є тіньова діяльність, з/п, чистий доход від особистого підсобного господарства, пенсії, пільги. З усіх видів соціальних трансфертів (пільги, субсидії, допомоги) тільки допомога значною мірою зменшує нерівність, а система діючих в Україні пільг не тільки не зменшує рівень майнового розшарування населення, а навпаки – сприяє його зростанню.
91. Соціальна політика в умовах системної трансформації суспільства
Соціальна політика ототожнюється сьогодні у розвинених країнах з терміном «соціальний захист». Формування сучасних систем соціального захисту в світі тісно пов’язано з усвідомленням необхідності створення соціальних пом*якшення ринкових ризиків. Соціальний захист – комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту кожного члена суспільства за конкретних економічних умов. Основною метою соціального захисту є надання кожному члену суспільства, незалежно від соціального походження, національної або расової приналежності, можливості вільно розвив., реалізовувати свої здібності. Сучасні системи соціального захисту передбачають заходи щодо підтримання добробуту людини від народження до смерті. Поряд із соціальним страхуванням та соціальною допомогою (допомога грошима, надання на пільгових умовах ліків, шкільних підручників тощо, централізований перерозподіл коштів) це забезпечується також реалізацією сімейної політики. Активна політика на ринку праці сприяє ефективній зайнятості працездатного населення. Гендерна політика спрямована на усунення дискримінації за статевою ознакою, забезпечення реальної рівноправності жінок.
Пенсійне забезпечення як складова соціального захисту виконує такі функції як захист від бідності при досягненні певного віку, гарантування певного рівня доходу після завершення трудової діяльності, захист цього доходу від зниження внаслідок інфляції. Основними формами соціального захисту в Україні є пільги та допомоги.