86. Рівень життя населення, його складові та індикатори: добробут, нормальний рівень, бідність, злиденність. Вартість життя. Прожитковий мінімум.

Рівень життя населення визначається як сукупність умов життя відповідно до досягнутого рівня економічного розвитку країни.

Аналіз рівня життя населення охоплює три аспекти:

1)зіставлення соціально-економіних індикаторів у динаміці з попередніми роками.

2) зіставлення соціально-економічних індикаторів із науковими нормами.

3) порівняння з іншими країнами.

Соціально-економічні індикатори рівня життя населення можна розглядати як узагальнювальні, які відображають сумарне споживання (і можливості такого споживання) населенням матеріальних благ і послуг, та як відносні, які характеризують окремі сторони добробуту населення.

До основних індикаторів рівня життя населення належать:

1.Економічні: макроекономічні показники, показники матеріальної забезпеченості, показники витрат споживання.

2.Соціальні: показники зайнятості, показники освітнього рівня, показники стану здоров’я, показники стану довкілля, показники соціально-політичної напруги.

3.Демографічні: середня очікувана тривалість життя, коефіцієнт смертності немовлят, коефіцієнт смертності дітей до 5 років, коефіцієнт материнської смертності.

Загалом рівень життя населення – це забезпеченість населення необхідними матеріальними благами та послугами, рівень їх споживання та ступінь задоволення раціональних потреб.

Відповідно до визнаних суспільством і державою потреб, розрізняють різні щаблі цієї категорії:

Добробут – користування благами, які забезпечують всебічний розвиток людини;

Нормальний рівень – раціональне споживання за науково обґрунтованими нормативами, яке забезпечує відновлення фізичних і інтелектуальних сил людини;

Бідність – споживання благ на рівні збереження працездатності як нижчої межі відтворення робочої сили;

Злиденність – споживання мінімально припустимого за біологічними критеріями набору благ.

Поряд із категорією рівня життя населення використовують такий близький за значенням термін вартість життя. Вартість життя являє собою грошову оцінка благ і послуг, які фактично спожиті у середньому домогосподарстві упродовж певного часу і відповідають певному рівню задоволення потреб.

Прожитковий мінімум (ПМ) в Україні визначається як вартісна величина набору продуктів харчування, достатніх для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Тобто він є соціальним прожитковим мінімумом, а, отже, і соціальним орієнтиром для соціальної політики держави. Згідно з міжнародним правом величина ПМ має бути орієнтиром встановлення мінімальної заробітної плати (в Україні вона становить 625 грн.), мінімальних пенсій за віком (544 грн.), мінімальних стипендій, соціальної допомоги та інших компенсаційних виплат.

Прожитковий мінімум же на сьогодні становить 669 грн.