7. Трансформаційні цикли

Цикл – сукупність взаємозв’язаних явищ, процесів, робіт, що утворюють завершене коло розвитку протягом якогось проміжку часу (раніше мав вигляд кола); зараз розглядається як спіраль, повторення схожих, але не однакових фаз у поступальному розвитку, хвилеподібний прогресивний розвиток. Трансформаційний цикл – процес переходу від порушення системної рівноваги однієї економічної системи до формування якісно-нової, цілісної, стійкої системи. Етапи трансформаційного циклу: 1)Етап безпосередньої трансформації (випадкові флуктуації перетворюються на системні порушення рівноваги, що ведуть до порушення цілісності системи) Характерними рисами етапу є: функціональна криза, загострення соціальної напруженості, значні порушення системної рівноваги. У держави і суспільства ще зберігається можливість подолати деструктивні процеси за умови швидкої, комплексної та ефективної реакції на них.

2)Етап інтерформації (нестійкого та невизначеного стану співіснування між формами). Зароджується ядро нової метасистеми та суспільства, формуються їх структурні елементи та зв’язки.

3)Етап інтоформації (етап набуття нової якості, стійкості нової системи) Характеризується набуттям системою елементів цілісності, отже домінуванням якісно нової системи господарювання, мотивації, соціальних зв’язків, тощо.

4)Етап посттрансформаційного стану (визначає здатність нової системи охопити всі ланки відтворювального процесу та надати йому само відтворювального руху відповідності з новим етапом розвитку та цілісності).

Якщо суспільство неспроможне забезпечити таку системну переорієнтацію, економіка не отримує самовідтворювальних джерел руху, і процес відтворення проходить на основі позаекономічних примусових чинників. Такий стан свідчить про незавершеність трансформаційного циклу.

8. Основні напрями дослідження процесів трансформації економічної системи капіталізму в умовах становлення постіндустріального суспільства.

Виділяють дві основні групи концепцій: 1)процеси трансформації розглядають як окремий самостійний процес, локальне явище;

2)пов’язані з об’єктивними процесами, які існують в суспільстві в цілому (глобальні перетворення, трансформації національних економік та ін.)

Основні напрями досліджень: 1) аналіз внутрішніх суперечностей розвитку системи, визначення механізмів, форм, за допомогою яких ці суперечності можуть бути подолані; 2) пошук відповідей про долю капіталізму.

Відповідно розрізняють такі концепції: засновані на методі технологічного детермінізму 1) конц. індустріального суспільства - Ф.Ліст, Т.Веблен,

2)конц. постіндустріального суспільства - К.Кларк, Д.Белл, нового індустріального суспільства - Дж. Гелбрейт;

3)конц. третинного сектору – К.Кларк, Ж.Бураст’є,

4)теорії інформаційного суспільства Й.Масуда, О.Тоффлер. Дослідники цього приділяють першочергову увагу: зміні місця людини у виробництві, мотивації її діяльності, характеру роботи («електронний коледж» - О.Тоффлер, домінування мотиву самоактуалізації - А.Маслоу та пост матеріалістичних мотивів у діяльності - Р.Інглегард), новій якості інститутів та характеру їх взаємовідносин («сітьове суспільство» - М.Кастельс, «суспільство довіри» - Ф.Фукуяма), зміни у чинниках і принципах формування вартості (перенесення ресурсів та енергії з виробництва матеріальних цінностей на створення цінностей духовних – К.Лоренц, та ін..);

Концепції соціалізації капіталу

1)теорія колективного капіталізму (К.Кларк), теорія народного капіталізму (П.Дракер), 2)теорія соціального ринкового господарства (А.Мюллер-Армак, Л.Ерхард), 3)конц. держави загального добробуту (У.Ростоу), 4)конц. «регульованого капіталізму» (Дж.М.Кейнс) та «планового капіталізму» (Ф.Перру), 5)конц. змішаної економічної системи (Дж.Гелбрейт, Р.Солоу)

Концепції глобалізації та екологізації

1)теор. Римського клубу, конц. гуманізації та екологізації суспільного розвитку (М.Месарович), «нульових темпів зростання», економії ресурсів, економічні стагнації (Дж.Форестер), 2)конц. ноосфери, техносфери, «універсалізму», альтернативістики (Е.Шумахер), конц. нестачі ресурсів (Й.Судзукі), 3)теорії глобалізації: «відкрите суспільство» (Дж.Сорос), теорія культур цивілізацій (С.Хантінгтон).

Концепції соціал-демократичного та немарксистського напряму: дослідження культури та творчості, змісту творчої праці, розвитку особистості як процесу творчості; конц. монополістичного та державно-монополістичного капіталізму; футурологічні дослідження: конц. над суспільства (А.А. Зінов’єв), теорія постекономічного суспільства (В.І.Іноземцев).