61. Основні цілі та проблеми трансформаційних перетворень в аграрному секторі економіки України

Проблеми трансформаційних перетворень в аграрному секторі економіки полягали в тому, що:

1.Практично призупинилися інвестиційні процеси на селі, основні виробничі фонди не оновлювалися, зростала їх зношеність, частина засобів в-ва втратила своє функціональне призначення і вони вибули зі сфери виробничого використання. Матеріально-технічна база с\г в-ва значною мірою зруйнована. В результаті порушилися технології вирощування с\г культур і утримання продуктивних тварин.

2.Зменшилася чисельність зайнятих у госп-вах аграрного сектору в результаті скорочення площ оброблюваних ними земель і переліку виконуваних агротехнічних заходів, зменшення поголів’я в галузях тваринництва, згортання внутр. господ. будівництва, в-ва промислової продукції, припинення діяльності багатьох об’єктів соц. сфери.

3.Знизилася з\п працівників с\г і загальні доходи селян, сімей.

4. Практично не здійснювалося житлове будівництво на селі, занепадала і руйнувалася його соц. сфера.

5.Посилилася депопуляція сільс. населення. 6.Не завантажуються повною мірою потужності п-в переробних і харчових галузей, зменшилося число зайнятих в них.

7.Значно скоротилося споживання продуктів харчування на душу населення

8.Знизився експортний потенціал продовольчого комплексу , звузився перелік с\г продукції і продуктів харчової промисловості, що надходять за межі України.

Законод. база аграрних трансформацій в цілому не була системною, виявилася недосконалою.

Для відродження галузі та наближення її розвитку до рівня передових країн світу необхідно здійснити ряд кардинальних заходів:

-Забезпечити фінансове оздоровлення с\г п-в.

-Сформувати систему аграрного ринку.

-Підвищити рівень зайнятості сіл. населення, який значно знизився Це забезпечило б, з одного боку, збільшення в-ва необхідної сусп-ву продукції, а з іншого – сприяло б зростанню платоспроможності внутрішнього ринку.

-Вжити заходів щодо нарощення в країні платоспроможного внутр.. ринку, що забезпечить зростання попиту населення на продовольство, стимулюватиме збільшення в-ва с\г продукції.

-Розширити та удосконалити зовн.екон. діяльність АПК.

62. Структура ринку нерухомості в Україні та напрями розвитку

Ринок нерухомості – особливий вид ринку, на якому об*єктом купівлі, продажу чи застави є для отримання кредиту є нерухомість.

За видами об’єктів ринок землі і нерухомості поділяють на ринок землі і ринок фізичних об’єктів (будівель і споруд). 1. Ринок землі має особливу структурну організацію, що містить 1.1. ринок с\г земель 1.2. ринок не с\г земель.

2.Ринок будівель і споруд, 2.1 ринок житлової нерухомості (ринок споживчих товарів), 2.2. ринок не житлової нерухомості (ринок факторів виробництва).

За способом використання розрізняють ринки споживчої, виробничої, комерційної, доходної та інвестиційної нерухомості. При цьому головне значення має не сам вигляд нерухомості, а те, як її використовують. Так, житлова нерухомість може використовуватися як офіс (комерційна нерухомість) або для отримання прибутку здаванням її в оренду (доходна нерухомість). Якщо поділ нерухомості на споживчі блага і чинники в-ва зумовлений її товарною формою, то існування інвестиційної нерухомості є наслідком її існування як капіталу.

Як інвестиційне благо може виступати і споживча нерухомість, оскільки вона пов’язана із вкладенням грошових коштів (індивідуальним інвестуванням), на які впливають фінансово-кредитні процеси.

Залежно від специфікацій прав власності ринок нерухомості поділяють на: ринок повних прав володіння (прав власності) і прав користування. У першому випадку йдеться про ринок, на якому здійснюється весь набір повноважень власника (купівля-продаж нерухомості). На ринку прав користування нерухомістю продаються і купуються умови, строки, плата і майнові права, пов’язані з використанням об’єктів нерухомості.

Особливістю ринку нерухомості є його поділ за масштабом охоплення на загальнонаціональний, регіональний і локальний.

Напрями розвитку:

1. Створення ефективних екон. і юрид. способів регулювання ринків нерухомості, які повинні узгоджувати держ., суспільні і приватні інтереси суб’єктів цих ринків;

2. Захист прав власності суб’єктів ринку нерухомості;

3. Підтримка розвитку різноманітних форм власності на об’єкти нерухомості;

4. Створення надійної інформаційної системи та удосконалення механізмів оподаткування об’єктів нерухомості;

5. Регулювання процесів ринкового ціноутворення на ринку нерухомості, підтримка розвитку інфраструктури цього ринку та ін.