Структура географічної оболонки. Поняття природної ритміки

Географічна оболонка — це комплексна оболонка Землі, в якій стикаються, взаємопроникають і взаємодіють чотири природні земні оболонки (геосфери). Тобто вона охоплює верхню частину літосфери, нижню частину атмосфери, усю гідросферу і всю біосферу. За верхню межу географічної оболонки, переважно, приймають озоновий екран, нижче якого існує життя і протікають кліматоутворюючі процеси. Нижню межу географічної оболонки на суходолі найчастіше проводять на глибині близько 1000 м. Горизонтальна структура ГО. Диференціацію -природи Землі можна розглядати на глобальному, регіональному і локальному рівнях. Планетарний (глобальний) рівень зумовлюється кулястістю Землі, яка визначає замкнутість ГО. Планетарне значення має розподіл суші і моря, льодовиків, вплив сили Коріоліса та ін. Регіональний рівень горизонтальної структури визначається обрисами берегової лінії, рельєфом суші (гори, рівнини), дна океану, типом циркуляції повітряних мас. Вертикальна структура ГО. Сфери що складають географічну оболонку (атом-, гідро-, біо-, літосфера) уже самі по собі мають шарувату будову - тобто розміщені вертикально. Крім того для географічної оболонки характерна вертикальна орогенетична зональність, що проявляється в кількох формах:- висотна зональність (поясність) обумовлюється зміною тепла і вологи з висотою, а разом з тим і зміна грунтово-рослинного в горах.- глибинна зональність -зміна аквальних ландшафтів з глибиною.- схилова мікрозональність.

Ритмічність ГО - повторювання процесів і явищ в просторі і в часі. Ритмічність явища не є буквальним повторенням попереднього і проміжки часу між ними не обов'язково строго рівні, а відхиляються в деяких межах. Колеснік С.В. рекомендує розрізняти дві форми ритміки - періодичну і циклічну. В першому випадку ритми однакової тривалості, в іншому мають різну тривалість. Існують ритми різної тривалості від добових до тектонічних (190-200 млн.р.). Причиною ритмів є рух Землі навколо своєї осі та навколо Сонця, припливи і відпливи, різна зміна сонячної активності (2-3 р., 5-6, 22-23р., 80-90р.), зміна швидкості обертання Землі. Виділяють надвікову ритмічність, коли його тривалість більше 100 років, та вікову ритмічність до 100 років. Надвіковими є геологічні цикли, зледеніння та ін. Значний вплив має і зміна магнітного поля Землі. При зміщені магнітного поля в створону Європи відбувається меридіональна циркуляція і для Європи характерне потепління, якщо навпаки то похолодання.

Напрямки та види природокористування.

Термін "'"природокористування", введений у науковий обіг в 1959 році Ю.Н. Куражковським, на даний час має велике використання, популярність і досить широкий спектр трактувань і інтерпретацій. Отже, природокористування - об'єктивний процес, який відбувається між суспільством і природою і відображає освоєння, використання, відтворення- природних ресурсів, а також вплив на природу в процесі господарського і інших видів діяльності людини, перетворення і охорона природи в інтересах суспільства. В усіх випадках під природокористуванням розуміють сукупність усіх форм експлуатації природно-ресурсного потентату і заходів з його збереження, вирізняючи в цьому процесі три аспекти: 1) видобуток і переробку природних ресурсів, їх відновлення чи відтворення; 2) використання та охорону природних умов середовища проживання; 3) збереження, відтворення (відновлення) екологічної рівноваги природних систем, що служить основою збереження природно-ресурсного потенціалу розвитку суспільства .

Розрізняють чотири основні напрями (форми) природокористування: еколо-гічний, ресурсний, заповідний, соціально-економічний та міжнародно-правовий. Екологічний напрям спрямований на поліпшення природного середовища. Головним завданням цього напряму є збереження оптимальних екологічних умов великих міст, населених пунктів, рекреаційних зон. Ресурсний напрям опрацьовує основи раціонального природокорис­тування, яке базується на принципах збереження й підвищення ресурсного потенціалу та раціонального використання природних багатств. Заповідний напрям охорони природи має на меті виявлення заповідних територій і створення заповідників, заказників, пам'ятників природи, природних і націнальних парків, інших природних комплексів рекреацій-ного характеру та захисних екосистем. Соціально-економічний і міжнародно-правовий напрями охорони природи полягають у розробці соціально-економічних форм регулювання взаємодії суспільства і природи та забезпечення розширеного відтворення природних екосистем в умовах науково-технічної та інформаційної рево-люцій в інтересах сучасного і майбутніх поколінь.

A.M. Маринич виділяє наступні види природокористування:!) галузеві -водокористування, землекористування, лісокористування, використання ресурсів надр і інші; 2) комплексно-територіальні (регіональні): планетарне, міждержавне, державне, республіканське, локальне, а також природокористування в окремих галузях - в промисловості, сільському господарстві, будівництві, меліорації, охороні здоров'я і інші.