Системний блок комп’ютера – компоненти

Зміст

Компоненти системи ∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙1.

1.Системна плата ∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙1-7

- гніздо процесора −−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−2

- набори мікросхем системної логіки −−−−−−−−−−−−−−−−−2-3

- шини −−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−3-6

- BIOS −−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−6-7

- CMOS −−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−7

2. Процесор ∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙7-8

3. Оперативна пам’ять ∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙8-9

4. Блок живлення ∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙9

5. Дисковод для гнучких дисків ∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙9-10

6. Жорсткий диск ∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙10

7. CD-ROM дисковод ∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙10

8. Відеоплата ∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙10-11

9. Звукова плата ∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙11

Список використаної літератури∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙∙12

Компоненти системи

Сучасний РС є і простим, і складним. Він став простішим, так як за минулі роки багато компонентів використовуваних для складання системи, були інтегровані з іншими компонентами, і із-за цього кі-лькість частин скоротилася. Він став складнішим, так як кожна час-тина в сучасній системі виконує набагато більше функцій, ніж час-тини тих самих типів в застарілих системах.

Зараз давайте перерахуємо усі компоненти, які повинен містити в собі системний блок.

- системна плата

- процесор

- пам`ять ( оперативна пам`ять)

- блок живлення

- дисковод для гнучких дискет

- жорсткий диск

- дисковод CD-ROM

- відео плата

- звукова плата

- динамік

Системна плата

Системна плата – ядро системи. Це дійсно головна деталь РС – все інше з’єднане з нею, і саме вона керує усіма пристроями у системі. Системні плати бувають декілька різноманітних формфакторів. Си-стемна плата як прийнято включає наступні компоненти:

- гніздо процесора (чи слот)

- перетворювач напруги живлення процесора

- набір мікросхем системної логіки (чіпсет) системної плати

- кеш 2-го рівня

- гніздо пам`яті

- слоти шини

- ПЗУ BIOS

- батарею для живлення годинника і CMOS

- чіп ввода-вивода

- Гніздо процесора

Центральні процесори встановлюються в гніздо типу Socket. Для

встановлення процесорів Pentium II і наступних потрібен спеціаль-ний слот, в якому встановлюється плата процесора.

Intel розробляє такі процесори, що користувач може їх встанов-лювати самостійно. Були розроблені стандарти для гнізд типу Sock-et, в які можна встановлювати різноманітні моделі конкретного про-цесора. Кожний тип гнізда Socket чи Slot має свій номер. На любій системній платі є гніздо типу Socket чи типу Slot; за номером мож-на чітко визначити, які типи процесорів можуть бути встановлені в дане гніздо.

- Набори мікросхем системної логіки

Щоб змусить комп’ютер працювати, на перші системні плати PC IBM прийшлось встановлювати багато мікросхем дискретної ло-гіки. Крім процесора, на системну плату прийшлось встановлювати багато інших компонентів, таких як генератор тактової частоти, ко-нтролер шини, системний таймер, контролери переривання і конт-ролер прямого доступу к пам`яті, пам`ять CMOS, часи і контролер клавіатури. На кінець, щоб забезпечити роботу встановлених ком-понентів, знадобилося ще ряд мікросхем, а також процесор, математичний сопроцесор (модуль для виконання операцій над чи-слами з плаваючою комою) і пам`ять.

У 1986 році компанія Chips and Technologies представила револю-ційний компонент, названий 82С206, який і став головною части-ною першого набору мікросхем системної логіки системної плати РС. Ця єдина мікросхема виконувала усі основні функції мікросхем системної плати в комп’ютерах, сумісних з АТ, а саме: функції генератора тактової частоти, контролера шини, системного таймера двох контролерів перериваній, двох контролерів прямого доступу к пам’яті і навіть мікросхеми CMOS і годинника. Крім процесора, усі основні компоненти системної плати РС були замінені однією мік-росхемою. Чотири додаткові мікросхеми використовувались в ролі буферов і контролерів пам’яті і, таким чином, збільшували можли-вості 82С206. На системній платі було лише п’ять мікросхем. Цьо-му набору мікросхем системної логіки фірма Chips and Technologies присвоїла ім’я CS8220. Це був революційний крок в виготовленні системних плат для РС. Не тільки значно зменшилась ціна систем-ної плати і спростилася її конфігурація, але і з’явилася можливість реалізації функцій, для яких насамперед встановлювалися плати ро-зширення. Пізніше чотири мікросхеми, встановлені додатково до

82С206, були замінені новим набором, складавшись тільки з трьох мікросхем, і весь цей набір називався чіп сетом New Enhanced AT (NEAT) CS8221. А ще через деякий час з’явився набір мікросхем си-стемної логіки 82С836 Single Chip AT (SCAT), який складався лише з однієї мікросхеми.

Ідея набору мікросхем системної логіки була швидко підтримана і іншими виробниками мікросхем. Компанія Acer, Erso, Opti, Suntac, UMC, VLSI та інші намагались заволодіти своєю часткою ринка. Нажаль, у багатьох з них положення на ринку наборів мікросхем системної логіки було хитливе; ціни швидко мінялися, і багато компаній зазнали краху. Наприклад, у 1993 році компанія VLSI до-мінувала на ринку наборів мікросхем системної логіки, а на наступний рік трохи нестала банкротом. У 1994 році на ринку зяви-вся новий виробник наборів мікросхем системної логіки розробле-ний компанією Intel. Через рік ця компанія вже повністю контролю-вала ринок. Більшість системних плат в дійсний час має набір мік-росхем системної логіки розроблений компанією Intel. У Intel на сьогоднішній день небагато конкурентів на ринку наборів мікрос-хем системної логіки, а те, що є, виробляють чіп сети для дешевих комп’ютерів. Серед цих компаній можна назвати такі, як Ali, VIA Technologies i SiS. Chips and Technologies вижила завдяки тому, що знайшла свою мишу на ринку відео плат для портативних комп’ютерів. У 1998 році Intel перекупила цю компанію, щоб впро-вадитися на ринок відео плат.

- Шини

Шина – це загальний канал зв’язку, використовуваний в РС. Вико-ристовується вона для організації взаємодії між двома і більше ком-понентами. В комп’ютері є декілька типів шин, в тому числі:

- шина процесора

- шина адреси

- шина памяті

- шина ввода-вивода

Коли балакають о шинах, зазвичай мають на увазі шину ввода-ви-вода, яку інколи називають шиною розширення. Шина ввода-виво-да – „швидкісна магістраль” для передавання даних в комп’ютері. По цій шині проходить уся інформація, передаваєма у різні вузли комп’ютера (відеоадаптор, дисководи, принтер і т.д.) чи зчитується з них. Підмітим, що більшу частину свого „робочого часу” шина

обслуговує відеоадаптер.

Шина процесора

Шина процесора з’єднує мікропроцесор з декілька ми безпосередньо з’єднаними з ним мікросхемами. Шина процесора використовує-ться, наприклад, для передачі даних між процесором і основною системною шиною чи між процесором і зовнішнім кешом.

У більшинства сучасних комп’ютерів використовується зовніш-ній кеш.

Оскільки шина процесора повинна обмінюватися інформацією з CPU з максимально високою швидкістю, в РС вона функціонує на-багато швидше будь-якої іншої шини. Сигнальні лінії, які представ-ляють шину, розраховані для передачі даних, адрес і сигналів керування між окремими компонентами комп’ютера. Наприклад, в комп’ютері з процесором 486 шина процесора складається з 32 лі-ній адреса, 32 ліній даних і декількох ліній керування; в комп’ютері з процесором Pentium – з 64 ліній даних, 32 ліній адреси і відповід-них ліній керування. Комп’ютери Pentium Pro i Pentium II мають по 36 ліній адрес, відрізняються вони від процесора Pentium також спо-собом підключення шини процесора.

Тактова частота, використовуєма для передачі даних по шині про-цесора, відповідає зовнішній частоті процесора. Це треба враховувати, оскільки в більшості процесорів внутрішня тактова частота, визначаюча швидкість роботи внутрішніх блоків, може пе-ревищувати зовнішню. Так, наприклад, Pentium 100 має зовнішню частоту процесора 100 МГц, в той час коли зовнішня частота скла-дає лише 66,6 МГц. Процесори Pentium 133, Pentium 166 i Pentium Pro 200 задають для шини процесора тактову частоту 66,6 МГц. В більшості сучасних комп’ютерів відношення собственно частоти процесора і частоти шини відносяться: 1,5х; 2х; 2,5х; 3х і т.д.

Шина процесора, підключена к процесору, по кожній лінії даних може передавати один біт даних протягом одного чи двох періодів тактової частоти. Таким чином, в комп’ютері з процесором 486 за один такт можна передати 32 біта даних, а в комп’ютерах з проце-сорами Pentium, Pentium Pro i Pentium II – 64 біт.

Для визначення швидкості передачі даних по шині процесора необхідно помножити разряднісь шини даних на тактову частоту шини (вона дорівнює базовій тактовій частоті CPU). Процесори Pe-ntium, Pentium MMX, Pentium Pro чиPentium Pro з базовою такто-вою частотою 66 МГц можуть передавати один біт по кожній лінії

даних за один період тактової частоти, із-за цього максимальна швидкість передачі даних складає 528 Мбайт\с:

66 МГц * 64 біт = 4224 Мбіт/с

4224 Мбіт/с +-8=528 Мбайт/с

Ця величина характеризує швидкість передачі даних, називаємою також полосою пропускання шини, і є максимальною. Як і всі ма-ксимальні величини, вона не відповідає середній робочій швидко-сті шини, яка приблизно на 25% менше. Середня швидкість обміну знижується унаслідок впливу багатьох факторів, наприклад із-за об-меженої швидкості поступу інформації з системної шини на шину процесора.

Шина памяті

Шина памяті призначена для передачі інформації між процесором і основною пам’яттю (RAM). Ця шина або є продовженням шини про-цесора, або є незалежним набором мікросхем для передачі ін фор-мації між шиною процесора і пам’яттю. Системи, засновані на про-цесорі з тактовою частотою вище 16 МГц мають швидкість обміну даними, яка перевищує можливості стандартних динамічних мікро-схем RAM. В загалі, в усіх системах з тактовою частотою процесо-рів вище 16 МГц для згладжування невідповідностей між швидкіс-ною шиною процесора і повільною пам’яттю комп’ютера викорис-товуються спеціальні мікросхеми контролера памяті. Зазвичай це – ті ж самі ІС, які використовуються в шині ввода-вивода.

По шині пам`яті інформація передається з набагато меншою шви-дкістю, ніж по шині процесора, тому що, по-перше, вона складаєть-ся з меншої кількості ліній даних і, по-друге, інформація в мікрос-хемах памяті не може записуватися відтворюватися з тією швидкіс-тью, на яку здатен процесор. Слоти для модулів SIMM підключаю-ться до шини памяті майже так само, як слоти розширення підклю-чаються к шині ввода-вивода.

Шина адреса

Фактично є частиною шини процесора. В більшості блок-схем вона не відділяється від шини процесора.

Шина адреси необхідна для виконання операцій з пам’яттю. По ній передаються адреса даних. Розрядність шини адреса визначає об’єм памяті, адресованої процесором.

Шини ввода-вивода

За час, який пройшов після появи першого ПК, а особливо за остан-

ні роки, було розроблено досить багато варіантів шин ввода-вивода. Пояснюється це просто: для підвищення виробництва комп’ютера потрібна бистродіюча шина ввода-вивода. Виробництво комп’юте-ра визначається трьома основними факторами:

- швидкодією процесора

- якістю програмного забезпечення

- можливістю мультмедіа-компонентів

Для покращення кожного з цих параметрів потрібна шина ввода-вивода з максимальною швидкодією. Як це недивно, значну кількі-сть комп’ютерів і зараз виробляються з такою ж архітектурою ши-ни, яка використовувалась в комп’ютерах фірми IBM класу РС/АТ. Але зараз ситуація змінилася, оскільки в нових комп’ютерах вико-ристовуються принципіально інші шини ввода-вивода; їх структура постійно вдосконалюється, а ціна знижується.

- BIOS

Важливим є питання о сумісності BIOS для різноманітних типів ко-мпютерів і для окремих їх компонентів. Якщо виявиться несумісні-сть, можуть виникнути проблеми, наприклад, при заміні комплек-туючих чи модернізації комп’ютера. Деякі солідні фірми, виготов-ляющі IВМ-сумісні комп’ютери, розробили свої варіанти BIOS, які працюють так же, як BIOS фірми IBM. Ці фірми постійно вдоскона-люють програми BIOS, записуємі на мікросхеми памяті ROM, щоб вони відповідали змінам, які заносить в свої комп’ютерні системи IBM. Оскільки IBM не продає вдосконалених програм ROM BIOS і не випускає ИС для застарілих систем, модернізувати комп’ютери цієї фірми на сьогоднішній день складніше, ніж IBMсумісні комп-ютери. В новіших комп’ютерах класу PS/2 дійсно використовується BIOS, записана або на жорсткому диску, або в памяті Flash-ROM, і її можна легко обновити з дискети. Якщо у вас саме такий комою-тер, то можете без проблем отримати модернізовану BIOS. Вироб-ники па тентового обладнання (ОЕМ), сумісного з IBM, розробили мікросхеми памяті ROM, які ефективно використовують додаткові можливості комп’ютера і в той же час „скривають” ці вдосконален-ня від любого програмного продукту, роботі якого вони можуть за-вадити.

- СMOS

Зазвичай це керуєма з допомогою меню програма, яка дозволяє ко-

фігурувати системну плату і встановлювати параметри, використо-вуємі набором мікросхем системної логіки, а також дату і годин-ник, паролі, параметри дисководів і інші базисні параметри систе-ми. Деякі старі комп’ютери не мали програми Setup в ROM, і тому їх треба було завантажувати зі спеціального диску з програмою Se-tup.

Процесор

„Мозком” персонального комп’ютера є мікропроцесор (МП), чи центральний процесор (ЦП, чиCPU). Мікропроцесор виконує чи-слення і обробку даних (за виключенням деяких математичних опе-рацій, здійснюваних в комп’ютерах, маючи сопроцесор) і, як прави-ло, є самою дорогою схемою комп’ютера. В усіх IBM-сумісних ко-мпютерах використовуються процесори, сумісні з сімейством мік-росхем Intel, але випускаються і проектуються вони як самою фірмою Intel, так і компаніями AMD i Cyrix.

Процесори можна класифіцировати по двом основним парамет-рам: розрядності і бистродії. Бистродія процесора – це просте поня-ття. Бистродія виміряється в гігагерцах (ГГц). Чим вища бистродія, тим краще (тим швидший процесор). Розрядність процесора – тро-хи складніше поняття. Є три важливих пристрої в процесорі, основ-ним параметром яких є розрядність:

- шина вводу і виводу даних

- внутрішні регістри

- шина адреса памяті

Бистродія – це одна з характеристик процесора.

Бистродія комп’ютера багато в чому залежить від тактової частоти, зазвичай виміряємой в гігагерцах (ГГц). Вона визначається параметрами кварцового резонатора, що представляє з себе кристал кварцу, який укладається у невеликий олов’яний контейнер. Під ді-єю електричної напруги в кристалі кварцу виникають коливання електротоку з частотою, яка визначається формом і розміром крис-талу. Мікросхеми звичайного комп’ютера працюють на частоті де-кількох мільйонів герц. Бистродія виміряється в гігагерцах, т. є. мі-ліардах циклів в секунду.

Оперативна пам`ять

Оперативна пам’ять ПК – робоче місце для процесора комп’ютера. В ній під час роботи зберігаються програми і дані. ОЗУ часто роз-глядається як тимчасове сховище, тому що дані і програми зберіга-ються там тільки тоді, коли комп’ютер включен чи до натиснення кнопки саросу (reset). Перед включенням чи натисненні кнопки сбросу всі дані, які були змінені під час роботи, необхідно зберегти на запамятовуйочому пристрої, яке може зберігати інформацію пос-тійно.

Відношення к даним, зберігающимся в оперативній памяті, неза-лежить від порядку роз положення даних в памяті. Коли ведуть роз-мову о памяті комп’ютера, зазвичай балакають о ОЗУ, маючи попе-ред усього на увазі мікросхеми памяті чи модулі, в яких зберігають-ся активні програми і дані, використовує мі процесором. Але інколи термін „пам’ять” також к зовнішнім запам’ятовуючим пристроям, к деяким відносяться такі пристрої як диски та ленопротяжки.

Термін ОЗУ часто позначає не тільки мікросхеми, які складають пристрої памяті у системі, але і спосіб логічного відображення і ро-зтошування пристроїв памяті в системі. Логічне відображення – це спосіб відображення адрес памяті на фактично встановленні мікро-хеми. Розміщення – це розташування інформації визначеного типу по конкретним адресам памяті системи.

Фізично ОЗУ в системі є набором мікросхем чи модулів, утриму-ючих мікросхеми, які зазвичай підключаються до системної плати. Ці мікросхеми чи модулі можуть мати різні характеристики і, щоб функціонувати правильно, повинні бути сумісними з системою, в яку вони встановлюються.

Як і процесор, пам’ять – одна з найбільш дорогих компонентів в сучасному РС, хоча загальна ціна памяті в звичайному настольно-му комп’ютері за останні декілька років знизилася. Але навіть після падіння цін, пам’ять системи, стоїть вдвічі дорожче ніж системна плата. До падіння цін на пам’ять в середині 1996 року, протягом ба-гатьох років ціна одного мегабайта памяті трималася біля 40 дола-рів. Шістнадцять мегабайтів стоїли більше ніж 600 доларів. Факти-чно до середини 1996 року пам’ять була настільки дорогою, що сто-їла більше, ніж злиток золота такої ж маси. Високі ціни привертали увагу пиступників, і деякі склади модулів памяті були пограбовані. Після серії озброєних пограбувань і інших видів грабежу, виробни-ки модулів памяті стали савити озброєну охорону і прийняли інші міри встановлення захисту.

Блок живлення

Блок живлення є одним з самих ненадійних пристроїв комп’ютерної системи. Це життєважливий компонент РС, оскільки без електроза-безпечення не зможе працювати ні одна комп’ютерна система. То-му для організації чіткої і стабільної системи необхідно добре роз-биратися у його функціях, мати уяву об обмеженнях його можливо-стей і їх причинах, а також о потенціальних проблемах, які можуть виникнути в ході експлуатації, і способах їх рішення.

Головне призначення блоків живлення – перетворення електро-енергії, поступаючої з сеті змінного току, в енергію, придатну для живлення вузлів комп’ютера. Блок живлення перетворює сітьову змінну напругу 220В, 50Гц у постійну напругу +5 і +12В, а в деяких системах і в 3,3В. Як правило, для живлення цифрових схем вико-ристовується напруга 3,3 чи +5В, а для двигунів (дисководів і різно-манітних вентиляторів) -- +12В. Комп’ютер працює надійно тільки в тому випадку, якщо значення напруги в цих цепах не виходять за встановленні рамки.

Дисковод для гнучких дисків

Працюя в фірмі IBM, Алан Шугарт в кінці 60-х років винайшов на-копичувач на гнучких дисках. В 1967 році він очолив команду, яка розробляла дисководи в лабораторії IBM. Саме тут були створені накопичувачі на гнучких дисках. Девід Нобль, один з старших ін-женерів, працюючих під керівництвом Шугарта, запропонував жор-сткий диск (прообраз дискети діаметром 8) і захисний кожух з ткан-ною прокладкою 1969 році Шугарт разом з більш ніж ста інженера-ми покинув IBM і в 1974 році його фірма представила дисковод для мініатюрних (mini-floppy) гнучких дисків на 5,25. який став станда-ртом, використовуємим в РС, швидко витіснив дисководи для дис-ків діаметром 8. Компанія також представила інтерфейс (SASI) піс-ля формального схвалення комітетом ANSI в 1986 році.

Жорсткий диск

Самим необхідним і в той же час самим загадковим компонентом комп’ютера є накопичувач на жорсткому диску. Як відомо, він при-значен для зберігання даних, і наслідками його виходу із роботи ча-сто є катастрофічними. Якщо ви збираєтесь модернізувати свій ко-мпютер, то повинні добре знати, що це таке – накопичувач на жор-сткому диску.

Основними елементами накопичувача є декілька круглих алюмі-

нівих чи кристалічних стекло видних пластин. В відмінності від ди-скет, їх не можна зігнути; звідси і з’явилася назва жорсткий диск. В більшості пристроїв вони не знімаються, і тому деякі накопичувачі називають фіксованими. Є також накопичувачі зі змінними дисками, наприклад пристрої Zip i Jaz.

CD-ROM дисковод

CD-ROM – це оптичний носій інформації, призначений тільки для читання, на якому може зберігатися до 650 Мбайт даних, що відно-сяться біля 333 000 сторінкам тексту чи 74 хвилинам високоякісно-го звучання, чи їх комбінації. CD-ROM дуже схожий на звичайні звукові компакт-диски, і його можна навіть намагатися відтворити на звичайному звуковому програвачі. Правда, при цьому ви почує-те просто шум. Доступ к даним, зберігающихся на CD-ROM, здій-снюється швидше, ніж к даним, записаним на дискетах, але все ж та-ки набагато підліше, ніж насучасних жорстких дисках. Термін CD-ROM ввідноситься як к самим компакт-дискам, так і к пристроям, в яких інформація зчитується з компакт-диска.

Відеоплати

Відеоплата формує сигнали управління монітором. З появою в 1987 році комп’ютерів сімейства PS/2 фірма IBM ввела нові стандарти на відеосистеми, які зразу ж витіснили старі. Всі програми, призначені для IBM-сумісних комп’ютерів, розраховані на стандарти VGA, MDA, CGA, EGA, SVGA, XGA. Наприклад в межах стандарту Su-per VGA різні виробники пропонують різні формати зображення, але формат 1024 * 768 є стандартним для пріложеній, працюючих з насиченим зображенням.

Звукові плати

Спочатку звукові плати використовувалися тільки для ігор. В кінці 80-х років декілька компаній (AdLib, Roland i Creative Labs) пред-ставили свої продукти. В 1989 році фірма Creative Labs випустила стереозвукову плату game Blaster, призначену для використання ра-зом з деякими іграми. Але у багатьох покупців виникало питання: „Навіщо платити 100 доларів за пристрій, який озвучує 50-доларову іграшку?”.

Через декілька місяців після появи GB фірма Creative Labs пред-ставила нову звукову плату Sound Blaster, сумісну з AdLib і самою

GB. В ній були передбачені вхід до мікрофона і інтерфейс музика-льних інструментів MIDI – для підключення до комп’ютера музика-льного синтезатора. Крім цього, цю звукову плату можна було ви-користовувати не тільки для ігор.

Список використаної літератури

1. А.Ф. Верлань

2. Н.В. Апатова

3. Л.О. Митько

4. В.І. Кирпи

НАЛАГОДЖЕННЯ МИШІ

1. Які операції можна виконувати за допомогою миші? 2. Якою кнопкою миші ви користува шся частіше:лівою чи правою?Які операції можна виконувати за допомогою кожної з них? 3. Для чого використовується коліщатко миші? 4. Значення яких властивостей екрана ви вмієте змінювати?Як це можна зробити?

Одним з пристроїв, який постійно використовує людина під час роботи з комп'ютером, є миша. Для встановлення зручних для користувача режимів роботи миші потрібно в меню Пуск послідовно вибрати Усі програми, Панель керування, Миша. У вікні Миша-властивості, що відкриється, є п'ять вкладок: Кнопки миші, Вказівники, Параметри вказівника, Коліщатко та Устаткування.

На вкладці Кнопки миші можна обмінити призначення кнопок миші, змінити швидкість виконання подвійного клацання. Якщо обміняти призначення кнопок миші, то натискання на ліву кнопку буде призводити до дій, які звичайно виконуються при натисканні правої кнопки, наприклад, відкриття контекстного меню. А натискання на праву кнопку буде призводити до дій, які звичайно виконуються при натисканні лівої кнопки. Наприклад, подвійне клацання відкриватиме папку або запускатиме програму. Саме в такому режимі працюють люди, яким зручніше тримати на миші не праву руку, а ліву.

При роботі з мишею найважче навчитися виконувати подвійне клацання. У таких випадках можна за допомогою повзунка зменшити швидкість виконання подвійного клацання. Після встановлення значення швидкості, слід впевнитися за допомогою значка папки, що ця швидкість є прийнятною для вас. Подвійне клацання відкриває або закриває зображену папку. На вкладі Вказівники можна змінити вигляд вказівника, який він буде мати при виконанні стандартних операцій. У полі Схема зі списком, що відкривається, можна вибрати один із стандартних наборів виглядів вказівника миші при виконанні кожної зі стандартних операцій: виділення, вибір довідки, перетягування, зміни розмірів, виділення тексту та інших. Крім того, з кожної стандартної схеми можна створити свою власну. Для цього потрібно:

1. Вибрати одну зі схем.

2. Вибрати операцію в списку Настройка.

3. Вибрати кнопку Огляд. 

4.  Вибрати у вікні Огляд, що відкриється, один з виглядів вказівника і вибрати кнопку Відкрити.

5. Якщо потрібно замінити ще один вигляд в казі в-ника, виконати команди 2-4.

6. Вибрати кнопку Зберегти як, ввести в поле ім'я нової схеми і записати її.

На вкладці Параметри вказівника можна змінювати швидкість руху вказівника. Коли людина звикла до розкутих, широких рухів, варто обирати меншу швидкість. При точних рухах краще встановити більшу швидкість.

На цій же вкладці можна встановити або виключити режим показу шлейфа — низки послідовних зображень вказівника, що поступово зникають. Для встановлення цього режиму слід встановити позначку прапорця Відображати слід вказівника миші та встановити довжину шлейфа за допомогою повзунка.

На вкладці Коліщатко можна встановити, на скільки рядків буде переміщуватися документ при прокрутці коліщатка миші на одне клацання. Якщо вибрати перемикач На один екран, то переміщення документа відбуватиметься на одну екранну сторінку. Практична робота 1. Відкрийте вікно Миша-властивості.

2. Встановіть на вкладці Кнопки миші режим Обміняти призначення кнопок. Закрийте вікно Миша-властивості. Відкрийте вікно Мій комп'ютер. Відкрийте будь-яку папку. Відкрийте контекстне меню довільного об'єкта. Спробуйте взяти мишу в ліву руку.

3. Відкрийте вікно Мшпа-властивості та відмініть режим Обміняти призначення кнопок.

4. Встановіть іншу швидкість подвійного клацання. Перевірте, чи зможете ви працювати з такою швидкістю. Для цього спробуйте відкрити значок папки, розташований на цііі вкладці.

5. Відкрийте вкладку Вказівники. Виберіть одну зі стандартних схем і замініть вигляд вказівників для трьох операцій на інший. При цьому виберіть два з цих такі, щоб вони були алімаційпі. При виборі нового вигляду вказівника звертайте увагу па панель Перегляд вікна Огляд.

6. Закрийте вікно Миша-властивості. Виконайте всі ті операції, для яких ви змінили вигляд вказівника.

7. Відкрийте вікно Миша- властивості. Встановіть стандартну схему Стандартна (системна).

8. Відкрийте вкладку Параметри вказівника, збільшіть швидкість руху вказівника миші, встановіть режим відображення шлейфа.

9. Закрийте вікно Миша-властивості. Чи дійсно швидкість руху вказівника збільшилася і за ним залишається слід?

10. Відкрийте вікно Миша-властивості, встановіть середню швидкість руху вказівника і відмініть режим відображення шлейфа.

11. Закрийте вікно Миша-властивосіі. Запитання та завдання

1. Як можна змінити режими роботи миші?

2. Як поміняти призначення кнопок миші? Як почне при цьому працювати миша? Для кого зручно встановити саме такий режим роботи миші?

3. Як змінити швидкість виконання подвійного клацання?

4. У вашого однокласника не відкривається папка при подвійному клацанні. Що ви можете порадити йому?

5. Що таке Схема ви глядів вказівника миші?

6. Як створити свою схему виглядів вказівника миші?

7. Ви сіли працювати за комп'ютер, перемістили вказівник миші, а він рухається дуже повільно і за ним залишається шлейф. Вам це не сподобалося . Як в иправити таку ситуацію?

8. Як встановити, щоб при прокручуванні коліщатка миші на одне клацання текст документа прокручувався на 5 рядків?

Ломаковська Г.В., Колесніков С.Я., Ривкінд Й.Я. Інформатика 5 клас

Вислано читачаму з сайту

Монитор

1. Сегодня.

Сразу следует оговориться - никогда не экономьте на мониторе! Монитор нельзя модернизировать. Он покупается один раз для долговременного использования. Именно через монитор мы воспринимаем всю визуальную информацию от компьютера. Не важно, работаете ли вы с бухгалтерской программой, пишите письма, играете в игры, управляете сервером – вы всегда используете монитор. От качества и безопасности монитора напрямую зависит ваше здоровье - прежде всего зрение.

Если вы собрались покупать новый компьютер или решились на модернизацию, то прежде чем выбрать самую современную видео карту или самый скоростной жесткий диск или, да что угодно, прежде всего, подумайте о мониторе. Именно за монитором вы будете проводить много времени, развлекаясь или работая. Лучше купить видео ускоритель попроще, чтобы модернизировать его позднее, но монитор вы не сможете модернизировать. Вы можете его только выкинуть и купить новый. Или продать за смешные деньги. Именно поэтому нельзя экономить на мониторе, потому что вы экономите на своем здоровье.

В этой работе мы рассмотрим преимущества и недостатки разных типов мониторов, начиная с традиционных CRT мониторов и заканчивая ультрасовременными LCD мониторами. Мы уделим особое внимание таким параметрам, как поддерживаемые разрешения и частоты обновления, соответствие стандартам безопасности и поддержка режимов энергосбережения. И многое другое.

2. Crt мониторы

С егодня самый распространенный тип мониторов это CRT (Cathode Ray Tube) мониторы. Как видно из названия, в основе всех подобных мониторов лежит катодно-лучевая трубка, но это дословный перевод, технически правильно говорить электронно-лучевая трубка (ЭЛТ).

Рассмотрим принципы работы CRT мониторов. CRT или ЭЛТ-монитор имеет стеклянную трубку, внутри которой находится вакуум, т.е. весь воздух удален. С фронтальной стороны внутренняя часть стекла трубки покрыта люминофором (Luminofor). В качестве люминофоров для цветных ЭЛТ используются довольно сложные составы на основе редкоземельных металлов - иттрия, эрбия и т.п.

Люминофор это вещество, которое испускает свет при бомбардировке его заряженными частицами. Для создания изображения в CRT мониторе используется электронная пушка, которая испускает поток электронов сквозь металлическую маску или решетку на внутреннюю поверхность стеклянного экрана монитора, которая покрыта разноцветными люминофорными точками. Поток электронов на пути к фронтальной части трубки проходит через модулятор интенсивности и ускоряющую систему, работающие по принципу разности потенциалов. В результате электроны приобретают большую энергию, часть из которой расходуется на свечение люминофора. Электроны попадают на люминофорный слой, после чего энергия электронов преобразуется в свет, т.е. поток электронов заставляет точки люминофора светиться. Эти светящиеся точки люминофора формируют изображение, которое вы видите на вашем мониторе. Как правило, в цветном CRT мониторе используется три электронные пушки, в отличие от одной пушки, применяемой в монохромных мониторах, которые сейчас практически не производятся и мало кому интересны.

В се мы знаем или слышали о том, что наши глаза реагируют на основные цвета: красный (Red), зеленый (Green) и синий (Blue) и на их комбинации, которые создают бесконечное число цветов.

Люминофорный слой, покрывающий фронтальную часть электронно-лучевой трубки, состоит из очень маленьких элементов (настолько маленьких, что человеческий глаз их не всегда может различить). Эти люминофорные элементы воспроизводят основные цвета, фактически имеются три типа разноцветных частиц, чьи цвета соответствуют основным цветам RGB (отсюда и название группы из люминофорных элементов – триады).

Люминофор начинает светиться, как было сказано выше, под воздействием ускоренных электронов, которые создаются тремя электронными пушками. Каждая из трех пушек соответствует одному из основных цветов и посылает пучок электронов на различные частицы люминофор, чье свечение основными цветами с различной интенсивностью комбинируется и в результате формируется изображение с требуемым цветом. Например, если активировать красную, зеленую и синюю люминофорные частицы, то их комбинация сформирует белый цвет.

Д ля управления электронно-лучевой трубкой необходима и управляющая электроника, качество которой во многом определяет и качество монитора.

Э ЛТ можно разбить на два класса - трехлучевые с дельтаобразным расположением электронных пушек и спланарным расположением электронных пушек. В этих трубках применяются щелевые и теневые маски, хотя правильнее сказать, что они все теневые. При этом трубки с планарным расположением электронных пушек еще называют кинескопами с самосведением лучей, так как воздействие магнитного поля Земли на три планарно расположенных луча практически одинаково и при изменении положения трубки относительно поля Земли не требуется производить дополнительные регулировки.

Итак, самые распространенные типы масок это теневые, а они бывают двух типов: "Shadow Mask" (теневая маска) и "Slot Mask" (щелевая маска).