Раціональне природокористування. Оптимізація природокористування

РАЦІОНАЛЬНЕ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ — використання природних ресурсів в обсягах та способами, які забезпечують сталий екон. розвиток, що не призводить до порушення відновлювальних властивостей природи і погіршення екол. умов навкол. природ, середовища. Принцип Р. п. реалізується за допомогою екол.-прав, вимог: встановлення лімітів використання природних ресурсів, застосування маловідходних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій, здійснення заходів щодо відтворення відновлювальних природ, ресурсів, планування розміщення вироб. та ін. госп. об'єктів з урахуванням екол. ємності відповід. території, збереження біол. та ландшафтного розмаїття, запобігання забрудненню навкол. природ, середовища, застосування біол., хім. та ін. методів поліпшення якості природ, ресурсів, екон. стимулювання заходів щодо забезпечення рац. використання природ, ресурсів та здійснення ін. заходів, що забезпечують екологічно обгрунтоване природокористування. Забезпечення Р. п. визначається Основними напрямами державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки (затв. ВР України 5.III 1998), Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991)

Принцип оптимізації природокористування полягає в прийнятті найбільш доцільних рішень у використанні природних ресурсів і природних систем на основі одночасного екологічного й економічного підходу, прогнозу розвитку різних галузей і географічних регіонів. Відповідно до цього принципу доцільним є переміщення деяких лісопереробних підприємств у райони, ближче до запасів сировини, що знижує навантаження на виснажені запаси деревини. Відкриті кар'єрні способи розробки корисних копалин мають ряд переваг перед шахтним видобутком за ступенем максимального використання сировини, але приводять до втрати родючих ґрунтів. Оптимальним при цьому є сполучення відкритих розробок з рекультивацією земель і відновленням їхньої родючості.

Охорона водних ресурсів. Види і джерела забруднення поверхневих і підземних

вод

Проблема виснаження водних ресурсів викликана зростанням споживання води промисловістю, сільським і комунальним господарствам, з одного боку, і забрудненням водних джерел - з іншого. Щорічно людством використовується в середньому до 6000 кмЗ води, з них в сільському господарстві близько 3400, промисловості 2200, на комунально-побутові потреби 400 кмЗ. Забруднення багатьох водних об'єктів суші (особливо в країнах Зах. Європи і Півн. Америки) і вод Світового океану досягло небезпечного рівня. Щорічно в океан потрапляє (млн т): 0,2 - 0,5 отрутохімікатів; 0,1 - хлорорганічних пестицидів; 5 - 11 - нафти і ін. вуглеводнів; 10 - хімічних добрив; 6 - фосфорних сполук; 0,004 - ртуті; 0,2 -свинцю; 0,0005 - кадмію; 0,38 - міді; 0,44 - марганцю; 0,37 - цинку; 1000 - твердих відходів; 6,5 - 50 - твердого сміття; 6,4 - пластмас. У Півн. Атлантиці нафтова плівка займає 2-3% площі.

Проблеми щодо охорони водних ресурсів зараз постають у всьому світі. На території України зараз проходить масове забруднення водних ресурсів. Для того щоб зберегти дані нам природою ріки, озера, ставки і моря потрібно дбайливо ставитись до водних ресурсів.

Особливо дбайливо слід ставитися до водних ресурсів у Донбасі, південних областях України, на Житомирщині та Рівненщині, де необхідно до мінімуму обмежити подальший розвиток водомістких та водозабруднюючих виробництв (хімічна, нафтохімічна, окремі галузі харчової" промисловості). Передусім це стосується приморських південних районів з їх рекреаційного базою.

До основних видів забруднення поверхневих та підземних вод належать: хімічне, бактеріальне, теплове і радіоактивне.

Хімічне забруднення. Проявляється у збільшенні загальної мінералізації й концентрації макро- та мікрокомпонентів, появі у водах невластивих їм мінеральних сполук. Часто супроводжується появою запаху, забарвлення та підвищення температури.

Бактеріальне (мікробне) забруднення. Полягає в появі у воді патогенних організмів, зокрема бактерій групи кишкової палички. Бактерії живуть від ЗО до 400 діб, тому таке забруднення локалізується на порівняно невеликій ділянці і є тимчасовим.

Теплове забруднення. Виявляється у підвищенні температури води. Його супроводжує зміна хімічного та газового складу води, зменшення кількості кисню, "цвітіння" води, збільшення вмісту в ній мікроорганізмів.

Радіоактивне забруднення. Пов'язане з підвищенням у воді вмісту радіоактивних речовин. Через те що час напіврозпаду різних радіонуклідів триває від кількох годин до тисяч років, радіоактивне забруднення води є дуже стійким і може зберігатися тривалий час.

Джерела забруднення підземних вод:

1. місця збереження і транспортування промислової продукції і відходів в-ва;

2. місця акумуляції комунальних і побутових відходів;

3) с/г та інші угіддя, на яких застосовуються добрива, пестициди та інші хімічні речовини;

4) забруднені ділянки поверхневих водних об'єктів, що живлять підземні води;

5) забрудненні ділянки водоносного горизонту, природно чи штучно зв'язані з суміжними водоносними горизонтами;

6) ділянки інфільтрації забруднених атмосферних опадів:

7) промислові площадки підприємств, поля фільтрації, бурові скважини та інші горні виробки.

Основними джерелами забруднення природних вод є промислові стічні води, комунальні стічні води, сільськогосподарські стоки, нафта і нафтопродукти, поверхневі стоки та атмосферні опади.