1.4 Особливості зарубіжних підходів до операційної системи

Японські методи управління полягають у тому, що основна роль в підвищенні ефективності виробництва належить тим, хто працює на цьо­му підприємстві [5, с.60].

Розглянемо основні особливості японського та американського уп­равління. Довічним наймом (ДН) охоплено приблизно 35% робочої сили Японії, що відповідає чисельності зайнятих у великих компаніях і дер­жавних установах. Суть довічного найму полягає в тому, що працівників приймають Один раз в рік, як правило весною, коли молодь закінчує на­вчальні заклади. Якщо працівника прийняли на роботу, то він залишаєть­ся в цій організації до офіційного виходу на пенсію. Працівник не може бути звільнений ні за яких обставин, крім здійснення ним тяжкого кар­ного злочину, або банкрутства підприємства. Поряд з цим слід відміти­ти, що банкрутств практично виключається, бо ДН застосовується лише в великих компаніях. Працівник, який іде на пенсію, отримує суму заро­бітку за 5-6 останніх років роботи і більше ніякої пенсії він не отримує. Після виходу на пенсію працівник може залишитися або вернутися на роботу в ту саму компанію, але тільки в категорію тимчасових праців­ників.

Багато спеціалістів вважають, що ДН є унікальним явищем соціальної та економічної структури Японії і практично неповторним ні в якій країні, навіть у США.

Довічний і контрактний найми обумовлюють і різні підходи до підвищення кваліфі­кації кадрів. Японці вкладають в це засоби не роздумуючи, бо знають, що це залог майбутнього фірми, американці — без особливого бажання, так як висококваліфікований працівник може перейти в іншу фірму, якщо там будуть кращі умови найму.

Розходження й подібності американського та японського підходів до управлінських цінностей видно з таблиці 1.3.

Таблиця 2.3 – Види підходів до управління виробничою сситемою

№ п/п	Американський підхід	Японський підхід
1	Технологічний імператив	Об'єднана оптимізація
2	Люди продовження машин	Люди - доповнення машин
3	Люди як «запчастина"	Люди як ресурс, який необхідно розвивати
4	Вузька спеціалізація, що припускає максимальне дроблення операцій	Групування робіт, багатоаспектні мпеціальності
5	Зовнішній жорсткий кількісний контроль	Тонкий, неформальний внутрішній контроль
6	Поєднуючи ієрархічність організаційної системи з акцентом на автократизм	Плоска організаційна система. Партисипативний стиль
7	Конкуренція, політична гра	Співробітництво, колегіальність
8	Тільки інтереси організації	Інтереси організації сполучаються з інтересами суспільства
9	Відчуженість інтересів працівників від інтересів організації	Прилучення інтересів працівників до інтересів організації
10	Низька схильність до ризику	Інноваційність зв'язана з ретельним попереднім аналізом ситуації
11	Короткостроковий найм	Довічний найм
12	Швидка оцінка і просування	Поступове просування
13	Спеціалізована діяльність	Неспеціалізована (широкоаспектна)діяльність
14	Індивідуальне прийняття рішень	Колективна багатоступінчаста система
15	Індивідуальна відповідальність	Колективна відповідальність
16	«Людському фактору» в управлінні надається важливе	«Людському фактору» в управлінні приділяється головна увага

Причина відмінності японської та американської систем полягає в тому, що японські працівники виконують різну роботу в межах фірми, а американські практично одну і ту ж роботу в різних фірмах.

Отже, у даному розділі ми приходимо до такого висновку. Основним завданням операційного менеджменту є вироб­ництво послуг вчасно та з мінімальними витратами, тобто зробити ресурси продуктивними. Продуктивність — це основ­ний засіб для порівняння якості менеджменту різних підрозділів, перевірка компетентності менеджменту. Ефективність організації операційного менеджменту повинна забезпечити такий баланс між усіма чинниками виробництва (ма­теріальними, фінансовими, людськими, інформаційними то­що), який забезпечує найліпший вихід при найменших витра­тах, тобто це відносна ефективність та економічність ор­ганізації.