постанова судді про закриття кримінальної справи в частині, що стосується підстав та мотивів закриття справи, або про обрання чи зміну запобіжного заходу. Окрема скарга подається до вищестоящого суду . Закон, забезпечуючи підсудному право на захист, передбачає, що якщо на ухвалу г справи прокурором чи потерпілим подана окрема скарга, суд зобов'язаний повідомити підсудного про це і роз'яснити йому право подати свої письмові заперечення на подання прокурора чи скаргу потерпілого (ст.356 КПК).

Це право є дуже важливим для забезпечення права обвинуваченого на захист, адже саме його прав і законних Інтересів в більшості випадків торкаються дії та рішення органу, який веде процес. З іншого боку, оскарження незаконних дій та рішень сприяє своєчасному виявленню та усуненню помилок порушень кримінально-процесуального законодавства, забезпечує правильне, законне ведення процесу, виконання завдань кримінального судочинства.

2.2, Особливі права підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.

Підозрюваний, обвинувачений та підсудний у зв'язку із специфікою їх процесуального положення вони мають деякі окремі права - особливі права.

Як вже зазначалося, підозрюваний набуває свого процесуального статусу з моменту його затримання або застосування до нього запобіжного заходу до пред'явлення йому обвинувачення. У зв'язку з затриманням особи за підозрою у вчиненні злочину, з метою забезпечення права на захист, підозрюваний має право вимагати перевірки правомірності затримання.

Затримання підозрюваного у вчиненні злочину є заходом процесуального примусу, суть, якого полягає в короткочасному позбавленні волі особи для з'ясування її причетності до злочину, вирішення питання про застосування до неї запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, або про звільнення затриманого.

Правомірність затримання підозрюваного полягає в тому, що:

• затримання підозрюваного допустиме лише після порушення кримінальної справи;

• затримання допускається тільки у випадку, коли особа підозрюється у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі;

• затримання підозрюваного не може тривати більше 72 години;

• затримання має бути обґрунтованим. Підстави затримання підозрюваного передбачені ч.ч.1 і 2 ст. 106 КПК. Обставинами, що є підставами для затримання є: коли особу застали на місці вчинення злочину або. безпосередньо після його вчинення: коли очевидці, в тому числі потерпілі вкажуть, що саме ця особа вчинила злочин; коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину. При наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, її можна затримати лише у випадку коли вона намагалася втекти, або. коли вона не має постійного місця проживання, або, коли не встановлено особи підозрюваного;

• затримання особи повинно бути оформлено протоколом затримання із зазначенням мотивів, підстав, часу I місця затримання, пояснень затриманого Мотивом у кожному конкретному випадку може бути необхідність перешкоди особі ухилитись від розслідування або справити негативний вплив на його перебіг; забезпечити її ізоляцію від суспільства до застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту в зв'язку з вчиненням тяжкого злочину:

• особі, яка затримана за підозрою у вчиненні злочину, має бути роз'яснено право мати захисника і побачення з ним до першого допиту, відповідно до СТ.21КПК.

Підозрюваний підписує протокол затримання і ознайомлюється з тим, в жому злочині він підозрюється. Допит підозрюваного повинен провадитись негайно, а при неможливості його негайного проведення, не пізніше 24 годин

після затримання. Це має значення тому, що перед проведенням допиту підозрюваному мають бути роз'яснені його права, передбачені ст.43* КПК , в тому числі право вимагати перевірки правомірності затримання. Про заявлений підозрюваним такої вимоги адміністрація місця затримання зобов'язана негайно повідомити прокурора

Під час закінчення попереднього слідства обвинувачений має право ознайомитись з усіма матеріалами справи (ст.218 КПК). До цього моменту підозрюваний і обвинувачений мали можливість ознайомитись лише з деякими матеріалами справи, наприклад, з матеріалами експертизи, протоколами слідчих дій. Підсудний має право ознайомитись з матеріалами справи після віддання його до суду, за його клопотанням.

Під час закінчення попереднього слідства і ознайомлення з матеріалами справи обвинувачений має право ознайомитись з усіма без винятку матеріалами справи і робити необхідні виписки; заявляти в цей час клопотання про доповнення попереднього слідства, про зміну кваліфікації злочину, про ^;-- справи (ст.221 КПК). Якщо були проведені додаткові слідчі дії, обвинуваченому гарантується право ознайомитись з додатковими матеріалами слідства (ст.222 КПК).

Обвинувачений шляхом ознайомлення з матеріалами справи дізнається,

чим обґрунтовано обвинувачення, якими доказами підтверджується висновок про можливість направлення справи в суд з обвинувальним висновком. Ознайомлюючись з матеріалами, обвинувачений може виявити такі докази, які він не визнає і має можливість оспорити і спростувати.

Ознайомлення обвинуваченого з захисником з матеріалами справи допоможе йому усвідомити вагомість тих чи Інших доказів, їх значення для доведення вини, узгодити позицію щодо обвинувачення, підготуватись до судового розгляду справи.

У зв'язку з особливістю судового розгляду справи у підсудного з'являються права, яких немає і не може були у підозрюваного та обвинуваченого.

Під час проведення судового слідства досліджуються всі зібрані у справі докази, на основі яких виноситься вирок. У зв'язку з цим підсудний наділений правом брати участь в дослідженні доказів. Ще в підготовчій частині судового розгляду підсудний вправі висловити свою думку щодо можливості розгляду справи у відсутності когось з учасників процесу. Вирішуючи це питання, суд повинен з'ясувати думку підсудного про можливість проведення судового слідства у відсутності свідків та інших осіб.

Підсудному також належить право брати участь в обговоренні питання про порядок дослідження доказів (ет.299 КПК). Підсудні не часто користуються цим правом, тому що не завжди розуміють його зміст значення, а судці не завжди належним чином роз'яснюють підсудному це право. Думка ж підсудного про порядок дослідження доказів може сприяти їх більш результативній перевірці.

Підсудний має право висловити свою думку про повноту дослідження доказів і можливість закінчення судового слідства. Перед тим, як оголосити судове слідство закінченим, суд опитує підсудного та інших учасників процесу, чи бажають вони доповнити судове слідство і чим саме (ст.317КПК).

Участь в дослідженні доказів - важливий засіб захисту для підсудного. Перевірка доказів в судовому слідстві повинна здійснюватись при обов'язковій участі підсудного. В цьому гарантія всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи.

Розгляд справи в суді першої інстанції провадиться з обов'язковою участю підсудного . Для забезпечення прав підсудного 1 встановлення Істини заочний розгляд справи допускається лише в двох випадках: коли підсудний перебуває за межами України і ухиляється від явки до суду; коли справу про злочин, за який не може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, підсудний просить розглянути справу у його відсутності (от,262 КПК).

У відповідності з кримінально-процесуальним законом існують ще деякі випадки, коли розгляд справи може провадитись у відсутності підсудного. У разі порушення підсудним порядку засідання або непідкорення

розпорядженням головуючого, ВО попереджається, що в разі повторення ним зазначених дій його буде видалено з залу засідання. Лите у випадку повторного порушення порядку підсудний може бути видалений із залу судового засідання.

Розгляд справи у відсутності підсудного, коли згідно з законом його присутність обов'язкова, є безумовною підставою для скасування судового вироку (п.3 ч.2 ст.370 КПК).

Підсудний може брати участь у допитах інших підсудних, свідків і потерпілих. Він вправі ставити їм будь-які запитання. Ті з них, що не мають значення для справи, головуючий може зняти. Але при цьому необхідно враховувати, що запитання може бути зняте лише, якщо воно безумовно не має відношення до справи. Інакше може не лише перешкодити встановленню істини, а й вплинути на подальшу участь підсудного в дослідженні доказів. Зняття запитання не повинно викликати у підсудного сумнів в об'єктивності дослідження доказів судом.

У виняткових випадках, в інтересах справи підсудний може під час проведення допиту іншого підсудного бути видаленим із залу судового засідання. Після повернення підсудного до залу йому повідомляється зміст показань осіб, допитаних у його відсутності, і надається можливість задати необхідні запитання.

В судовому слідстві досліджуються речові докази і документи, які є у справі (ст.ст.313, 314 КПК). Речові докази необхідно пред'явити підсудному, а документи оголосити. Суди іноді спрощують дослідження речових доказів і документів, обмежуючись лише згадкою про них в судовому слідстві. Це є неприпустимим. Кожний речовий доказ повинен бути розглянутий на судовому слідстві, причому підсудний та Інші учасники процесу можуть звертати увагу суду на ті чи Інші обставини, які стосуються огляду. У зв'язку з оглядом речових доказів і оголошенням документів підсудному має бути дозволено задавати свідкам, експертам, іншим особам необхідні запитання.

В необхідних випадках суд може провести огляд місця події (ст.315 КПК). Огляд провадиться судом у присутності підсудного і інших учасників процесу. Під час огляду підсудний може звертати увагу суду на все, що, на його думку, повинно сприяти виявленню обставин справи, які виправдовують його чи пом'якшують його відповідальність. Він також може ставити необхідні запитання іншим підсудним, свідкам, потерпілим, спеціалістам, які беруть участь у огляді.

Право підсудного на останнє слово є важливою гарантією забезпечення права на захист (ст.319 КПК). Виголошення підсудним останнього слова - обов'язкова частина судового розгляду. Останнє слово не провадиться лише в тому випадку, коли підсудного було видалено із залу судового засідання за порушення порядку або, якщо справа у винятковому випадку розглядається у відсутності підсудного. Підсудний може відмовитись від виголошення останнього слова. Також він може повідомити про нові обставишь які мають суттєве значення для справи. В цьому випадку суд відновлює судове слідство. Закон забороняє ставити запитання підсудному під час виголошення ним останнього слова, не можна також зупиняти підсудного, за винятком випадків, коли підсудний торкається обставин, які явно не стосуються справи або порушує порядок судового засідання.

Ненадання піде дном] з будь-яких причин останнього слова є безумовною підставою для скасування вироку (п.9 п.2 ет.370 КПК). Вироком Новокаховського окружного суду Г. засуджено за п. З ст. 142 КК. У касаційному порядку вирок не оскаржується. За протестом голови Херсонського обласного суду вирок скасовано за таких підстав.

Як зазначено у постанові президії цього обласного суду, згідно з ч. 1 ст.319 КПК після промови захисника або підсудного головуючий оголошує судові дебати закінченими й надає підсудному останнє слово. Проте з протоколу судового засідання видно, що суд не надав Г. останнього слова й тим самим істотно порушив право підсудного на захист.

Відповідно до п.9 ч,2 ст.370 КПК істотні порушення кримінально-процесуального закону є підставою для скасування вироку. Виходячи з цього президія обласного суду скасувала вирок щодо Г.. а справу направила на новий судовий розгляд. ²⁸

Для підсудного звернення до суду з останнім словом - остання можливість висловити свої думки, викласти прохання до суду, ОЦІНИТИ свою поведінку тощо. Останнє слово підсудного має бути останнім в буквальному смислі цього слова. Закон зобов'язує суд одразу після проголошення підсудним останнього слова видалитися для постановления вироку. Це забезпечує підсудному можливість певним чином вплинути на уявлення суду щодо його

особи, обставин, причин, які вплинули на вчинення злочину або, якщо він не визнає вину, ще раз суд навести доводи на своє виправдання.

²⁸ Постанови президій обласних Київського та Севастопольського міських судів. \\ Вісник Верховного Суду України №2, 1996. С.-34.