49. Класифікація податків

Податки — економічні відносини, що виникають між дер­жавою та юридичними і фізичними особами стосовно примусо­вого відчуження нею частини новоствореної вартості в гро­шовій формі, її вилучення і перерозподілу для фінансування державних видатків. Вони є вихідною категорією фінансів, економічною базою функціонування держави і найважливі­шою фінансовою формою регулювання ринкових відносин. Це обов'язкова складова економічної системи держави незалежно від того, яку модель економічного розвитку вона обирає, які політичні сили перебувають при владі.

Кожен вид податків має специфічні ознаки й функціональ­не призначення, посідає окреме місце в податковій системі. Роль того чи іншого податку характеризується його належніс­тю до певної групи залежно від чинної класифікації податків. За допомогою класифікації можна детально з'ясувати сутність

і функції податків, поліпшити їх роль у податковій політиці держави, напрями й характер впливу на соціально-економіч­ний розвиток суспільства.

Податки класифікуються згідно з тією чи іншою метою, найважливішими є своєчасність і повнота сплати податків у бюджети різних рівнів. Останнє стосується адміністрування податків.

Податки можна класифікувати за певними ознаками: 1) за ознакою органів державної впади, які їх встановлю­ють. Розподіл за цією ознакою визначається згідно із Законом України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 р. № 1251-ХП, в якому передбачено два види податків на тери­торії У країни:

— загальнодержавні податки і збори — обов'язкові пла­тежі, що встановлюють найвищі органи влади в державі; вони є обов'язковими до сплати за єдиними ставками на всій тери­торії України. Ці податки можуть формувати дохідну частину як державного, так і місцевого бюджетів (ПДВ, акцизний збір, податок на прибуток тощо);

— місцеві податки та збори — обов'язкові платежі, які встановлюють місцеві органи влади; є обов'язковими до спла­ти за встановленими ставками тільки на певній території; над­ходять виключно до місцевих бюджетів (комунальний пода­ток, податок на рекламу, ринковий збір тощо);

2) Стосовно джерела сплати розрізняють такі види подат­ків:

— податки, збори й обов'язкові платежі, що належать до валових витрат і собівартість (збір на обов'язкове соціальне страхування; збір на обов'язкове державне пенсійне страху­вання; плата за землю; плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності; податок на промисел; фіксований сільськогосподарський податок; податок на рекламу; кому­нальний податок тощо);

— податки, збори й обов'язкові платежі, які сплачуються з прибутку підприємства або капіталу (податок на прибуток підприємства; податки з власників транспортних засобів та ін­ших самохідних машин і механізмів; збір за забруднення нав­колишнього середовища; державне мито тощо);

• податки та збори, що входять до складу ціни виробу (податок на додану вартість; акцизний збір);

3) За економічною ознакою об'єкта оподаткування:

— податки на доходи та прибутки — обов'язкові збори, які стягуються з чистого доходу з фізичних і юридичних осіб у момент його отримання (заробітна плата, прибуток, валовий Дохід);

— податки на споживання — обов'язкові збори, що стягу­ються в процесі споживання товарів, робіт і послуг, їх плата залежить не від результатів фінансово-господарської діяль­ності, а від обсягу споживання;

— податки на майно — обов'язкові збори, які стягуються у зв'язку з наявністю конкретного виду майна, що перебуває в приватній, колективній та державній власності (податок на не­рухоме майно (на нерухомість), податок із власників транс­портних засобів та інших самохідних машин і механізмів);

4) за засобом вилучення:

— прямі податки безпосередньо сплачуються платником до бюджету держави залежно від величини об'єкта оподатку­вання (податок на прибуток підприємств, плата (податок) на землю, податок із власників транспортних засобів та інших са­мохідних машин і механізмів, податок на нерухоме майно (не­рухомість) та ін.);

— непрямі податки не залежать безпосередньо від доходу платника та сплачуються ними опосередковано через цінові механізми (податок на додану вартість, акцизний збір, мито);

5) за суб'єктами оподаткування:

— податки з юридичних осіб — податок на прибуток, кому­нальний податок;

— податки з фізичних осіб — податок із доходів фізичних осіб;

— змішані податки — плата (податок) на землю; податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

6) за характером використання податкових платежів:

— загальні. Такі податки знеособлюються під час надхо­дження до бюджету (ПДВ, акцизний збір, податок на прибу­ток, податок із доходів фізичних осіб та ін.);

— спеціальні (цільові) — мають цільове призначення (збо­ри на обов'язкове соціальне страхування і державне пенсійне страхування).

Список літератури

1. Фінанси: курс для фінансистів: Навч. посіб. / За ред. Ф59 В.І. Оспіщева. — К.: Знання, 2008. — 567 с.

2. З.М. Мочаліна, Н.І. Склярук, І.А. Федоренко. ФІНАНСИ. Навчальний

посібник. – Харків: ХНАМГ, 2008. – 392 с. укр. Мовою

3. Пойда-Носик Н. Фінансові ресурси підприємства //Фінанси України. - 2003. - № 1. - С.96-103

4. Хачатурян С. Сутність фінансових ресурсів та їх класифікація //Фінанси України. - 2003. - № 4. - С.77-81

5. Зятковський І. Бюджет підприємства як інструмент управління фінансовими ресурсами //Фінанси України. - 2001.