Розділ 1 Теоретичні та нормативно-правові основи національної безпеки України.

1.1. Безпека, як суспільне благо.

Безпека – це забезпечення всім громадянам держави нормальних умов для їх самореалізації, захист їх життя, свободи, власності від посягань з боку будь-якої окремої людини, організації, суспільства чи держави.

Безпека є однією з найважливіших потреб слідом за потребою людини в їжі, одязі, помешканні тощо. Потреба в безпеці, а отже і саме це поняття, як категорія виникло разом із появою людини на землі.

Головною ціллю функціонування держави та найважливішою функцією системи державного управління є забезпечення безпеки людини, суспільства і держави.

У сучасних умовах задоволення суспільної потреби в безпеці передбачає всебічне врахування низки факторів безпечного розвитку[18, 21].

Найважливішими серед них є:

• тенденція зростання ролі природи екологічних факторів у житті людства, поглиблене розуміння економічної проблем, які накопичилися в біосфері;

• необхідність подальшого пізнання та врахування при розробці стратегії безпечного розвитку суспільства еволюційних законів природи і суспільства;

• важливість вибору такої стратегії національного розвитку, за якої досягається гармонія екологічних, соціальних, економічних, політичних взаємовідносин та співвідношень;

• всебічне врахування не тільки культурно-історичних особливостей національного розвитку, а й основних реалій суперечливого, але в цілому взаємозалежного та цілісного світу;

• суперечливість, взаємозалежність та тенденції досить динамічних змін загальнолюдських, національних, класових, групових та особистісних інтересів (потреб).

Для громадянина України, і взагалі людини яка не кожного дня читає закони і не є фахівцем, термін національна безпека зазвичай пов’язується із Збройними силами, внутрішніми військами та іншими відповідними спецслужбами.

Але це далеко не так. Згідно з Законом Про основи національної безпеки України, головними об’єктами національної безпеки є: насамперед людина і громадянин, далі – суспільство, і лише потім – держава. Саме в цій послідовності їх ставить зазначений вище закон, ст.5 якого наголошує пріоритетів прав людини і громадянина. І в цьому є пріоритет влади – безпека людини, громадянина, сім’ї.

Усі органи державної влади разом із громадянами України і громадськими організаціями згідно з відповідним законом мають створити безпечне середовище для життя і життєдіяльності кожного громадянина, суспільства і держави загалом, та надійно захищати від внутрішніх і зовнішніх загроз.

Але життя переконує, що на сьогодні влада України більше дбає про безпеку держави, тобто про себе, а найменше – про людину, сім’ю і суспільство.

Поняття національна безпека напряму пов’язане з поняттям «безпека», на це поняття звертали увагу ще в античні часи.

Як більшість понять, пов’язаних із соціальною сферою, поняття «безпека» є багатоплановим, а тому всі інші поняття щодо забезпечення національної безпеки є похідними від нього. Безпека – досить складне соціально-політичне явище, воно акумулює в собі наслідки багатогранної життєдіяльності, накопичений досвід, уподобання і культуру кожної людини [13, 274].

Тлумачні словники трактують поняття «безпека» як стан, коли немає небезпеки, або як стан, якого ніщо не загрожує кому-небудь або чому-небудь. Тобто фактори та умови, які можуть нести загрозу існуванню, наприклад, окремому індивіду, сім’ї, соціальній групі, суспільству – відсутні.

Але за будь-яких умов безпеку не можна розглядати як стан, коли немає небезпеки. Історичний досвід не містить прикладів, коли б такого стану вдалось досягти навіть окремій людині, не кажучи вже про різні форми соціальних утворень. Навпаки, намагаючись захистити себе від тих чи інших загроз, вони створили такі види та системи виробничих і технологічних потужностей, озброєнь і в такій кількості, що це стало однією з найбільших загроз для кожної людини. З огляду на це як основу для розкриття змісту поняття «безпека» В. Л. Манілов [12, 269] пропонує розглядати певний стан системи, досягнутий внаслідок запобігання шкоди її розвитку.

Це дає змогу стверджувати, що безпеку можна розглядати як своєрідну інтегральну характеристику соціальної системи, яка залежить від багатьох параметрів і характеризує той чи інший її стан. У цьому разі досягнення такого стану соціальної системи визначає її головну ціль, а також спосіб та умови існування під впливом тих чи інших факторів.

У контексті сказаного безпеку можна вважати інструментальною характеристикою щодо таких базових цінностей, як «добробуту», «сталий розвиток». В останні роки спостерігається активізація спроб щодо операціоналізації поняття «безпека» і, відповідно, поняття «національна безпека» в контексті системи базисних цінностей суспільства.

Оскільки безпека є суспільною потребою , то головним принципом сталого розвитку суспільства має бути передусім суспільна злагода в питаннях щодо необхідності всебічного врахування визначених факторів. Тому розкол національної ідентичності на будь-яких напрямках неминуче призводить до відсутності національної злагоди щодо основних напрямків суспільно-політичних та суспільно-економічних реформ в українському суспільстві, і таким чином має розглядатися як значна загроза безпеці України.

Таким чином, вітчизняні та іноземні дослідники дають різне тлумачення сутності поняття «національна безпека» через його складний , багатокомпонентний та міждисциплінарний характер. Тому є підстави стверджувати, що в міжнародній політиці, внутрішній та зовнішній політиці держав, у теорії і практиці державного управління не існує поняття, яке могло б порівнятися за ступенем туманності, частоті відносно нечіткого вживання з поняттям «національна безпека».

Тому суспільство має активно залучатися до здійснення громадського контролю над національною безпекою в таких основних напрямках:

• зовнішня політика у сфері безпеки (визначення стратегічних пріоритетів політики безпеки, протидія зовнішнім загрозам, захист українських громадян та їхніх інтересів за кордоном);

• внутрішньополітичні процеси (визначення стратегії розвитку держави та контроль над її імплементацією, розвиток демократичних процесів, прав і свобод людини, механізмів громадського суспільства, контроль над ефективністю роботи органів виконавчої влади, зокрема у сфері безпеки, із запобіганням внутрішнім загрозам і конфліктам);

• функціонування, ефективність та рівень здатності військової організації України та силових структур гарантувати стабільний і безпечний розвиток держави, свободи та права громадян в умовах симетричних і несиметричних загроз;

• подолання негативних тенденцій в економічному житті країни (корупція, фінансово-економічна криза, боргова залежність);

• кризові явища в екологічній сфері і безпека життєдіяльності.

Лише спільними зусиллями громадян, суспільства та держави буде забезпечена національна безпека України.

Отже, безпека головним інструментом підтримання стабільності в державі. На її забезпечення повинні скеровуватись основні ресурси держави, повинні розроблюватись правові норми, які б підтримували безпеку, від цього буде залежати майбутня ситуація в державі.