Висновок

Отже, складність положення в забезпеченні національної безпеки України збільшується не лише не достатньою ефективністю системи національної безпеки країни і разом з цим системи управління нею, а й відсутністю серйозної правової основи регулювання забезпечення національної безпеки, системного підходу до вирішення цієї проблеми з правової точки зору. Причина цього полягає у тому, що досі не визначені національні пріоритети внутрішньої і зовнішньої політики, національні цілі і взагалі бажаний статус України, а звідси є розпливчатими цілі і завдання реформування СНБ, кола учасників забезпечення національної безпеки, їх компетенції та принципів взаємодії. Проголошений курс на євроінтеграцію, вступ до НАТО лишається проектом, втім реальної правової бази в сфері національної безпеки для цього поки створено не достатньо.

Розділ 2. Основні ризики і загрози національній безпеці України.

2.1. Зовнішні та внутрішні загрози національній безпеці України.

Для більш повного висвітлення глобальних викликів і загроз у сучасному світі та розуміння проблем забезпечення національної безпеки у сфері державної безпеки насамперед розглянемо процеси, пов’язані з глобалізацією і кардинальними змінами у сфері безпеки, що відбувається у світі.

З цього приводу слід підтримати оцінки відомого російського дослідника правових проблем національної безпеки В. Райгородського [16, 34], згідно з якими етап сучасної глобалізації на пострадянському просторі ідейно був сформований наприкінці 80-х років ХХ ст. в епоху перебудови з проголошенням нової політичної доктрини, якою було визнано, що:

• система цінностей західноєвропейського гуманізму є основним критерієм подій, які відбуваються у світі;

• народи, які населяють планету, становлять єдину систему;

• подальша інтеграція народів має ґрунтуватися на основі реалізації норм та цінностей концепції прав і свобод людини.

У грудні 2004р. оприлюднена доповідь Групи високого рівня ООН щодо загроз, викликів та змін під назвою «Більш безпечний світ: наша спільна відповідальність»[17, 34-38]. Її автори в основу визначення загроз поклали принцип, згідно з яким будь-яка подія чи процес, що призводять до масової загибелі або зменшення шансів на виживання та послаблюють держави як базові елементи міжнародної системи, становлять загрозу міжнародній безпеці. З огляду на це вони виокремили шість блоків загроз, якими світ має займатися зараз і в наступні десятиліття:

• економічні і соціальні загрози, включаючи злидні, інфекційні загрози та екологічну деградацію;

• міждержавні конфлікти;

• внутрішні конфлікти, включаючи громадянську війну, геноцид та інші масові звірства;

• поширення і можливе застосування ядерної, радіологічної, хімічної та бактеріологічної зброї;

• тероризм;

• транснаціональну організовану злочинність.

Всесвітня енциклопедія філософії у цілому пропонує виокремити три основні групи глобальних проблем сучасності [5, 11], які безпосередньо стосуються проблеми забезпечення національної безпеки України:

перша група – проблеми попередження світової термоядерної війни, забезпечення безпеки людей, ліквідація економічної відсталості деяких країн, голоду, злиднів та не писемності;

друга група – проблеми, що виникли унаслідок взаємодії суспільства і природи. Це запобігання забрудненню довкілля, раціональне використання ресурсів планети, освоєння космосу та Світового океану, розв’язання проблеми продовольства;

третя група – проблеми, що виникли у результаті відносин людини та суспільства. Це запобігання негативним наслідкам науково-технічної революції, що ведуть до біологічної деградації людини; проблема стрімкого зростання загальної чисельності населення світу (передусім за рахунок країн Азії, Африки і Латинської Америки); боротьба з поширенням алкоголізму і наркоманії; проблеми вдосконалення охорони здоров’я та освіти.

Щодо України, то в нас за своєю спрямованістю основні загрози національній безпеці, поділяються на наступні види:

• загрози конституційним правам і свободам людини і громад я нина, індивідуальній, груповій та суспільній свідомості, духовному відродженню України;

• загрози недержавному забезпеченню державної політики національної безпеки України;

• загрози розвитку вітчизняної індустрії недержавного забезпечення національної безпеки, включаючи індустрію систем та засобів безпеки, забезпеченню потреб внутрішнього ринку в ЇЇ продукції і виходу цієї продукції на світовий ринок, а також забезпеченню накопичення, збереження та ефективного використання вітчизняних ресурсів;

• загрози безпеці систем і засобів безпеки, як вже розгорнутих, так і таких, що створюються на території України.

Проблеми національної безпеки належать до найважливіших, найскладніших багатоаспектних та інтегральних явищ суспільного і політичного життя. Тому їх вирішення, є пріоритетним для нашої держави.

Невід’ємною функцією кожної держави як суспільного утворення є забезпечення національної безпеки, яка повинна гарантувати сприятливі умови для життя і продуктивної діяльності громадян, державних інститутів, захищати життєво важливі інтереси людини, суспільства й держави від зовнішніх і внутрішніх загроз[20, 2].

Перекручене, неадекватне сприйняття загроз національній безпеці державними та військовими діячами часто було причиною багатьох воєн, територіальних втрат, соціальних вибухів[9, 78]. Водночас метою переоцінки й навмисного перебільшення окремих видів загроз найчастіше є збереження або захоплення влади, що врешті-решт підриває національну безпеки держави.

Перейдемо до самих загроз національній безпеці України. Їх поділяють на внутрішні і зовнішні.

До зовнішніх загроз національній безпеці належать [6, 42]:

• діяльність іноземних політичних, економічних, військових розвідувальних, інформаційних, транснаціональних, і структур недержавної форми власності, що надають послуги у сфері безпеки, спрямована проти реалізації національних інтересів України або послаблення можливостей щодо їх реалізації;

• прагнення ряду країн до домінування та ущемлення національних інтересів України в світовому просторі, витиснення її із зовнішнього та внутрішнього ринку безпеки;

• загострення міжнародної конкуренції за володіння найсучаснішими технологіями і системами забезпечення безпеки;

• загострення енергетичних проблем;

• діяльність міжнародних терористських та інших екстремістських організацій;

• збільшення технологічного відриву розвинених країн світу і нарощування їх можливостей по протидії створенню конкурентоспроможних українських засобів і систем безпеки;

• діяльність космічних, повітряних, морських і наземних технічних та інших засобів (видів) розвідки іноземних держав;

• розроблення рядом країн стратегій війн малої інтенсивності у різних сферах життєдіяльності (інформаційних, технологічних, економічних тощо), які передбачають дестабілізацію державної і недержавної складових загальної системи забезпечення національної безпеки України.

Також велику загрозу становлять внутрішні загрози національній безпеці, а саме:

• критичний стан вітчизняних галузей виробництва;

• несприятлива криміногенна обстановка, яка супроводжується зрощуванням недержавних структур і кримінальних структур, отримання кримінальними структурами доступу до технологій протидії органам державної влади у їх викритті, посилення впливу організованої злочинності на життя суспільства, зрощування організованої злочинності і партійної номенклатури, зниження рівня захищеності законних інтересів громадян, суспільства і держави; утворення касти можновладців, котрі поставили себе вад законом;

• недостатня взаємодія державної і недержавної складових системи забезпечення національної безпеки по формуванню і реалізації єдиної державної політики національної безпеки України;

• недостатня розробленість нормативно-правової бази, яка регулює суспільні відносини у сфері забезпечення національної безпеки, а також недостатня практика правозастосування;

• недостатня розвиненість недержавної складової системи забезпечення національної безпеки;

• нерозвиненість демократичного цивільного контролю за діяльністю системи забезпечення національної безпеки України;

• недостатня економічна могутність держави;

• зниження ефективності системи освіти і виховання, недостатня кількість кваліфікованих кадрів у галузі забезпечення національної безпеки;

• відсутність фахової національно безпекової освіти;

• недостатня активність підприємств недержавної форми власності, що надають послуги в сфері забезпечення національної безпеки щодо інформування суспільства і держави про свою діяльність, формуванні відкритих інформаційних ресурсів і розвитку системи доступу до неї громадян;

• відставання України від розвинених країн за рівнем забезпеченості окремих складових національної безпеки.

Отже, дослідження факторів національної безпеки дає змогу зробити висновок про неможливість у сучасних умовах забезпечити національну безпеку України ізольовано, розраховуючи лише на власні зусилля. Таким чином, зростає роль політичних засобів забезпечення національної безпеки, що висуває підвищені вимоги до зовнішньої політики України.