Основні завдання Програми:

1. ліквідація бідності;

2. впровадження моделей стійкого виробництва та споживання, спрямованих на забезпечення життєдіяльності людства;

3. охорона і раціональне використання природних ресурсів;

4. оптимізація ресурсної бази економічного та соціального розвитку.

Однак в Україні досі не завершена підготовка надзвичайно важливого документа — Стратегії стійкого розвитку України, хоч вітчизняними вченими фундаментально досліджено широке коло теоретичних, концептуальних, методологічних і практичних аспектів стійкого розвитку та формування економіки на засадах екологічної безпеки.

Соціально-економічний розвиток регіонів має ґрунтуватися на принципах урахування можливостей природних комплексів витримувати антропотехногенні навантаження і забезпечувати нормальне функціонування біосфери й локальних екосистем. Від цього вирішальною мірою залежать їх корисна продуктивність, якість і комфортність життєвого середовища, екологічне та економічне благополуччя населення того чи іншого регіону.

Внаслідок погіршення демографічних показників, що значно зумовлено несприятливою екологічною ситуацією, насамперед, зменшення приросту та підвищення рівня захворюваності населення відбувається його старіння і тимчасово втрачається працездатність, зростають витрати на медичне обслуговування. А це значною мірою послаблює трудовий потенціал держави й негативно позначається на відтворювальних процесах як в економіці, так і в суспільстві.

Екологічна проблема є не стільки природоохоронною, скільки соціально-економічною. Адже йдеться про нормальні умови життя та здоров'я людини. Тому потрібно вживати рішучих заходів на всіх рівнях управління — загальнодержавному, регіональному та локальному. Глобальна за своєю суттю ресурсно-екологічна проблема має розв'язуватися кожною державою, насамперед, на локальному та регіональному рівні, залежно від її природно-екологічних і соціально-економічних особливостей.

Перехід до стійкого розвитку регіонів має відбуватися у тісному взаємозв'язку з радикальною структурною і техніко-технологічною перебудовою суспільного виробництва на основі прискорення темпів НТП, зокрема у напрямі всебічної екологізації не тільки базових галузей економіки, але й усіх сфер людської діяльності. Все це має бути враховано в розроблюваній Національній стратегії стійкого розвитку.

В основу розробки нової стратегії розвитку економіки регіонів слід покласти:

• пріоритет ресурсно-екологічних критеріїв, показників і вимог над економічними;

• раціональне поєднання ринкових і державних економічних та адміністративних інструментів і важелів регулювання ресурсно-екологічних відносин, тобто взаємин між суспільством і природою;

• оптимальне застосування методів галузевого і територіального управління природокористуванням й охороною навколишнього природного середовища, перенесення центру ваги та відповідальності за розв'язання ресурсно-екологічних проблем на місцеві й регіональні органи влади;

• розробка та застосування у господарській діяльності еколого-економічних нормативів, показників, стандартів і вимог.

У найближчій перспективі стратегічною метою стійкого розвитку України повинно бути забезпечення економічної та соціальної стабільності, розбудова соціально орієнтованої ринкової економіки та демократичного громадського суспільства. З метою переходу України на модель стійкого розвитку необхідно забезпечити досягнення:

1) екологічної безпеки: збереження й відновлення природних екосистем, стабілізація та поліпшення якості навколишнього середовища, зниження викидів шкідливих речовин і т. д.;

2) економічної стабільності: створення соціально й екологічно ефективної економіки, що забезпечує гідний рівень життя громадян та конкурентоспроможність продукції на світовому ринку;

3) соціального благополуччя: зростання народжуваності та збільшення середньої тривалості життя населення, раціоналізація особистого споживання, поліпшення середовища існування людини, розвиток його соціальної активності, забезпечення рівних можливостей в одержанні медичної допомоги, соціальний захист уразливих груп населення.