135. Поняття та ознаки правової держави.

Правова́ держа́ва – форма організації державної влади, за якої верховенство в усіх сферах життя належить правовому закону. У правовій державі всі державні органи й громадяни однаковою мірою відповідальні перед законом; реалізуються всі права людини; здійснюється розподіл влади на законодавчу, виконавчу, судову.

Специфічні ознаки правової держави:

верховенство і панування права в широкому розумінні і закону у вузькому розумінні (держава має керуватися законом);

принцип розподілу влад (реалізується принцип верховенства закону, носить інструментальний характер);

пріоритет прав і свобод особистості. Права існують не лише у особистості, але і у колективу, у суспільства, держави (на першому місці в не правовій державі);

соціальна захищеність;

соціальна справедливість;

чітке розмежування функцій держави і суспільства;

створення антимонополістичного механізму, який унеможливлює зосередження владних повноважень в певній ланці або інституті;

встановлення в законі і здійснення в житті суверенності державної влади;

формування суспільством на основі норм виборчого права законодавчих органів і контроль за формуванням і втіленням законодавчої волі в законах;

відповідність внутрішнього законодавства загальноприйнятим нормам і принципам міжнародного права;

взаємна відповідальність держави і особи;

наявність громадянського суспільства.

Громадяни мають права та обов'язки.

136. Правова держава та права людини.

Теорію правової держави насамперед пов'язують з іменем Емануіла Канта, котрий одним з перших висунув і обгрунтував ідею про те, що благо і призначення держави у досконалому праві, у максимальній відповідності устрою і режиму держави принципам права.

В ході суспільного прогресу поняття правової держави набувало нових якостей та наповнювалось новим змістом, що відповідало конкретним умовам існування суспільства. Проте незмінною ознакою правової держави залишається приорітетна роль права, як мірило свободи, що грунтується на принципах рівності, гуманізму, справедливості та гідності людини. Правова держава - це держава, в якій юридичними засобами реально забезпечується максимальне здійснення, охорона і захист основних прав людини. Основними ознаками правової держави є наступне:

- верховенство права у всіх сферах суспільного житгя;

- юридичне забезпечення прав людини;

- взаємна відповідальність особи і держави;

- розподіл влади між законодавчими, виконавчими та судовими органами;

- притаманність усім громадянам високої правової культури.

Права людини та їх реальне юридичне забезпечення як основна змістовна характеристика правової держави, вимагає розкриття змісту згаданого поняття. Права людини - це явище, що також перебуває у постійному розвитку. За часом виникнення виділяють три «покоління прав людини».

Під першим поколінням прав людини розуміють традиційні ліберальні цінності, які були сформульовані у процесі буржуазних революцій, а потім конкретизувалися в практиці та законодавстві демократичних держав. До них належать: право на життя, свободу, безпеку особи, право на свободу думки, совісті, право на рівність перед законом тощо.

Друге покоління прав людини (позитивні права) сформувалися в ході боротьби людей за поліпшення економічного становища, підвищення культурного рівня. До них належать: право на працю і вільний вибір роботи, соціальне забезпечення і відпочинок, захист материнства та дитинства та ін.

Третє покоління почало формуватися після завершення Другої світової війни. Це - право на розвиток, мир, здоров'я, безпечне довкілля, спільну спадщину людства та ін.

Основні права людини - це певні можливості людини, які необхідні для її існування та розвитку в конкретних історичних умовах, об'єктивно визначаються досягнутим рівнем розвитку людства (економічним, духовним, соціальним) і мають бути загальними та рівними для всіх людей.