- •Юриспруденція та іі склад.
- •2. Предмет теоріі держави і права.
- •3. Функціі теоріі держави і права.
- •4. Поняття і зміст методологіі юридичної науки.
- •5. Теорія держави і права як наука та навчальна дисципліна.
- •6. Теоріі походження права.
- •7. Соціальне регулювання в первісному суспільстві.
- •8. Шляхи становлення права.
- •9. Основні сучасні концепціі права.
- •10. Поняття та основні властивості права.
- •11. Принципи права.
- •12. Функціі права
- •16. Соціальне регулювання: поняття та види.
- •17. Поняття і види норм: природні, технічні, соціальні.
- •18. Способи правового регулювання.
- •19. Предмет і метод правового регулювання.
- •20. Типи правового регулювання.
- •21. Поняття та ознаки норми права.
- •22. Структура норми права.
- •23. Способи викладення правових норм.
- •24. Класифікація правових норм.
- •25. Поняття, ознаки та види правових відносин.
- •26. Склад правовідносин.
- •27. Субєкти правовідносин: поняття та види.
- •28. Обєкти правовідносин: поняття та види.
- •29. Зміст правовідносин.
- •30. Передумови правовідносин.
- •31. Поняття та структура суб’єктивного права.
- •32. Поняття та структура юридичного обов’язку.
- •33. Юридичні факти, їх класифікація. Фактичний склад.
- •34. Поняття і структура правосвідомості.
- •35. Рівні та види правосвідомості.
- •36. Правова культура: поняття та структура
- •37. Правова культура суспільства та правова культура особистості.
- •38. Правова соціалізація і правове виховання.
- •39. Поняття та види деформацій правосвідомості.
- •40. Поняття та види джерел права.
- •41. Форми права.
- •42. Соціальний процес формування права і нормотворчість(правотворчість)
- •43. Принципи правотворчості.
- •44. Стадії правотворчої діяльності.
- •45. Види правотворчості.
- •46. Поняття та складові системи права.
- •47. Публічне та приватне право.
- •48. Матеріальне і процесуальне право
- •49. Галузі права та інститути права.
- •50. Співвідношення між нормами міжнародного та національного права.
- •51. Законодавство: поняття та склад.
- •52. Співвідношення системи законодавства та системи права.
- •53. Дія нормативно-правових актів у часі, у просторі та за колом осіб.
- •54. Поняття та види систематизації нормативно-правових актів.
- •55. Поняття, зміст та стадії юридичного процесу.
- •56. Види юридичного процесу.
- •57. Поняття та ознаки реалізації права.
- •58. Безпосередня і правозастосовча реалізація права.
- •59. Форми реалізації права.
- •60. Поняття та ознаки застосування права.
- •61. Основні вимоги належного застосування права.
- •62. Процес правозастосовчої діяльності.
- •63. Типове і нетипове застосування права.
- •64. Прогалини у праві, шляхи їх подолання та усунення.
- •65. Колізії правових норм та способи їх подолання.
- •66. Поняття, ознаки та структура правозастосовчого акта.
- •67. Класифікація актів застосування права.
- •68.Поняття та різновид тлумачення права
- •70. Способи тлумачення права.
- •71. Види тлумачення права за обсягом.
- •72. Поняття, ознаки та види правової поведінки
- •73. Правомірна поведінка та її види
- •74. Зловживання правом
- •75. Поняття та ознаки правопорушень
- •76. Юридичний склад правопорушень
- •77. Види правопорушень
- •78. Об’єктивно протиправне діяння
- •79. Причини правопорушень та шляхи їх подолання.
- •80. Соціальна відповідальність та її види.
- •81. Поняття та ознаки юридичної відповідальності
- •83. Функції юридичної відповідальності
- •84. Види юридичної. Відповідальності
- •85.Обставини, що виключають юридичну відповідальність
- •86. Підстави звільнення від юридичної відповідальності
- •87. Поняття, ознаки та структура правового статусу
- •88. Правовий статус особистості: поняття, структура, види
- •89. Поняття, принципи та гарантії законності
- •90. Правопорядок: поняття та загальна характеристика
- •91. Співвідношення правопорядку та законності, громадського порядку та правопорядку.
- •92. Поняття, структура та стадії механізму правового регулювання.
- •93. Правові засоби: поняття та види.
- •94. Правові аксіоми, презумції, фіксції.
- •95. Поняття та структура правової системи.
- •96. Критерії класифікації правових систем.
- •97. Сім’ї правових систем
- •98. Правова система Укрїни на правовій карті світу
- •99. Цінність права
- •100. Правові цінності.
- •101. Походження держави.
- •102. Основні теорії походження держави.
- •103. Похідне виникнення держави.
- •104. Поняття, ознаки та атрибути держави.
- •105. Сучасні підходи до вивчення держави.
- •106. Сутність держави.
- •107. Основні критерії типології держави.
- •108. Історичні типи держав.
- •109. Поняття і види функцій держави.
- •110. Форми здійснення функцій держави.
- •111. Співвідношення понять «функцій держави» і «державна політика»
- •112. Поняття та структура форми держави.
- •113. Форма правління: поняття та види.
- •114. Монархія, її ознаки та різновиди.
- •115. Республіка, її ознаки та різновиди.
- •116. Нетипові форми правління.
- •117. Форма державного устрою: поняття та види.
- •118. Унітарна держава.
- •119. Федеративна форма державного устрою.
- •120. Конфедерація, співдружність і співтовариство держав.
- •121. Державний режим.
- •122. Поняття та ознаки державної влади.
- •123. Інститути держави.
- •124. Механізм держави: поняття, структура, принципи.
- •125. Апарат держави.
- •126. Державне управління і місцеве самоврядування.
- •127. Політична система суспільства: структура та функції.
- •128. Держава в політичній системі суспільства.
- •129. Громадянське суспільство: поняття та ознаки.
- •130. Структура громадянського суспільства.
- •131. Принципи та механізм взаємодії громадянського суспільства та держави.
- •132. Сучасні теорії демократичної держави.
- •133. Поняття та ознаки демократичної держави.
- •134. Становлення та розвиток концепції правової держави.
- •135. Поняття та ознаки правової держави.
- •136. Правова держава та права людини.
- •137. Становлення та розвиток концепції соціальної держави.
- •138. Поняття та ознаки соціальної держави.
- •140. Цивілізаційний підхід у державознавстві.
- •141. Локальні цивілізації і держава.
- •143. Держава в забезпеченні досягнень цивілізації і культури.
18. Способи правового регулювання.
Дозволи — важливий елемент правового регулювання, які забезпечують соціальну свободу та активність людини. Вони набувають юридичного характеру з моменту їх закріплення в уповноважуючих нормах у вигляді суб'єктивних прав та реалізуються у формі використання, що визначає добровільний характер, їх залежність від бажання суб'єкта, якому належить суб'єктивне право.
Заборони встановлюють певну міру поведінки суб'єктів, покладаючи на осіб обов'язок утримуватись від вчинення певних дій, що протирічать нормам права. Вони — важливий засіб забезпечення організованості суспільних відносин, створення перешкод для небажаної, суспільно небезпечної чи шкідливої поведінки. Заборони мають обов'язковий характер, забезпечуються засобами юридичної відповідальності та знаходять закріплення у забороняючих нормах, реалізуються у формі дотримання правових норм.
Зобов'язання — це нормативне закріплення юридичного обов'язку вчиняти певні дії в інтересах суб'єктів права. Даний вид юридичного обов'язку має активний характер, передбачає певну поведінку, є гарантією використання суб'єктивних прав і реалізується у формі виконання правових норм.
19. Предмет і метод правового регулювання.
Предмет правового регулювання вказує, на яку групу суспільних відносин спрямований вплив норм права.
Метод правового регулювання — сукупність прийомів і засобів правового впливу на суспільні відносини?»). Він несе основне навантаження в динаміці, «роботі» права, показує, як регулюються суспільні відносини, якими прийомами та у які способи.
Кожна галузь права має свій специфічний метод правового впливу на суспільні відносини. Метод правового регулювання є багато в чому орієнтованим на способи правового регулювання: дозволяння, зобов'язування, заборони.
Загальними є два методи правового регулювання
імперативний (владно-авторитарний, директивний) — суворо обов'язковий, побудований, на засадах влади і підпорядкування, на відносинах субординації (метод «вертикалі»). Він припускає заборони, обов 'язки, покарання.
диспозитивний — автономний, побудований на засадах автономії, юридичної рівності суб'єктів, угоди сторін, їхній неспівпідлеглості між собою (метод «горизонталі»). Він припускає дозволяння.
20. Типи правового регулювання.
Тип правового регулювання — це спосіб поєднання загальних юридичних дозволів та загальних юридичних заборон щодо суб'єктів, відносини між якими регулюються правовими нормами.
Загальнодозвільний тип правового регулювання передбачає дію принципу: «дозволено все, окрім прямо забороненого законом» та має місце у процесі регулювання цивільних, трудових, житлових, сімейних та інших відносин. Даний тип правового регулювання сприяє розвитку ініціативності, самостійності у прийнятті рішень.
Спеціально-дозвільний тип правового регулювання встановлює використання заборон, у рамках яких норма права передбачає конкретні дозволи, що відображається у вигляді принципу: «заборонено все, крім прямо дозволеного законом». Цей тип правового регулювання називають дозвільним, а тому він застосовується найчастіше у адміністративному праві та потребує чіткого впорядкування суспільних відносин, послідовної реалізації принципів законності.