- •Робоча навчальна програма
- •1. Навчальний план курсу
- •Загальні положення
- •Тематичний план
- •4. Зміст програми за темами лекцій Тема 1. Предмет і метод політології.
- •Тема 3. Розвиток політичної думки в Україні.
- •Тема 4. Політичні ідеології сучасності:
- •Тема 5. Політична влада. Політика як суспільне явище.
- •Тема 6. Політичний режим.
- •Тема 7. Політичний процес. Міжнародні відносини.
- •Тема 8. Політична глобалістика.
- •5. Плани семінарських та практичних занять
- •Тема 4. Політичні ідеології сучасності:
- •Тема 5. Політична влада. Політика як суспільне явище.
- •Тема 6. Політичний режим.
- •Тема 7. Політичний процес. Міжнародні відносини.
- •Тема 8. Політична глобалістика:
- •Тема 9. Політична еліта та політичне лідерство.
- •Тема 10. Політична система суспільства. Політична система України.
- •Тема 11. Держава у політичній системі суспільства.
- •Тема 12. Громадянське суспільство.
- •Тема 13. Політичні партії та партійні системи.
- •Тема 14. Демократія як спосіб формування політичної системи суспільства.
- •Тема 15. Політична культура суспільства.
- •Тема 16. Політична свідомість суспільства.
- •Тема 17. Політична поведінка та політична участь.
- •Тема 18. Політичні конфлікти.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»
НАВЧАЛЬНО-КОНСУЛЬТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР У М. ЧЕРКАСИ
Кафедра соціально-гуманітарних дисциплін
„ЗАТВЕРДЖУЮ”
Ректор __________________В.В. Завальнюк
„______” ___________________ 2011 р.
Робоча навчальна програма
на 2011-2012 н.р.
ПОЛІТОЛОГІЯ
для спеціальності 7.060101 „Правознавство”
|
Розробив проф. Богданов В.С.
Розглянуто та схвалено на засіданні кафедри протокол № від __________2011 р.
Розглянуто та схвалено навчально-методичною радою Навчально-консультаційного центру НУ «ОЮА» у м. Черкаси протокол № __1__ від „ _03__” _вересня 2011 р.
Черкаси – 2011 |
1. Навчальний план курсу
Форма навчання |
Курс |
Семестр |
Лекції |
Практичні (семінарські) |
Всього ауд. год. |
Курсові роботи |
Контрол. роботи |
Установ.лекції |
Самостійна робота |
Всього годин |
Іспит |
Залік |
Вечірня
|
2 |
4 |
32 |
22 |
54 |
|
|
|
54 |
108 |
4 |
|
Заочна |
2 |
4 |
8 |
4 |
12 |
|
4 |
|
96 |
108 |
4 |
|
Загальні положення
Політологія – це наука про політику і її явища, котрі розглядаються в цілісності і єдності в процесі змін, тобто наука про світ політики. Політика нерозривно пов'язана з такими явищами, як конфлікт (conflict) і співробітництво (cooperation). Cуть політики часто вбачають у процесі розв'язання конфліктів – процесі, який так чи інакше примиряє розбіжності в думках і інтересах. Однак, помітно, що й при такому, гранично широкому, підході політику все-таки краще розуміти не стільки як розв'язання конфліктів, скільки як пошук шляхів до їхнього вирішення, оскільки, зрозуміло, аж ніяк не всі конфлікти в суспільстві вирішуються або можуть бути вирішені. Отже, при неминучості, з одного боку — суспільної різноманітності (ми все ж не схожі один на одного), а з іншого — дефіцитності суспільних ресурсів (усього на всіх ніколи не вистачає), політика завжди буде невід'ємною частиною людського суспільства.
Слово «політика» розуміється у двох основних значеннях. У широкому сенсі – це сфера суспільного життя, яка має справу з управлінням. Так можна говорити про сімейну політику, політику в галузі освіти, спорту і т.д. У рамках політології нас буде цікавити політика у вузькому значенні цього слова, а саме: сфера громадського життя, що має справу з управлінням державою. Політика в цьому значенні існувала не завжди, а виникла з появою держави як соціального інституту. «Політика не наука — це мистецтво», — у свій час заявив, якщо вірити легенді, канцлер Німеччини Бісмарк. Мистецтво, яке мав на увазі Бісмарк, є мистецтвом державного управління, здійснення державного контролю над суспільством.
Ототожнення політики й держави пояснює те, чому в очах суспільства політична діяльність настільки часто з'являється в сугубо негативному світлі, а про політиків висловлюються часом досить і досить нешанобливо. Відбувається це саме тому, що повсякденна свідомість схильна ставити знак рівності між сферою політики і справами тих або інших державних діячів. Оскільки індивідові в цій філософії завжди приписується та або інша зацікавленість сугубо особистого характеру, політична влада, виходить, свідомо псує людину, тому що ті, хто «при владі», завжди будуть використовувати своє місце у власних цілях і за рахунок інших людей. Своє найбільш відоме вираження ці уявлення одержали в афоризмі лорда Актона (1834—1902): «Усяка влада розбещує, — абсолютна влада розбещує абсолютно». Що ж, на це можна й заперечити: ніхто, включаючи й прихильників даного погляду, не стане заперечувати «неминучості» і необхідності політики в суспільному житті. Можна як завгодно довго говорити про віроломність політиків, — суспільство, нехай і неохоче, зрештою погодиться з тим, що без них не обійтися. Без якогось механізму розподілу ресурсів і благ почнеться « громадянська війна всіх проти всіх», як про те писали ще перші теоретики «суспільного договору». Справа, отже, не в тому, щоб «позбутися політиків» і «скасувати політику», а в тому, щоб ввести все це в рамки суспільного контролю, щоб ніхто не зловживав урядовою владою.