Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Шпори з практичної політології.doc
Скачиваний:
11
Добавлен:
08.09.2019
Размер:
371.71 Кб
Скачать
  1. Методи прийняття політичних рішень.

  2. Колективні методи прийняття політичних рішень.

  3. Методи розробки та прийняття політичних рішень за ч.Ліндеблюмом.

Політичне рішення – напрацювання декількох варіантів дії для ліквідації політичної проблеми, що виникла, і подальший вибір оптимального ( найкращого ) з них, реалізація якого має ліквідувати проблему з максимальною ефективністю ( Симонов ). Р. Даль: “політичне рішення – вибір найкращої з альтернатив”. Методи розробки і прийняття політичних рішень: І. Індивідуальні; ІІ. Колективні: 1.       Метод упорядкування оцінок: -          ієрархізація думок; -          голосування за аспектами; 2.       Метод компромісу; 3.       Метод консенсусу; Основні методи прийняття політичних рішень ( Ч. Ліндблюм – акцентування уваги на пізнавальному аспекті ): 1)       Раціонально-універсальний ( кореневий ). Спрямований на ухвалення раціонального рішення, що базується на розумінні цінностей та цілей та на чітких процедурах. Виконавець має чітко дотримуватись на кожному з етапів прийняття рішень розроблених процедур. Метод передбачає наявність у розробників рішень об’єктивної інформації, а також їх неупереджене ставлення до проблеми. 2)       Метод послідовних порівнянь ( “метод гілок” ). Полягає в ухваленні послідовних маленьких кроків для досягнення цілей з подальшим їх зіставленням, порівнянням з реальними потребами, настановами суспільних груп, політичних сил, тощо. Цей метод виходить з неможливості “робити політику раз і назавжди”, і тому пропонує постійне корегування політичного курсу. 3)       Змішано-скануючий. Метод поєднує у собі два попередніх. Він уможливлює раціональний аналіз найважливіших, ключових моментів і менш детальне дослідження другорядних аспектів. Він сприяє адаптації політичної системи до швидкоплинної ситуації в поєднанні з необхідною гнучкістю процесу ухвалення рішень відповідно до конкретних умов.

  1. Основні моделі прийняття політичних рішень (на основі досвіду діяльності президентів сша).

Політичне рішення – напрацювання декількох варіантів дії для ліквідації політичної проблеми, що виникла, і подальший вибір оптимального ( найкращого ) з них, реалізація якого має ліквідувати проблему з максимальною ефективністю ( Симонов ). Р. Даль: “політичне рішення – вибір найкращої з альтернатив”. Моделі прийняття політичних рішень ( на прикладі діяльності команд Президентів США ): 1.       Конкурентна: свідоме збудження конкуренції, конфліктів серед найближчого оточення, з метою встановлення контролю над ними і здобуття користі від їх конкуренції. ( Ф. Д. Рузвельт ). 2.       Формалістична: Президент вислуховує своїх радників, експертів, членів кабінету і оголошує своє рішення. ( Р. Ніксон, Д. Ейзенхауер, Р. Рейган ). 3.       Колегіальна: передбачає активну участь радників, експертів, найближчого оточення Президента у прийнятті політичних рішень. ( Д. Кеннеді ).

  1. Оптимальність та ефективність політичного рішення.

Політичне рішення – напрацювання декількох варіантів дії для ліквідації політичної проблеми, що виникла, і подальший вибір оптимального ( найкращого ) з них, реалізація якого має ліквідувати проблему з максимальною ефективністю ( Симонов ). Р. Даль: “політичне рішення – вибір найкращої з альтернатив”. Оптимальний ( “найкращий” ) та ефективний ( “діючий” ) Теоретичні проблеми оптимальності та ефективності політичних рішень: -          співвідношення між метою і засобами її досягнення. -          Співвідношення стратегічних і тактичних рішень: ·         Найскладнішою є розробка стратегічних рішень, які базуються на довготривалих прогнозах; ·         Тактика має бути гнучкою; Умови оптимальності та ефективності політичних рішень: 1.       Послідовна діяльність політичного керівництва; 2.       Здатність до мобілізації ресурсів для досягнення бажаної мети; 3.       Здатність до нейтралізації дій, спрямованих проти політичного рішення; 4.       Здатність забезпечити підтримку рішенню з боку широких верств суспільства; 5.       Планування реалізації політичних рішень ( доведення змісту рішень до адресатів, встановлення чітких нормативів звітності, заходи по нейтралізації протидії ); 6.       Контроль за виконанням рішення ( регулярна перевірка просування до досягнення мети, виявлення відхилень від заданого шляху, корегування змісту і форми діяльності ).