- •Предмет практичної політології.
- •Сутність та функції політичної символіки.
- •Основні різновиди політичної символіки.
- •Ритуал як складова частина політичного життя.
- •Специфіка мови як засобу політичного впливу.
- •Політичний дискурс.
- •Особливості політичного мовлення в сучасній Україні.
- •Сутність політичного аналізу.
- •Політичний аналіз як наука.
- •Мета і завдання політичного аналізу.
- •Основні різновиди політичного аналізу.
- •Рівні політичного аналізу.
- •Фактори політики й їх значення для політичного аналізу.
- •База даних політичного аналізу.
- •Основні методи аналізу політики.
- •IV.І Івент-аналіз як метод у дослідженнях міжнародних ситуацій і процесів
- •Политическое моделирование
- •Матричный метод
- •Групповые очные методы экспертных оценок
- •Політичний аналіз як наука і мистецтво.
- •Ситуаційний політичний аналіз.
- •Подія як елемент політичного аналізу.
- •Теоретичні засади політичного прогнозування. 20. Теоретичні засади політичного прогнозування.
- •Класифікація та особливості методів політичного прогнозування.
- •Інтуїтивно-логічні методи політичного прогнозування.
- •Ігрові методи в політичному прогнозуванні.
- •Метод аналогії у політичному прогнозуванні.
- •Моделювання як метод політичного прогнозування.
- •Метод колективної експертизи в політичному прогнозуванні.
- •Сценарний метод політичного прогнозування.
- •Стадії політичного прогнозування.
- •«Ефект Едипу» в політичному прогнозуванні.
- •Надійність політичного прогнозу.
- •Сутність політичного рішення.
- •Зміст формальної структури політичних рішень
- •Типологія політичних рішень.
- •Етапи розробки та прийняття політичних рішень.
- •Методи прийняття політичних рішень.
- •Колективні методи прийняття політичних рішень.
- •Методи розробки та прийняття політичних рішень за ч.Ліндеблюмом.
- •Основні моделі прийняття політичних рішень (на основі досвіду діяльності президентів сша).
- •Оптимальність та ефективність політичного рішення.
- •Особливості політичного маркетингу.
- •Менеджмент в структурі політичної діяльності.
- •Об‘єктивні та суб‘єктивні умови політичної діяльності.
- •Основні умови та фактори політичної діяльності в сучасній Україні.
- •Сутність політичної ситуації.
- •Специфіка масової поведінки в політиці.
- •Регуляція масової політичної поведінки.
- •Сутність політичної кампанії та її планування.
- •Основні різновиди політичної кампанії.
- •Роль засобів масової інформації у політичних кампаніях.
- •Сутність та функції політичного маніпулювання.
- •Технології політичного маніпулювання.
- •Міф як знаряддя політичного маніпулювання.
- •Сутність та різновиди політичної пропаганди й агітації.
- •Сутність психологічної війни в політиці.
- •Прийоми ведення психологічної війни в політиці.
- •Теоретичні засади політичної іміджелогії.
- •Основні методи та засоби створення політичного іміджу.
- •Види та засоби політичної реклами.
- •Основні різновиди політичних іміджів.
- •Довіра до джерела інформації як проблема політичної комунікації.
- •Обмеження та протидія політичним маніпуляціям.
- •Популізм як політична технологія.
- •Проблема ефективності політичної символіки.
- •Співвідношення теоретичної та прикладної політології.
- •Наукові засади практичної політології.
- •Практична політологія як мистецтво.
- •Методи та функції прикладної політології.
«Ефект Едипу» в політичному прогнозуванні.
Політичний прогноз (у вузько-прикладному сенсі) – науково обґрунтовані судження про імовірнісні стани політичної системи або окремих її суб’єктів у майбутньому і про імовірні шляхи та строки досягнення, котрі мають чітко визначений період упередження та тісно пов’язані з можливою реакцією на них у вигляді політичних рішень ( К. В. Симонов ).
“Ефект Едипу” – вплив прогнозу на прогнозовану подію, що має відбутись. Ефект Едипу відомий давно, але одержав цю назву лише у ХХ столітті ( на честь легендарного царя Едіпа ) від Карла Поппера. “Соціальні прогнози за певних умов впливають на події, що пророкуються, сприяючи чи перешкоджаючи їх здійсненню, так чи інакше модифікуючи їх. Тут спостерігається зворотний зв'язок між прогностичною інформацією і реальними суспільними процесами, які в ній відображені. Функціонування цього зворотного зв'язку зумовлюється тим, що прогноз, котрий стосується майбутнього соціального суб'єкта (групи, класу і т.п. ) і зачіпає його інтереси, ставши відомим цьому суб'єкту, впливає на його діяльність, від якої залежить подальший хід подій, і тим самим на своє власне здійснення” ( А. М. Гендін ). Відповідно, ефект Едипу позначає собою проблему прогнозів, що самореалізуються та самоспростовуються. Якщо перші створюються з метою впливу на події таким чином, щоб зробити прогноз реальністю, то другі – з метою запобігти реалізації прогнозованого сценарію розвитку подій. Як зазначає відомий німецький філософ К. Ясперс: “Прогноз ніколи не буває нейтральним. Правильний він чи ні, прогнозуючий аналіз завжди збуджує поклик до дії. Використання ефекту Едипу в політичній діяльності: 1. Аналіз ситуації; 2. Виділення бажаного напрямку розвитку ситуації; 3. Створення прогнозу з метою досягнення бажаної ситуації на основі ефекту Едипа.
Надійність політичного прогнозу.
Політичний прогноз (у вузько-прикладному сенсі) – науково обґрунтовані судження про імовірнісні стани політичної системи або окремих її суб’єктів у майбутньому і про імовірні шляхи та строки досягнення, котрі мають чітко визначений період упередження та тісно пов’язані з можливою реакцією на них у вигляді політичних рішень ( К. В. Симонов ). Надійність політичного прогнозу показує його відповідність прогнозованій політичні ситуації. Принципи прогнозування: 1. Альтернативність; 2. Безперервність; 3. Верифікація; Фактори надійності політичного прогнозу: 1. Надійність емпіричної та теоретичної бази; 2. Високий рівень фахової підготовки прогнозистів; 3. Обернена залежність періоду упередження та надійності прогнозу ( чим довший період упередження – ти нижчий рівень надійності прогнозу );
Сутність політичного рішення.
Зміст формальної структури політичних рішень
Політичне рішення – напрацювання декількох варіантів дії для ліквідації політичної проблеми, що виникла, і подальший вибір оптимального ( найкращого ) з них, реалізація якого має ліквідувати проблему з максимальною ефективністю ( Симонов ). Р. Даль: “політичне рішення – вибір найкращої з альтернатив”. Р. Мекрайдіс: “прийняття рішень – найважливіша соціальна функція політики” Згідно з Симоновим, політичне рішення “очолює” піраміду політичного аналізу, у підніжжі якої знаходиться ситуаційний аналіз, а у центрі – політичне прогнозування. Структура політичного рішення ( за В. Бебиком ): 1. Постановка проблеми; 2. Збір інформації; 3. Виокремлення можливих альтернатив; 4. Добір конкретної альтернативи для розв’язання проблеми; Основні етапи розробки і прийняття політичного рішення ( за Саймоном ): 1. Інформаційна активність – дослідження вирішуваної проблеми; 2. Конструктивна діяльність (розробка намірів по вирішенню проблеми ); 3. Альтернативна діяльність ( оцінка і вибір конкретного варіанту рішення ); Етапи розробки і прийняття політичного рішення як демократичного процесу: 1. Виникнення та постановка проблеми; 2. Обговорення проблеми; 3. З’ясування всіх існуючих думок; 4. Вибір методу прийняття рішень; 5. Прийняття рішень; Основні етапи розробки і прийняття політичного рішення ( за Симоновим ): 1. Оцінка ситуації; 2. Виявлення проблеми; 3. Постановка та розробка проблеми; 4. Вибір мети та засобів її досягнення; 5. Вибір методу прийняття рішень; 6. Прийняття рішень;