21. Ігрові методи в політичному прогнозуванні.

22. Метод аналогії у політичному прогнозуванні.

23. Моделювання як метод політичного прогнозування.

Політичний прогноз  (у вузько-прикладному сенсі) – науково обґрунтовані судження про імовірнісні стани політичної системи або окремих її суб’єктів у майбутньому і про імовірні шляхи та строки досягнення, котрі мають чітко визначений період упередження та тісно пов’язані з можливою реакцією на них у вигляді політичних рішень ( К. В. Симонов ). Методи здійснення політичного прогнозування – основні способи здійснення політичного прогнозування. Модель – уявлення про об’єкт, систему, ідею у деякій формі, що відмінна від самої дійсності ( Шеннон ). Модель – умовний образ об’єкту або системи об’єктів, який дає можливість одержувати нову інформацію про об’єкт. Типи моделей: 1.       Фізичні ( не застосовуються в дослідженнях політики ); 2.       Математичні ( застосування в дослідженнях політики – обмежене ); 3.       Аналогові – розкривають зміст певної системи, маючи іншу форму ( знаходять втілення при дослідженні політики у різноманітних схемах ); Групи моделей: 1)       Статичні ( об’єкт у статиці ); 2)       Прості динамічні ( об’єкт у динаміці ); 3)       Складні динамічні ( об’єкт у статиці, динаміці і розвитку ); Етапи політичного моделювання: 1.       Створення системної моделі з включенням найсуттєвіших характеристик модельованого об’єкту; 2.       Введення кількісних параметрів; У США політична моделювання активно використовується у розробці моделей для прогнозування результатів виборів Президента США на основі певних параметрів. Приклади моделей прогнозування результатів президентських виборів ( США ): Модель Тафта ( 1978 ) – Дохід на рік виборів, “симпатія” до Президента; Модель Гіббса ( 1982 р. ) – Особистий дохід; Модель Льюїс-Бек – Райта ( 1990 р. ) – Валовий національний продукт; рейтинг популярності; число місць президентської партії у Палаті представників Конгресу; процент голосів, одержаних діючим Президентом на первинних виборах; результати праймеріз;

21. Метод колективної експертизи в політичному прогнозуванні.

22. Сценарний метод політичного прогнозування.

23. Стадії політичного прогнозування.

Політичний прогноз  (у вузько-прикладному сенсі) – науково обґрунтовані судження про імовірнісні стани політичної системи або окремих її суб’єктів у майбутньому і про імовірні шляхи та строки досягнення, котрі мають чітко визначений період упередження та тісно пов’язані з можливою реакцією на них у вигляді політичних рішень ( К. В. Симонов ). Стаді політичного прогнозування ( підхід № 1 ): 1)       Визначення мети політичного прогнозування; 2)       Одержання інформації про прогнозований процес чи явище; 3)       Обробка, оцінка, аналіз інформації; 4)       Визначення перспектив та імовірності реалізації політичного прогнозу; Стаді політичного прогнозування ( підхід № 2 ): 1)       Передпрогнозна орієнтація ( створення програми дослідження, уточнення його завдань ); 2)       Побудова вихідної, базової моделі прогнозованого об’єкта методом системного аналізу; 3)       Збір даних “прогнозного фонду”; 4)       Побудова серії пошукових прогнозів методом пошукового аналізу; 5)       Побудова серії нормативних прогнозів; 6)       Оцінка достовірності і точності прогнозу; 7)       Вироблення рекомендацій для прийняття політичних рішень; 8)       Аналітичний розгляд підготованого прогнозу.