69. Кишкові інфекції. Харчові токсикоінфекції (сальмонельоз, ботулізм), холера, дизентерія. Особливості розповсюдження кишкових інфекцій та профілактичні заходи.

Кишкові інфекції – група інфекцій, що викликає  захворювання травного тракту з основними клінічними проявами, такими як підвищення температури тіла, пронос, блювання.  До кишкових інфекцій відносяться такі небезпечні захворювання як черевний тиф, дизентерія, харчові токсикоінфекції, сальмонельоз, ботулізм, гастроентероколіти. Всі ці захворювання виникають внаслідок вживання інфікованих харчових продуктів або води, які проникають в організм людини через брудні руки, продукти харчування.

Для кишкових інфекцій характерна літньо – осіння сезонність,  саме в цей період відбувається ріст захворюваності. Це пов’язано з активізацією шляхів передачі інфекції, зі сприятливими умовами для зберігання і розмноження збудників у зовнішньому середовищі, зі змінами в організмі людини, які відбуваються у літньо-осінній період. Збудники кишкових інфекцій передаються за допомогою фекально - орального механізму, харчовим, водним, контактно-побутовим шляхами. Факторами передачі є м’ясо, яйця, вода, кухонний інвентар, руки, мухи. Джерелом інфекції може бути хвора людина з клінічними проявами інфекції або здоровий „носій”.   Носії становлять епідеміологічну небезпеку, оскільки вони ведуть активний спосіб життя, при цьому контактують зі здоровими людьми, займаються готуванням страв, будучи хворими працюють на об’єктах громадського харчування, на підприємствах, що займаються виготовленням продуктів харчування.

Харчові токсикоінфекції (toxicoinfectiones alimentariae) -група гострих кишкових інфекцій, що виникають внаслідок вживання в їжу продуктів, які містять умовно-патогенні мікроби та їх ентеротоксини. Характеризуються короткотривалими проявами загальної інтоксикації та гострого гастриту чи гастроентериту.

Ботулізм - гостра інфекційна хвороба з групи харчових токсикоінфекцій, обумовлена ​​ураженням токсинами бактерій ботулізму нервової системи, що проявляється парезами і паралічами поперечно-смугастої і гладкої мускулатури, іноді з синдромом гастроентериту в першу добу.  Захворювання розвивається протягом 1-2 днів після вживання консервованих грибів, м'ясних консервів та інших харчових продуктів, що зберігалися в анаеробних або близьким до них умов. При цьому збудники ботулізму виробляють один з найсильніших нейротропних отрут - ботулінічний токсин. Можливе зараження забрудненої спорами збудника ботулізму грунтом, при попаданні її в рани, в яких створюються анаеробні або близькі до них умови.  Хворі на ботулізм не заразні і небезпеки для оточуючих не становлять.  Захворювання характеризується периферичними парезами і паралічами очних м'язів (порушення зору), м'язів глотки (порушення ковтання, афагія) і гортані (афонія), м'язів тулуба, кінцівок і діафрагми (порушення дихання). У зв'язку з порушенням інервації гладкої мускулатури розвивається парез шлунково-кишкового тракту. Гостра вентиляційна недостатність може розвинутися раптово внаслідок порушення прохідності дихальних шляхів і (або) паралічу основних дихальних м'язів. Тому медперсоналу необхідно бути в готовності до переведення хворого на респіраторну підтримку (штучну або допоміжну вентиляцію). При появі у хворого афонії, афагіі, дихального дискомфорту його необхідно перевести в ОАРІТ, щоб вчасно здійснити респіраторну підтримку і попередити виникнення гіпоксії з її наслідками.  Інтенсивна терапія повинна включати: внутрішньовенне введення протівоботулініческіх антитоксичних сироваток; промивання шлунка і високі очисні клізми; введення ентеросорбентів через шлунковий зонд; респіраторну терапію (інгаляція кисню, відновлення прохідності дихальних шляхів, допоміжна або штучна вентиляція легенів); лікувальне зондове харчування.  Паралічі при ботулізмі завжди оборотні. 

Сальмонельоз – це є гостре інфекційне захворювання, яке характеризується переважним ураженням шлунково-кишкового тракту; збудниками захворювання є мікроорганізми, що належать до роду Salmonella;

Людина в основному заражається , вживали в їжу інфіковані продукти тваринного походження (м'ясні, молочні, яйця); менше епідеміологічне значення мають риба і рибні продукти, а також продукти рослинного походження; вода переважно приймає опосередковану участь у передачі сальмонел. Ймовірно зараження при вдиханні забрудненого сальмонелами пилу і через кон'юнктиву очей.

Інкубаційний період триває від 2 - 6 год до 2 - 3 днів, зазвичай 12 - 24 год Початок захворювання гострий. При гастроінтестинальною формі з'являються озноб, головний та м'язові болі, тахікардія, температура підвищується до 38 - 39 'С і більше. Одночасно виникають біль у животі, нудота, багаторазова блювота, частий водянистий смердючий стілець із зеленню. Можливі зневоднення, судоми, зниження артеріального тиску. Іноді превалюють ознаки інтоксикації, при тіфоподобной варіанті перебіг захворювання нагадує паратифи з появою висипу на 6 - 7-й день, тоді як при септичному характерно зараження крові.

Після перенесення клінічно виражених форм захворювання може розвинутися гостре (протягом 15 - 90 днів) або хронічне (більше 3 місяців) сальмонелоносійстві.

Холера - інфекційне гостре захворювання, характеризується ураженням тонкого кишечника, порушенням водно-сольового обміну, різним ступенем зневоднення через втрату рідини з водянистими випорожненнями і блювотними масами. Відноситься до числа карантинних інфекцій. Збудник - холерний вібріон у вигляді зігнутої палички (коми). При кип'ятінні гине через 1 хвилину. Деякі біотипи довгостроково зберігаються і розмножуються в йоді, в мулі, в організмах мешканців водойм. Джерелом інфекції є людина (хворий і баціллоносітель). Вібріони виділяються з фекаліями, блювотними масами. Епідемії холери бувають водні, харчові, контактно-побутові та змішані.

Інкубаційний період триває 1-6 днів. Початок захворювання гострий. До перших проявів відносять раптово з'явився пронос, переважно в нічні або ранкові години. Стілець спочатку водянистий, пізніше набуває вигляду "рисового відвару" без запаху, можлива домішка крові. Потім приєднується рясна блювота, з'являється раптово, часто викидають фонтаном. Пронос і блювота, як правило, не супроводжуються болями в животі. При великій втраті рідини симптоми ураження шлунково-кишкового тракту відступають на другий план. Провідними стають порушення діяльності основних систем організму, тяжкість яких визначається ступенем зневоднення.

1. ступінь: дегідротація виражена незначно.

2. ступінь: зниження маси тіла на 4-6%, зменшення числа еритроцитів і падіння рівня гемоглобіну, прискорення ШОЕ. Хворі скаржаться на різку слабкість, запаморочення, сухість у роті, спрагу. Губи і пальці рук синіють, з'являється осиплість голоси, можливі судомні посмикування литкових м'язів, пальців, жувальних м'язів.

3.ступінь: втрата маси тіла 7-9%, при цьому всі перераховані симптоми зневоднення посилюються. При падінні артеріального тиску можливий колапс, температура тіла знижується до 35,5-36 0С, може зовсім припинитися виділення сечі. Кров від зневоднювання згущується, знижується концентрація в ній калію і хлору.

4. ступінь: втрата рідини складає більше 10% маси тіла. Загострюються риси обличчя, з'являються "темні окуляри" навколо очей. Шкіра холодна, липка на дотик, синюшна, часті тривалі тонічні судоми. Хворі в стані прострації, розвивається шок. Тони серця різко приглушені, артеріальний тиск різко падає. Температура знижується до 34,5 0С. Нерідкі летальні результати.

Ускладнення: пневмонія, абсцеси, флегмони, рожістие запалення, флебіти.

ДИЗЕНТЕРІЯ

Дизентерія — інфекційна хвороба людини із запаленням дистального відділу товстої кишки, яка супроводжується явищами інтоксикації та проносом. Збудниками є шигели:

Джерелом інфекції є хворий на дизентерію або бактеріоносій. Механізм передачі — фекально-оральний. Збудник може потрапити в організм із зараженими харчовими продуктами (молоко, салат, компот, фрукти, хлібо-булкові вироби), водою, рідше контактно-побутовим шляхом (через забруднені руки, іграшки, білизну). Поширенню шигел можуть сприяти мухи. У поширенні дизентерії Зонне провідну роль відіграє харчовий фактор, дизентерії Флекснера — вода, дизентерії Григор'єва-Шига — побутові речі.

До дизентерії сприйнятливі всі люди, але найчастіше вона вражає дітей у віці 2-4 років. Інфекція має повсюдне поширення, реєструється більше у літні місяці. Імунітет після перенесеного захворювання короткочасний, видоспецифічний.

Клініка. Інкубаційний період триває від 12 год до 7 діб (у середньому 2-3 доби).

У більшості випадків дизентерія починається гостро. Лише у деяких хворих протягом кількох годин можуть спостерігатись продромальні явища у вигляді мерзлякуватості, нездужання, головного болю, до яких незабаром приєднуються типові ознаки періоду розпалу. Частіше захворювання починається з болю в животі та проносу. В розпалі захворювання на фоні загальної інтоксикації з підвищенням температури тіла домінують ознаки ураження травного каналу — колітний, ентеритний і, рідше, гастритний синдроми, наявність яких визначає той чи інший клінічний варіант.

Температура тіла може бути субфебрильною або підвищуватись до 38—39 °С. Шкіра бліда. Язик вологий, вкритий білим нальотом. Живіт запалий. Біль різної інтенсивності, частіше переймоподібний, більше в ділянці сигмоподібної і прямої кишок, посилюється при дефекації (тенезми), може поєднуватись із несправжніми покликами. Сигма пальпується у вигляді болючого, щільного, потовщеного тяжа.

Дефекація від 6-7 до 20 разів за добу і більше. Випорожнення поступово втрачають каловий характер, з'являються домішки слизу і крові. Інколи випорожнення мізерні і складаються лише з густого слизу з домішками крові або гною (“ректальний плювок”). Дефекація не приносить хворому полегшення.

У більшості хворих виражені ознаки ушкодження нервової (слабкість, розбитість, головний біль, пригнічений настрій) і серцево-судинної (лабільність пульсу, приглушеність тонів серця, гіпотензія, у важких випадках — розвиток колапсу) систем.

Гастроентероколітна форма гострої дизентерії характеризується коротким інкубаційним періодом (у межах доби) і бурхливим перебігом, що обумовлено надходженням з їжею масивної дози збудника. Спочатку домінують явища гастроентериту (блювота, біль в епігастрії), потім — колітний синдром і зневоднення організму. Якщо явища коліту не розвиваються, то формується гастроентеритний варіант хвороби.

При стертому перебігу дизентерії клінічна симптоматика досить бідна. Тільки цілеспрямоване обстеження допомагає виявити слабке нездужання, дисфункцію кишок (дефекація 1—2 рази, кал напіврідкий), спазмовану сигмовидну кишку. Такі особи вважають себе практично здоровими.

Важка форма дизентерії супроводжується вираженою загальною інтоксикацією і високою температурою (до 39-40 °С і вище). Хворий загальмований, апатичний. Шкіра бліда, з ціанозом. Частота випорожнень досягає З0-50 разів за добу. Дефекація супроводжується нестерпними тенезмами

Тривалість періоду розпалу дизентерії коливається від 1-2 до 8-9 днів. Період реконвалесценції характеризується зменшенням і зникненням інтоксикації та симптомів коліту. Однак необхідно відмітити, що клінічне одужання значно випереджає повне відновлення функції і морфологічної структури кишок, яке настає лише через 1—З міс. У зв'язку з цим при грубому порушенні дієти, вживанні алкоголю, нераціональному лікуванні на післягоспітальному етапі можливі затяжний перебіг хвороби і рецидиви.

У 2-3 % випадків і рідше гостра дизентерія переходить у хронічну, її тривалість, як правило, перевищує З міс. При безперервній формі хронічної дизентерії на фоні клінічної картини, подібної до гострої форми, розвиваються глибокі порушення травлення, гіповітаміноз, анемія, виснаження, дисбактеріоз. Рецидивуюча форма зустрічається частіше, ніж безперервна, і характеризується зміною періодів ремісій новими спалахами хвороби.

Тривале виділення шигел з калом (бактеріоносійство) може спостерігатись безпосередньо після одужання (реконвалесцентне) або при субклінічному перебігу хвороби (при відсутності в попередні 3 міс дисфункції кишок, негативних результатах ректороманоскопічного і серологічного досліджень). Одноразове виділення шигел у осіб без будь-яких проявів хвороби прийнято вважати транзиторним носійством.

Враховуючи те, що з настанням літнього періоду зростає небезпека щодо захворюваності на кишкові інфекції  для попередження захворювання можна порадити:

- Перед приготуванням їжі та перед її вживанням обов’язково мити руки з милом. Обов’язково мити руки після відвідування туалету.

- Не вживати м’ясні та молочні продукти придбані на стихійних ринках, з рук приватних осіб

- Не використовувати для пиття, приготування їжі та миття посуду воду з незнайомих джерел водопостачання (ріки, озера, підземні джерела, поверхневі води). Для пиття і приготування їжі – використовувати  питну бутильовану воду або воду з централізованих джерел водопостачання.

- Не допускати споживання продуктів та напоїв з протермінованим терміном зберігання.

- Hе вживати харчові продукти та напої при найменшій підозрі щодо їх якості.

- Не вживати в їжу незнайомі гриби, ягоди, трави та інші рослини.

- При неорганізованому відпочинку (туристичні мандрівки) для миття посуду і рук використовувати перекип’ячену воду. При харчуванні у лісі, на пляжі виключати контакт продуктів з грунтом та піском.

- Зберігати продукти харчування тільки у спосіб зазначений на упаковці та у встановлені терміни.

- При купівлі будь-якого харчового продукту у торговельній мережі споживач має право вимагати у продавця документи, що підтверджують якість та безпеку реалізованої продукції.

- При подорожуванні не рекомендовано брати у дорогу продукти, що швидко псуються (ковбасні, молочні, кулінарні, кондитерські кремові вироби, м’ясні салати, паштети інші продукти що потребують охолодження при зберіганні).

- На відпочинку без організованого харчування виключати приготування багатокомпонентних страв, що не мають достатньої термічної обробки (паштети, м’ясні салати, багатокомпонентні страви). Зберігання виготовленої страви без холодильного обладнання не має перевищувати 2 години. Овочі та фрукти перед вживанням ретельно мити, обдавати окропом.

   У випадку виявлення перших ознак шлунково-кишкових розладів необхідно терміново звернутись до лікувальної установи. Не рекомендовано займатись самолікуванням.