64. Загальна характеристика заразних хвороб, що набули соціального значення, досягнення сучасної медицини в боротьбі з ними. Значення санітарного просвітництва серед населення.

Заразні хвороби (англ. communicable diseases) - хвороби, що передаються, патологічні стани організму, які виникають внаслідок зараження живим патогеном - специфічним збудником. У етимологічному значенні зараза власне російське слово, префіксальне похідне від разити, використовується в повсякденному обігу як синонім слова інфекція. Заразна хвороба - основний систематичний елемент епізоотології; критерієм для виділення заразної хвороби в самостійну нозологічну форму служить етіологічний фактор, унікальність її специфічного збудника як біологічного виду. Відповідно до екологічного типу збудників і їх взаємовідносин з сприйнятливими організмами заразні хвороби діляться на паразитози і сапронози (сапрофітози). До останніх близькі ще два екологічних типи - опортуністичні і позасистемні (тупикові) інфекції.

Санітарне просвітництво — обов'язковий розділ діяльності кожного лечебно- профілактичного установи, професійний обов'язок кожного медичного працівника. Це природно, оскільки роль особистісного (поведінкового) чинника велика у запобіганні захворювань, в ранньому зверненні за медичної допомогою. Цей чинник впливає терміни одужання, ефективність доліковування і відновлення і попередження загостренні захворювань. Нині положення про лікувально-профілактичних установах всіх типів (поліклініці, амбулаторії, лікарні й т. буд.) передбачають роботу по санитарно-гигиеническому вихованню населення. Проте аналіз практичного здійснення санитарно-просветительной роботи у цих установах показує, що нерідко на місцях до її проведенню підходять формально і найчастіше допускаються методичні помилки, основними причинами яких є: . недооцінка лікарями дієвості цього розділу профілактичної роботи, через що де вони приділяють цієї роботи уваги; . відсутність знань про організацію і методичних підходах до цієї роботи, що зумовлює порушення основного принципу санітарного просвещения (диференційованості та цілеспрямування пропаганди), серед форм санітарного освіти переважають читання лекцій й випуск санітарно- просвітніх бюлетенів. З іншого боку, недостатньо уваги приділяється груповим і індивідуальним формам роботи. Санитарно-просветительная робота у лікувально-профілактичній установі є комплексом диференційованих, цілеспрямованих санітарно- просвітніх заходів, які передбачають гігієнічний виховання різних контингентів населення Криму і органічно що з діяльністю лікувально-профілактичних установ. Санитарно-просветительная робота проводиться відповідно до місцевими умовами і завданнями, що стоять перед різними типами лікувально-профілактичних установ. Загальне керівництво контроль над організацією та проведення санітарно- освітній роботи здійснює головний лікар лікувально-профілактичного установи, який має забезпечувати активну діяльність лікарів і середніх медичних працівників із санитарно-гигиеническому вихованню населення як у самого лікувально-профілактичного установи, і на обслуживаемой території. Головний лікар лікувально-профілактичного установи працює у тісному контакту з місцевим домом санітарного освіти, звідки отримує методичну допомогу дітям і матеріали. Кожен медичний працівник, крім проведення індивідуальних розмов із хворими та його родичами у процесі подання лікувально-профілактичній допомоги, зобов'язаний щомісяця 4 години свого робочого дня витрачати на проведення групових й масові форм санитарно-просветительной работы.

У санитарно-просветительной роботі виділяють 3 основних ланки: санітарний просвітництво в поліклініці, стаціонарі і ділянці (схеми 1, 2, 3). Санітарне просвітництво у роботі амбулаторно-поліклінічних установ. Посилення профілактичної діяльності амбулаторно-поліклінічних установ, розширення масштабів профілактичних оглядів і диспансерного спостереження, поступовий перехід до диспансеризації від населення надають впливом геть організацію та влитися форму ведення санитарно-просветительной работы.