Фізіологічні зміни в організмі у відповідь на дію стресорів

В процесі еволюції при зіткненні організму з труднощами, було доведено, що він виробляє такі основні типи реагування: активний — це боротьба; пасивний — це втеча; компромісний — це терпіння. Незалежно від того, який тип реагування вибере організм, перша реакція буде однотиповою — мобілізація функціональних можливостей для подолання надто високих потреб. Походження стресових факторів (стресорів) може бути різноманітним. Це фізичні, хімічні, теплові, соціальні, психічні чинники. Напруга, втома, біль, приниження, втрата крові, довготривала фізична або розумова робота, безсоння, раптовий успіх, проте, незалежно від того позитивні чинники діють чи негативні, відповідь організму буде однаковою. Стрес не завжди є результатом порушення. Будь-яка нормальна діяльність — гра в шахи, емоційні обійми, придбання цуценяти, можуть обумовити розвиток стану стресу, не надаючи організму шкоди.

Після впливу на організм стресового подразника активізується функція гіпофізу. Він починає в підвищеній кількості виділяти адренокортикотропний гормон, який в свою чергу стимулює діяльність кори наднирників. Ті ж починають виробляти більше гормонів, зокрема кортикостероїдів. Кортикостероїди стимулюють механізми, завдяки яким організм пристосовується (адаптується) до нових умов.

Стресова реакція виникає, коли людина піддається дії того або іншого стрессора. При цьому його мозок швидко визначає, що несе з собою даний стрессор: загрозу або користь? Потім слідує стресова реакція – якісно всякий раз одна і та ж, але по силі і тривалості залежна від стрессора, а також від психологічного і фізичного стану людини. Стрес є ланцюговою реакцією фізіологічних змін:

• Вміст адреналіну в крові збільшується;

• Серце б'ється швидше;

• Тиск підвищується;

• Кров відливає від кінцівок;

• Обмін речовин в організмі посилюється;

• Зменшується кровопостачання черевної порожнини;

• Підвищується притока крові в мускульну систему;

• Дихання стає більш поверхневим і прискореним;

• М'язи напружуються;

• Загострюються відчуття;

• Знижується тонус кишечника, сповільнюється травлення;

• Ослабляється імунна система.

Всі ці зміни надають дію на мозок. Якщо вони достатньо сильні, то забезпечують психологічну готовність, яка виражається таким чином:

• Робота мозку активізується;

• Підвищується здатність розбиратися в поточній обстановці;

• Рішення приймаються швидше;

• Поліпшується пам'ять;

• Зростає концентрація уваги.

му до адаптації поступово втрачається.

Емо́ції (від фр. emotion — хвилювання, збудження) — складний стан організму, що припускає тілесні зміни розпоширеного характеру — в диханні, пульсі, залозо-виділеннях тощо — і на ментальному рівні, стан збудження чи хвилювання, що позначається сильними почуттям, і зазвичай імпульсом щодо певної форми поведінки. Якщо емоція — інтенсивна, то тоді виступає порушення інтелектуальних функцій, ступінь роздвоєння особистості, і тенденція щодо дії неврівноваженого чи протопатичного характеру.

Афект - найбільш потужний вид емоційної реакції. Афектами називають інтенсивні емоційні спалахи. Прикладами афекту можуть бути сильний гнів, жах, бурхлива радість, відчай. Ця емоційна реакція повністю захоплює психіку людини, поєднуючи головний подразник зі всіма суміжними, утворюючи єдиний афективний комплекс. Одна з головних особливостей афекту полягає в тому, що дана емоційна реакція нав'язує людині виконання якої-небудь дії, але при цьому у людини втрачається відчуття реальності. Афект негативно впливає на психіку людини.

Емоції впливають на людей безліччю різних шляхів. Одна і та ж емоція неоднаково впливає на різних людей, більш того, вона робить різний вплив на одну і ту ж людину, що потрапляє в різні ситуації. Емоції можуть впливати на всі системи індивіда, на суб'єкт в цілому.

У м'язах обличчя під час емоцій відбуваються електрофізіологічні зміни. Зміни відбуваються в електричній активності мозку, в кровоносній і дихальній системах. При сильному гніві або страху серцевий ритм може підвищуватися на 40-60 ударів в хвилину. Такі різкі зміни соматичних функцій під час сильної емоції указують на те, що при емоційних станах більшою чи меншою мірою включаються всі нейрофізіологічні системи і підсистеми тіла. Такі зміни неминуче впливають на сприйняття, думки і дії керівника. Емоція активує автономну нервову систему, яка змінює хід роботи ендокринної і нервово-гуморальної систем. Розум і тіло знаходяться в гармонії для здійснення дії. Якщо ж відповідні емоціям знання і дії блокуються, то в результаті можуть з'являтися психосоматичні симптоми.

Давно відомо, що емоції, як і інші мотиваційні стани, впливають на сприйняття. Людина, яка відчуває радість, схильна сприймати світ крізь «рожеві окуляри». Для страждаючої або засмученої людини характерна тенденція інтерпретувати зауваження інших як критичні. [7]

Емоції впливають як на соматичні процеси і на сферу сприйняття, так і на пам'ять, мислення і уяву особистості людини. Ефект «звуженого зору» в сприйнятті має свій аналог в пізнавальній сфері. Перелякана людина насилу здатна перевірити різні альтернативи. У розгніваної - з'являються лише «сердиті думки». В стані підвищеного інтересу або збудження суб'єкт настільки охоплений цікавістю, що не здібний до навчання і дослідження.

Емоції і комплекси емоцій, які відчуває людина зараз, впливають фактично на все, що він робить у сфері роботи, учення. Коли вона реально зацікавлена в ефективності діяльності, вона повинна пристрасного бажання добитися певних результатів. Відчуваючи огиду до якої-небудь дії, вона прагне її уникнути.

Два роди чинників важливі при розгляданні питання про вплив емоції на розвиток особистості людини. Перший – це генетичні задатки суб'єкта у сфері емоцій. Генетичний склад індивіда грає, мабуть, важливу роль в придбанні емоційних рис (або порогів) до різних емоцій. Другий чинник - особистий досвід індивіда і навчання, що відносяться до емоційної сфери і, особливо, соціалізовані способи виразу емоцій і обумовлена емоціями поведінка. Емоційні стани і в повсякденному житті часто розглядаються як змінені стани, або, точніше, як специфічні або особливі стани свідомості. Людина, зробивши яку-небудь безглуздість, часто пояснює свою поведінку, кажучи: «я був у нестямі», або «я не пам'ятав себе».

Свідома, раціональна регуляція поведінки людини, з одного боку, спонукає емоціями, але, з іншого боку, вона протистоїть поточним емоціям. Всі вольові дії здійснюються всупереч сильним конкуруючим емоціям. Проте чим нижче рівень свідомої регуляції, тим більшу свободу отримують емоційно-імпульсні дії. Ці дії не мають свідомої мотивації, цілі цих дій також не формуються свідомістю, а однозначно зумовлюються характером самої дії (наприклад, імпульсне усунення від падаючого предмету).

Емоції домінують там, де недостатня свідома регуляція поведінки: при дефіциті інформації для свідомої побудови дій, при недостатності фонду свідомих способів поведінки. Але це не означає, що чим свідоміше дія, тим меншу значущість мають емоції. Навіть розумові дії організовуються на емоційній основі.

У свідомих діях людини емоції забезпечують їх енергетичний потенціал і підсилюють той напрям дії, результативність яких найбільш вірогідна. Допускаючи велику свободу свідомого вибору цілей, емоції визначають основні напрями діяльності. [11] Можна визначити ряд емоцій, прояв яких необхідно регулювати: образа, провина, сором, заздрість, пихатість, гордість, страх.

Дистрес (від англ. distrеss — горе, виснаження, хвороба) — перехід організму за межі допустимих безпечних перевантажень. Наш організм реагує на навантаження, пов’язані зі стресом, поступово. Відомі три стадії реагування: І — відчуття труднощів (стадія тривоги); ІІ — втягання (стадія пристосування); ІІІ — виснаження (стадія виснаження) — дистрес.

Організм людини є дуже гнучким і витривалим. Тому не треба занадто боятися стресу. Підвищуючи рівень адреналіну в крові, він, як правило, активізує організм на подолання труднощів. Слід побоюватися дистресу — виснаження в цій боротьбі, невмілого розподілу своїх сил, появи відчуття того, що «все втрачено».

Стреси є причинами багатьох захворювань. Наслідками стресів можуть бути зміни в поведінці людей, розлад функціонування деяких органів, болі в шлунку, відчуття неспокою, збудження, страху, підвищена пітливість. Наслідком стресу може стати також депресія (від лат. depressio — придушення, притискання). Депресія — це пригнічений стан, який є психічним захворюванням і тому вимагає негайного лікування.

Деякі прийоми нейтралізації стресів, емоційних криз

Планування. З багатьма стресами в особистому житті і на роботі можна справиться за допомогою планування. Уділіть якийсь час для з'ясування особистих і службових задач.

Фізичні вправи. Регулярні вправи дуже корисні для фізичного здоров'я людини; вони можу допомогти уникнути стресів, оскільки є хорошим виходом негативної енергії, благотворно впливають на фізичний стан.

Дієта. Тривалий стрес може привести до утворення недоліку вітамінів, ослабленню організму, створює умови для дуже сильної сприйнятливість до хвороб. Крім того, під час стресів нормальний режим живлення порушується. Тому дуже істотною є витримка правильної дієти. Психотерапія. Проведення психологічного тестування, широке використовування різноманітної техніки, звичайне що рекомендуються фахівцями.

Психоаналіз. Форма психотерапії, при якій досліджуються підсвідомі підстави ненормального поведінки.

Медитація і розслаблення. Заняття аутотренингом з фахівцем, а також медитацією, у тому числі трансцендентальної, йогою, дзен-буддизмом і ін.