
- •Валеологія як комплексна дисципліна про здоров’я людини, її предмет та завдання.
- •Валеологічна культура вчителя як невід’ємний елемент професійно-педагогічної культури та передумова його адаптації до гуманістичної навчально-виховного процесу.
- •Законодавча та нормативно-правова база України як підстава для реалізації прав дитини на життя і здоров’я.
- •Валефілософія як наука про філософське осмислення здоров’я та здорового способу життя.
- •Поняття про здоров’я, його інтегративний зміст. Здоров’я як основна життєва цінність. Складники та критерії здоров’я.
- •Індивідуальне та суспільне здоров’я.
- •Здоров’я і хвороба. Донозологічний, або пограничний стан між здоров’ям і хворобою.
- •Фактори, що визначають здоров’я.
- •Основні шляхи формування індивідуального здоров’я, поняття про здоровий спосіб життя.
- •Сучасний стан здоров’я населення України, негативні та позитивні тенденції.
- •Демографічна криза в Україні, шляхи її подолання. Здоров’я дітей і підлітків як основа збереження генофонду населення України.
- •Адаптивна, реактивна і резистентна здатність організму людини як фізіологічний механізм і умова виживання в процесі підсилення впливу негативних чинників довкілля.
- •Поняття про біологічні ритми людини. Ендогенні та екзогенні біоритми. Явище десинхронозу.
- •Формування культури здоров’я як соціальна, особистісна та педагогічна проблема.
- •Поняття про валеологічний моніторинг та валеодіагностику, їх мета та основні завдання.
- •Поняття про фізичне здоров’я. Основні антропометричні показники.
- •Рухова активність і здоров’я. Недостатній рівень рухової активності - гіподинамія як фактор ризику.
- •Види порушень постави та склепіння стопи, їх профілактика.
- •Фізична культура як профілактика розвитку гіподинамічного синдрому.
- •Необхідний рівень фізичного навантаження, його критерії. Добова норма рухової активності дітей різного віку. Формування та корекція осанки учнів.
- •Поняття про акселерацію та ретардацію.
- •Основні методи тестування фізичного здоров’я школярів.
- •Валеологічні аспекти роботи з комп’ютером.
- •Загартування, його принципи, умови і правила. Види загартування.
- •Повітряні та водні процедури, їх значення, оздоровче значення та техніка виконання.
- •Харчування і здоров’я. Критерії раціонального харчування. Поняття про дієти.
- •Незбалансоване харчування як причина порушень обміну речовин.
- •Проблеми йодної недостатності та шляхи її подолання.
- •Основні причини виникнення та профілактика захворювань зубів. Гігєна ротової порожнини.
- •Екологічні проблеми харчування людини (хімічне, радіаційне та бактеріальне забруднення продуктів харчування та питної води) та основні шляхи їх подолання.
- •Особиста гігієна та її значення.
- •Попередження порушень гостроти зору. Короткозорість та далекозорість, їх профілактика.
- •Вплив на серцево-судинну систему гіподинамії, нераціонального харчування, стресів та шкідливих звичок. Шляхи подолання їхнього впливу.
- •Валеологічні аспекти і засоби активного довголіття.
- •Долікарська діагностика та невідкладна допомога при загрозливих для життя станах. Склад шкільної та туристичної аптечки. Основні лікарські засоби.
- •Травми грудної клітки і живота (види, ознаки, можливі ускладнення, заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Епілептичний напад (ознаки, можливі ускладнення, заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Класифікація кровотеч. Небезпека крововтрати. Способи тимчасової зупинки кровотеч.
- •Потрапляння сторонніх тіл в око, зовнішній слуховий прохід (ознаки та заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Потрапляння сторонніх тіл у дихальні шляхи (ознаки та заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Гострі отруєння (причини та шляхи потрапляння токсичних речовин в організм, ознаки, можливі ускладнення та основні принципи невідкладної долікарської допомоги).
- •Нетравматичні кровотечі: носова, легенева, шлункова, кишкова, маткова (ознаки, можливі ускладнення, заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Заходи невідкладної долікарської допомоги при укусах отруйних тварин.
- •Травми голови (види, ознаки, можливі ускладнення, заходи невідкладної допомоги).
- •Біль в ділянці серця (причини, характер болю, можливі ускладнення, заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Зомління (причини, ознаки, можливі ускладнення, заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Діабет. Причини захворювання, основні ознаки, ускладнення. Гіперглікемічний та гіпоглікемічний стани. Заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Артеріальний тиск (визначення, прилади для вимірювання, оцінка показників, нормативи для людей різного віку).
- •Втоплення (основні причини та заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Найбільш поширені травми кінцівок (види, можливі ускладнення, заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Сонячний та тепловий удари (причини, ознаки, можливі ускладнення, заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Опіки (види, можливі ускладнення, заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Роль вчителя у профілактиці нещасних випадків у дітей і підлітків. Профілактика дитячого травматизму.
- •Поняття психічного здоров’я і проблеми його комплексного вивчення. Фізіологічні основи психічної діяльності. Взаємовплив біологічного і соціального у психічному розвитку індивіда.
- •Що таке інформаційне перевантаження і чим вона небезпечна?
- •Фізіологічні зміни в організмі у відповідь на дію стресорів
- •Саморегуляція, її види та аспекти. Психогігієна. Роль загальнозміцнюючих заходів у формуванні психічного здоров’я. Сучасні методи психоемоційного розвантаження.
- •Психоемоційна перенапруга. Неврози, їх види та корекція. Зняття психоемоційної перенапруги.
- •Валеологічні аспекти подолання конфліктних ситуацій.
- •Оптимальний режим дня. Значення режиму для здоров’я. Основні шляхи раціональної організації праці і відпочинку школяра.
- •Поняття про соціальне здоров’я. Залежність соціального здоров’я від умов життя людини в суспільстві.
- •Загальна характеристика заразних хвороб, що набули соціального значення, досягнення сучасної медицини в боротьбі з ними. Значення санітарного просвітництва серед населення.
- •Особливості інфекційних хвороб. Інфекційний процес, його періоди. Поняття епідемії та пандемії. Основні групи інфекційних хвороб.
- •Поняття про вакцини та сироватки, особливості їх застосування.
- •Кишкові інфекції. Харчові токсикоінфекції (сальмонельоз, ботулізм), холера, дизентерія. Особливості розповсюдження кишкових інфекцій та профілактичні заходи.
- •Поняття про висипний тиф та малярію.
- •Інфекційні захворювання шкіри. Грибкові захворювання шкіри та її похідних.
- •Паразитарні хвороби. Короста, педикульоз та їх профілактика. Гельмінтози та заходи щодо обмеження їх розповсюдження.
- •Поняття про духовне здоров’я. Сенс життя. Світогляд, ціннісні орієнтації та ідеали особистості, їх вплив на здоров’я. Духовна криза як фактор зниження рівня здоров’я населення України.
- •Механізм дії наркотичних речовин на організм та формування наркозалежності. Основні групи наркотичних речовин – алкоголь, тютюн, наркотики.
- •Наркомани як група ризику щодо захворювання па снід. Шляхи подолання розповсюдження віл серед ін’єкційних наркоманів.
- •Способи раннього виявлення наркотизації. Превентивна просвітницька робота з молоддю як основна форма профілактики вживання наркотичних речовин.
- •Статеве і репродуктивне здоров’я людини. Стан проблеми в Україні.
- •Охорона здоров’я матері і дитини в Україні: сучасний стан проблеми та основні тенденції.
- •Гігієна дітей і підлітків як наука. Основні завдання шкільної гігієни.
- •Психолого-педагогічні засади статевого виховання дітей та підлітків.
- •Вплив навчального процесу на здоров’я учнів. “Шкільний стрес” (дидактогенія) як один з основних чинників погіршення здоров’я учнів.
- •Поняття про здоров’язбережувальне освітнє середовище. Досвід видатних педагогів щодо питань збереження здоров’я учнів у навчально-виховному процесі.
- •Попередження “професійного вигорання” учителя. Культура здоров’я вчителя.
- •Здоров’язбережувальні педагогічні технології. Досвід видатних педагогів щодо питань збереження здоров’я учнів.
- •Методика викладання валеології як наука, її предмет та завдання.
- •Принципи та методи викладання валеології.
- •Методи педагогічного дослідження у викладанні валеології.
- •Основні форми і методи валеологічної освіти та виховання.
- •Психолого-педагогічні підходи до фзвп (формування, зміцнення, відтворення та передачі здоров’я нащадкам).
Найбільш поширені травми кінцівок (види, можливі ускладнення, заходи невідкладної долікарської допомоги).
До таких травм належать вивихи, переломи, забої та розтягнення. Кожен з видів цих травм має свої особливості, але всі вони характеризуються майже однаковою зовнішньою картиною. Нефахівцеві та ще без спеціальних засобів діагностики правильно встановити діагноз важко (за винятком відкритого перелому) та й не потрібно. Це має робити лікар за допомогою діагностичної апаратури (рентген), тим більше, що перша допомога у всіх цих випадках практично однакова: знерухомити вражену частину тіла, прикласти холод і доправити потерпілого у лікарський заклад. Далі мова піде про особливості згаданих травм і способи знерухомлення вражених ділянок.
Вивих. Це стійке зміщення суглобних кінців кісток, яке викликає порушення функції суглоба. В більшості випадків вивих - це важка травма, яка іноді створює загрозу життю постраждалого. Вивихи можуть бути і вродженими -внаслідок неправильного розвитку суглобів Та кісток; патологічні - спричинені туберкульозом або дистрофічним процесом; звичні - в результаті ослаблення зв'язкового апарату після першого травматичного вивиху.
Травматичний вивих зазвичай виникає від надмірного або нетипового для даного суглоба руху, рідше від удару по суглобу або тиску на нього, і часто супроводжується ушкодженням зв'язкового апарату і суглоба. Він може також супроводжуватись здавлюванням і навіть розривом кровоносних судин та нервів, а також тріщинами та надломами кісток.
Основні ознаки вивиху — різкий біль у суглобі, зміна форми суглоба, неможливість або обмеження рухів у ньому. При спробі руху біль у суглобі різко посилюється. Кінцівка може бути укорочена або подовжена залежно від положення вивихнутого кінця до суглобної ямки.
Найбільш поширені вивихи плечового та ліктьового суглобів, великого пальця та тазостегнового оуглоба.
Лікують травматичні вивихи установкою суглобних кінців кісток у правильне положення та наступною фіксацією ушкодженого суглоба на термін, достатній для загоєння ушкоджених зв'язок та сумки суглоба. Вправлення свіжих вивихів проводять безкровними ручними прийомами, для виконання яких необхідні спеціальні знання та навики. Невмілі спроби вправити вивих можуть лише призвести до більших ушкоджень.
Перша допомога при вивихах полягає в фіксації ушкодженої кінцівки так, щоб не порушити положення вивихнутого суглоба. Для цього необхідно накласти фіксуючу пов'язку типу косинка або шину; можна прибинтувати руку до тулуба. До місця вивиху прикласти грілку з холодною водою або льодом чи змочений холодною водою рушник. Можна дати знеболювальні засоби. Вивих потрібно негайно вправити, тому потерпілого необхідно доставити в лікарський заклад.
Якщо вивих залишається невправленим 2-3 тижні та більше, в м'яких тканинах суглоба розвиваються рубцеві зміни, і доводиться робити операцію.
При крику або глибокому позіханні іноді може статися вивих нижньої щелепи. При двосторонньому вивиху рот широко роззявлений, щелепа висунута, мова та ковтання утруднені. При односторонньому - рот напіввідкритий і начебто перекошений. Перша допомога полягає у прикриванні рота пов'язкою або хусткою для попередження попадання сторонніх тіл (пил, комашки тощо) у верхні дихальні шляхи; щелепу підтримувати пов'язкою та прикладати холодні компреси, хворого негайно доправити до лікаря.
Забій. Це закрите ушкодження м'яких тканин. Основні ознаки забою - біль та припухлість на місці ушкодження. Біль, різкий в момент удару, через кілька хвилин помітно слабшає. Припухлість виявляється не зразу - іноді через 2-3 дні після травмування. При розриві поверхневих судин виникає синець. Кожен з нас добре знає, що це таке, варто лише зауважити: якщо синець набуває багряного відтінку, це свідчить про приєднання інфекції.
Легкі забої проходять без наслідків і особливого лікування не потребують. В порядку першої допомоги необхідно забезпечити спокій: на місце забою накласти стискуючу пов'язку, пузир з льодом, холодний компрес; якщо травмовані кінцівки, потерпілого покласти так, щоб вони були вище тулуба, аби обмежити крововилив та зменшити біль. При великому забої краще накласти шину. Ні в якому разі не можна парити руку або ногу - це може посилити травму. Теплові процедури для прискорення розсмоктування великих крововиливів можна застосовувати з третього-четвертого дня.
Забої голови, грудей, живота, спини належать до важких травм і вимагають спеціального обстеження і лікування. У цій ситуації слід керуватися правилами першої допомоги при черепно-мозкових травмах та переломах хребта (див. розділ «Травми»}.
При забоях живота потерпілого на живіт не класти. Переносити таких потерпілих слід у положенні, щоб голова була вище ніг.
Розтягнення. Це ушкодження зв'язок, пов'язане з їх надмірним розтягненням. У важких випадках розтягнення поєднується з розривом, а іноді і з відривом зв'язки від кістки в місці її прикріплення. Такі ушкодження характерні для спортивних травм гомілковостопного, колінного, рідше ліктьового суглобів.
При розтягненні одразу виникає різкий біль в суглобі. Пізніше (зазвичай на другий день) з'являється припухлість та синець в ділянці суглоба, посилюється біль. У важких випадках, коли кров потрапляє в порожнину суглоба, рухливість його може обмежуватись або зовсім припинятись.
Перша допомога - накладення шини, холод, можна дати знеболювальні препарати та проконсультуватися у лікаря. При правильному лікуванні розтягнення минає безслідно.
Перелом. Це повне або часткове порушення цілості кістки. Найчастіше виникають внаслідок травми. Бувають перелому закриті і відкриті (коли порушується цілість шкіри). Характерні для переломів біль у місці перелому, припухлість, ненормальна рухливість, порушення функції даного органу.
При першій допомозі ні в якому разі не можна самим перевіряти рухливість кісткових уламків, вправляти їх, бо можна пошкодити м'які тканини, судини, нерви і заподіяти потерпілому ще більшого болю.
При відкритому переломі перш за все необхідно зупинити кровотечу та накласти стерильну пов'язку. (Див. «Рани»).
Толовне, що потрібно зробити, - забезпечити нерухомість ушкодженої частини тіла. Для цього можна використовувати бинти, вату, косинки, готові або імпровізовані шини з підручного матеріалу. Під шину необхідно підкласти достатню кількість вати або просто білизни. Шини потрібно щільно прибинтовувати.
Основне правило: шини повинні бути такої довжини, щоб могли захопити два суглоби - один нижче, а другий вище місця перелому, що забезпечує нерухомість даної частини тіла. Наприклад, при переломі передпліччя шина повинна захоплювати ліктьовий та променезап'ястковий суглоби. В ліктьовому суглобі шину згинають під прямим кутом. Якщо неможливо накласти шину, ушкоджену верхню кінцівку прибинтовують до тулуба, а нижню - до здорової кінцівки.
При переломі верхніх кінцівок (кисті, передпліччя, плеча) ушкоджену частину необхідно терміново зафіксувати в нерухомому стані, для чого треба трохи відвести руку в плечовому суглобі, підклавши валик у пахвову ділянку, зігнути в ліктьовому суглобі під прямим кутом, трохи розігнути руку в променезап'ястковому суглобі і зігнути пальці, для ного можна в долоню вкласти м'ячик, валик або зібгану вату. Після цього прибинтувати руку до тулуба.
При переломах нижніх кінцівок зламану ногу фіксують у прямому положенні або ледь зігнуту в колінному суглобі, стопу фіксують під прямим кутом до гомілки. При цьому мають бути дотримані такі правила: при ушкодженнях стопи фіксація проводиться від пальців до верхньої третини гомілки; гомілковостопного суглоба і гомілки - до верхньої третини стегна; колінного суглоба, стегна і тазостегнового суглоба - до рівня лопатки та пахвової впадини.
В якості підручних засобів для фіксації зламаних кінцівок можуть застосовуватись палиці, дошки, прути, лижі тощо.
Транспортування потерпілого до лікарні має бути максимально швидким та обережним, оскільки будь-яке порушення положення кісток у місці перелому може спричинити зміщення уламків і, як наслідок, больовий шок.
При переломах ребер для зменшення болю Грудну клітку туго перев'язують бинтами, рушниками. Робити це необхідно під час глибокого видиху. Перевозять у напівсидячому, зручному для потерпілого положенні.
При переломах ключиці фіксація ' проводиться так: в пахвову впадину вкладають великий клубок щільно зібганої вати, руку згинають у лікті та щільно прибинтовують до тулуба. Передпліччя підвішують на косинці. Можна скористатися й іншим способом. Із тканини зробити 2 кільця, просунути в них руки, щоб кільця захоплювали плечі та пахви достатньо щільно, зв'язати їх на спині шнурком.
При переломах тазу постражда-лого перевозять у положенні на спині (краще на твердих ношах); ноги повинні бути зігнуті в тазостегнових та колінних суглобах, Під коліна підкладають щільний валик із ковдри або одягу.
При переломах хребта або при підозрі на такий перелом транспортують потерпілого на твердому щиті в положенні на спині, у місці перелому підкладають валик для легкого розгинання хребта. При відсутності щита на звичайні ноші хворого вкладають на живіт.
Хворого з переломами ніг переносять у такому положенні, щоб ноги завжди були вище голови.
При перенесенні хворого з ушкодженою головою, грудьми або животом, навпаки, голова має бути вище.