Методи розрахунку штучного освітлення

Для розрахунку штучного освітлення використовують, в основному, три методи: світлового потоку (коефіцієнта використання), точковий та питомої потужності.

Метод світлового потоку призначений для розрахунку загального рівномірно­го освітлення горизонтальних поверхонь. Цей метод дозволяє врахувати як прямий світловий потік, так і відбитий від стін та стелі. Світловий потік лампи Ф_л визначають за формулою:

Ф_л = ESk₃Z/Nnη,

де Е - нормована освітленість, лк;

S - площа освітлюваного приміщення, м²;

k₃ - коефіцієнт запасу, що враховує зниження освітленості в результаті за­бруднення та старіння ламп (k₃= 1,3-1,8);

Z- коефіцієнт нерівномірності освітлення (Z = 1,1-1,15);

N - кількість світильників;

n - кількість ламп у світильнику;

η - коефіцієнт використання світлового потоку.

Коефіцієнт η визначається за світлотехнічними таблицями залежно від показ­ника приміщення і, коефіцієнтів відбиття стін та стелі. Показник приміщення і зна­ходять за формулою:

і = ab / h_p(a+b),

де a i b- довжина і ширина приміщення, м;

h_p - висота світильника над робочою поверхнею, м.

Порахувавши світловий потік лампи Ф_Л, за таблицею вибирають найближчу ста­ндартну лампу і визначають електричну потужність всієї освітлювальної установки.

Точковий метод призначений для розрахунку локалізованого та комбіновано­го освітлення, a також освітлення похилих площин. B основу точкового методу покла­дено рівняння:

Е = І_а cosa/r²,

де І_а- сила світла в напрямку від джерела на задану точку робочої поверхні, кд;

a - кут падіння світлових променів, тобто кут між променем та перпендикуляром до освітлюваної поверхні;

r - відстань від світильника до заданої точки.

Для практичного використання в формулу підставляють коефіцієнт запасу k₃ та значення r= h_p / cosa (рис. 4), тоді

Е=І_а cos³a / k₃h_р².

Рис. 4 - Освітленість точки А, що належить горизонтальній площині Q точковим джерелом світла S

Величини сили світла І_а наводяться в світлотехнічних довідниках.

Метод питомої потужності вважається найбільш простим, однак і найменш точним, тому його застосовують лише при наближених розрахунках. Цей метод дозволяє визначити потужність кожного світильника (лампи) Р_св, Вт для створення в приміщенні нормованої освітленості

Р_св= pS/N,

де p - питома потужність, Вт/м² (приймається за довідниками для приміщень даної галузі);

S - площа приміщення, м²;

N- кількість світильників у приміщенні.

Розділ 3: ОСНОВИ ТЕХНИКИ БЕЗПЕКИ

Тема 7 – Безпечність технологічних процесів та устаткування. Електробезпечність

Техніка безпеки є системою організаційних і технічних заходів та засобів, які запобігають впливу небезпечних виробничих факторів на робітників.

1. Безпечність виробничого устаткування

Безпечність виробничого устаткування - це властивість виробничого устаткування відповідати вимогам безпеки праці під час монтажу (демонтажу) і експлуатації в умовах, установлених нормативною документацією.

Загальні вимоги безпеки виробничого устаткування визначені ГОСТ 12.2.003-91.

При проектуванні устаткування необхідно враховувати умови його експлуатації з тим, щоб при дії на нього вологи, сонячної радіації, механічних коливань, високих та низьких тисків і температур, агресивних речовин і т. п. устаткування не ставало небезпечним.

Складові частини виробничого устаткування (приводи, трубопроводи, кабелі тощо) необхідно виконати таким чином, щоб не допустити їх випадкового пошкодження, яке може призвести до появи небезпеки.

Елементи устаткування, з якими може контактувати людина не повинні мати гострих країв, кутів, а також нерівних, гарячих чи переохолоджених поверхонь. Конструкція устаткування повинна забезпечувати усунення або зниження до регламентованих рівнів шуму, ультразвуку, інфразвуку, вібрації та різноманітних випромінювань.

Конструкція устаткування повинна забезпечувати захист людини від ураження електричним струмом, а також запобігати накопиченню зарядів статичної електрики в небезпечних кількостях. Устаткування повинно бути оснащене засобами сигналізації про порушення нормального режиму роботи, а в необхідних випадках (аваріях, небезпечних пошкодженнях, режимах, близьких до небезпечних) - засобами автоматичної зупинки, гальмування та вимкнення від джерел енергії. Для аварійного вилучення шкідливих, отруйних, вибухо- та пожежонебезпечних речовин устаткування необхідно оснастити спеціальними пристроями.

В процесі експлуатації устаткування не повинно забруднювати навколишнього середовища шкідливими речовинами вище встановлених норм та створювати небезпеку вибуху чи пожежі.