- •Інваріанти
- •Основні типи
- •Історія та застосування
- •КолоТермінологія
- •Означення кола Алгебраїчне означення
- •Властивості
- •Довжина кола і площа круга
- •Параметричне означення
- •Полярні координати
- •Комплексна площина
- •Означення Аполлонія
- •Коло як конічний переріз
- •Дотичні і нормалі
- •Директриса та ексцентриситет
- •Наближені формули периметра
- •Дотична
- •Гіпербола (грец. Ὑπερβολή) — кривВизначення
- •Властивості
- •Рівняння
- •Розрахунок коефіцієнтів квадратного рівняння
- •Властивості
- •Побудова
- •Параболічні будови у природі, техніці та архітектурі
Параметричне означення
Коло на площині, даного радіуса , у певній вибраній декартовій системі координат і , описується системою рівнянь:
де
параметр
—
пробігає значення від
до
.
З геометричної точки зору це кут до осі
x,
променя проведеного з початку координат
до точки (x, y).
Якщо записати x
та y
через параметр t,
отримаєм:
Полярні координати
Рівняння кола в полярних координатах:
де a – радіус кола, r0 - відстань від початку координат до центру кола та φ – кут відкладений проти годинникової стрілки від додатньої осі x до лінії що з’єднує початок координат з центром кола. Для кола, центр якого знаходиться в початку координат r0 = 0, це рівняння спрощується до вигляду r = a. Якщо r0 = a або якщо початок координат лежить на колі, тоді отримуєм рівняння:
.
В загальному випадку, рівняння можна розв’язати для r:
,
Розвязок із знаком мінус перед коренем дає ідентичну криву.
Комплексна площина
Рівняння кола на комплексній площині:
або в параметричному вигляді
Означення Аполлонія
Аполлоній із Перги показав, що коло можна також задати як множину точок на площині, які мають однакове відношення відстаней до двох фокусів A і B. Про таке коло іноді кажуть, що воно задане двома точками
Властивості
Через три точки, що не лежать на одній прямій, можна провести коло, і притому тільки одне.
Точка дотику двох кіл лежить на прямій, що проходить через їхні центри.
Ізопериметрична нерівність: З усіх замкнутих кривих даної довжини коло обмежує область максимальної площі.
Вписаний кут або дорівнює половині центрального кута, що спирається на його дугу, або доповнює половину цього кута до 180 °.
Два вписаних кути, що спираються на одну й ту ж дугу, рівні.
Вписаний кут, що спирається на дугу довжиною в половину кола дорівнює 90°.
Кут між двома січними, проведеними з точки, що лежить поза колом дорівнює піврізниці мір дуг, що лежать між січними.
Кут між хордами, що перетинаються дорівнює півсумі мір дуги, що лежить у куті і дуги навпроти неї.
Кут між дотичною та хордою дорівнює половині градусної міри дуги, що стягується хордою.
Відрізки дотичних до кола, проведених з однієї точки, рівні й утворюють рівні кути з прямою, що проходить через цю точку і центр кола.
При перетині двох хорд добуток відрізків, на які ділиться одна з них точкою перетину, дорівнює добутку відрізків на які ділиться інша.
Добуток довжин відстаней від обраної точки до двох точок перетину кола та січної, що проходить через обрану точку, не залежить від вибору січної і дорівнює абсолютній величині ступені точки відносно кола.
Квадрат довжини відрізка дотичної дорівнює добутку довжин відрізків січної і дорівнює абсолютній величині міри точки відносно кола.
Довжина кола і площа круга
Довжину
дуги
кола з
радіусом
,
утвореного центральним кутом
,
виміряним у радіанах,
можна обчислити за формулою
.
Довжину кола з радіусом можна обчислити за формулою
,
де
—
число
пі, яке
визначається як відношення довжини
кола до його діаметра.
Площа обмеженого колом круга дорівнює
,
де
—
діаметр.
Упродовж багатьох століть математиків цікавила задача про квадратуру кола: побудову за допомогою лінійки та циркуля квадрату з площею, що дорівнювала б площі круга. Ця задача не має розв'язку, оскільки число пі трансцедентне, що довів у 1882 Фердинанд фон Ліндеманн.
