Сім'я і суспільство

Сім'я — природний і найстійкіший елемент людського суспільства. В ній найповніше зберігаються першоознаки давніх етносів та віддзеркалюються усі етапи історичного розвитку кожного народу. Воднораз сім'я не є чимось абсолютно сталим, незмінним. Вона акумулює в собі всі найважливіші ознаки суспільних процесів, економічного та культурного розвитку і разом з тим ніби випромінює їх у суспільство та взаємодіє з ним.

Сім'я тисячами ниток зв'язана з суспільством. Кожен член сім'ї зберігає певну автономність і завдяки цьому входить до різних інших об'єднань людей та соціальних груп: виробничих, навчальних, дитячих і юнацьких організацій, громадських спілок, політичних партій, вступає у зв'язок із закладами торгівлі, охорони здоров'я, з місцевою владою та іншими співтовариствами. Отже, стосунки в сім'ї постають не тільки з волі її членів, а й під впливом зовнішніх умов соціального життя суспільства.

Інтенсивна індустріалізація виробництва, відчуження праці та її плодів від сім'ї значною мірою сприяли утворенню нуклеарної сім'ї (від латинського «нуклеус» — ядро). Така сім'я складається лише з чоловіка і дружини та їхніх дітей. '

Нуклеарна сім'я щонайкраще пристосована до сучасного індустріального суспільства. По-перше, відокремлення праці від сім'ї та включення членів сім'ї до суспільного виробництва потребують пересування людей як представників певних професій з однієї місцевості до іншої. По-друге, члени сім'ї можуть мати різні професії, різне соціальне та економічне становище і отримувати різну винагороду за працю. По-третє, розвиток системи соціального забезпечення, сфери послуг, виплата пенсій тощо знижують у хворих та людей похилого віку потребу шукати опертя в сім'ї. По-четверте, суспільне виробництво дедалі більше висуває на передній план особисті заслуги людини, що дозволяє їй, виявивши уміння та здібності, не розраховувати на допомогу родичів.

Сучасна сім'я буде повноцінною і повною ланкою суспільства тільки за умови виконання своїх основних функцій.

Економічна функція — одна з першорядних. Вона забезпечує статус сім'ї як повноправної виробничо-господарської одиниці і є необхідною умовою добробуту, фізичного, морального й духовного розвитку всіх її членів, здійснення громадянських свобод і прав.

Репродуктивна функція сім'ї буде успішною в тісному взаємозв'язку з економічною, що забезпечить достатню народжуваність дітей, матеріальні умови їхнього зростання та виховання.

Виховна функція — це здійснення в сучасних умовах первинної соціалізації дітей і виховання їх для досягнення соціальної зрілості. Сім'я забезпечує духовний розвиток особистості дітей, призвичаює до праці і виробляє ставлення до неї як до основного джерела достатку й доброжитку людини, формує світогляд і характер громадянина України, здатного до захисту її інтересів у всіх формах, видах і виявах, аж до самопожертви.

Рекреативна функція в сучасних умовах забезпечує фізичну, матеріальну і психологічну взаємодопомогу, зміцнення здоров'я й організацію дозвілля членів сімї. Водночас ця функція в умовах психологічних стресів, що постійно тривають на основі соціальної депресії та кризи, має відігравати роль морального щита, яким захищає сім'я саму себе і кожного зі своїх членів від усіх негараздів та лих. Рекреативна функція є тією життєдайною і сонячною оазою, де зростає все, що дарує людині радість і упевненість у собі.

Комунікативна функція задовольняє потребу членів сімї у спілкуванні. Моральне і психологічне здоров'я людини, її емоційна культура перебувають у прямій залежності від характеру внутрішньосімейного спілкування, його морально-психологічної атмосфери та стосунків у сім'ї.

Регулятивна функція має забезпечити систему регулювання взаємин між членами сім'ї. На цій основі здійснюється первинний соціальний контроль діяльності всіх членів сімї та реалізація влади й авторитету батьків. У демократичній сім'ї регулятивна функція визначається здебільшого моральними нормами, особистим прикладом старших членів сім'ї і передусім батьків у ставленні до дітей, оцінкою їхньої різноманітної діяльності. Регулятивна функція сім'ї виявляється у взаємодії всіх її членів із суспільством, соціальними інститутами, у виконанні громадянських обов'язків та здійсненні прав і свобод.

Воднораз стабільність, міцність і єдність сім'ї забезпечуються і взаємною любов'ю, моральною, економічною, правовою та іншими видами взаємної відповідальності всіх її членів, взаємопідтримкою, взаєморозумінням та емоційною прив'язаністю. В сім'ї людина відновлює свої духовні та фізичні сили, заряджається енергією для трудових, творчих звершень, активної участі в суспільному житті.

Правове регулювання взаємин у сім'ї між батьками та дітьми здійснюється на основі Конституції України, законодавства про шлюб і сім'ю та Цивільного кодексу України. Правовідносини між батьками та дітьми регулюються також такими міжнародними документами, як Загальна декларація прав людини, Декларація прав дитини і Конвенція про права дитини, схвалені Генеральною Асамблеєю ООН і ратифіковані Верховною Радою України, в яких зокрема, зазначено, «що дитині для повного і гармонійного розвитку її особистості треба рости у сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові та розуміння».