41. Гіповітаміноз д (кальциферол), заходи профілактики, фізіологічні потреби, основні джерела надходження вітаміну.

(кальциферол, анти рахітичний вітамін)

Гіповітаміноз: подразливість, слабкість, пітливість, болі в м ‘язах, крихкість зубів, часті переломи, затримка розвитку зубів (у дітей), схильність до захворювання дихальних шляхів.

Авітаміноз: рахіт

Джерела: ікра, печінка

Доб потреба: 2,5 мг

42. Методи і засоби діагностики гіповітамінозів та їх профілактика.

Гіповітаміноз С:

1) визначення резистентності капілярів – за допомогою приладу Несторова або вакуумного ртутного монометра Матуссіса або шприца Жане для відсмоктування повітря. Створюють від’ємний тиск і підраховують кількість петехій через лупу, попередньо приклавши предметне скло на ділянку проби.

До 15 – І ступінь зниження міцності капілярів – гіповітаміноз С відсутній

15-30 – ІІ ступінь – перед гіповітаміноз

Більше 30 – ІІ ступінь – гіпо- та авітаміноз

2) язикова проба з реактивом Тільманса – на середину язика капається 0,06% розчин реактиву Тільманса і за допомогою секундоміра визначають час його знебарвлення. 22-23 секунди – гіповітамінозу С немає. Проводять натще за годину до їди

3) внутрішньо шкіряна проба з реактивом Тільманса – вводять реактив внутрішньошкірно. Час знебарвлення при відсутності гіповітамінозу С не перевищує 5 хв.

4) визначення вітаміну С в годинній кількості вранішньої сечі за Железняковою – вранці, натще, звільняються від нічної сечі, до наступного сечовипускання засікають час, об’єм сечі перераховуют на годину і визначають вміст аскорбінової кислоти.

0,8 мг за 1 годину – насиченість організму вітаміном С достатня

0,4-0,79 – задовільна

0,39 і менше – недостатня

Гіповітамінози А, В2:

Визначення темнової адаптації

Гемералопія – порушення темнової адаптації та відчуття кольорів, в першу чергу жовтого (за рахунок збіднення паличок сітківки – вітамін А)

Профіліктика гіповітамінозів досягається збагаченням раціону відповідними продуктами – носіями вітамінів або використання вітамінних препаратів натурального походження та синтетичних, а щодо гіповітамінозу Д – перебування під відкритим сонцем або використання штучного ультрафіолетового опромінення тіла у фотаріях.

43. Методика відбору проб харчових продуктів та готових страв.

Гіг експертиза харчових продуктів і готових блюд проводиться:

- періодично, в плановому порядку

- спорадично, при рейдових перевірках харчоблоків, об’єектів громадського харчування

- екстрено, у випадках виникнення харчових отруєнь

Методи відбору проб залежать від виду продуктів (сипучі, поштучні, рідкі, в тарі, без неї тощо). Вибирають середню пробу, яка відображала б якість всієї партії продовольства.

Сипучі та тверді відбирають спеціальними щупами, ножами, совками з різних місць тари чи партії продовольства ( до 10 зразків, з яких розміщують середнб пробу масою до 1 кг).

Рідкі і м’які спочатку розмішують (лутовкою, трушують), відбирають з різної тари, партії продукту, отримуючи середню пробу.

Закриті консервовані продукти відбирають з партії поштучно, у першу чергу – підозрілі (бомбажні консерви, з пошкодженою тарою)

Проби м’яса відбирають зрізанням з туші, напівтуші та обов’язковим відбором кісток, суглобів.

Сипучі, тверді продукти без тари та поштучні відбирають у поліетиленові мішечки, рідкі – в скляну тару. Проби обов’яково опечатують, пломбують. Складається акт відбору проб, який підписується особою, яка відібрала пробу, та відповідальною особою продовольчого об’єкту. До проби додається супровідний бланк, в якому проводяться паспортні дані продовольчого об’єкту, маса чи кількість зразків проб, мета лабораторного дослідження, адреса лабораторії, куди зразок направляється, дата і година відбору проби, підпис особи, яка відібрала пробу.