87. Криміналістична характеристика та особливості розслідування злочинів проти здоров’я особи.

Тілесні ушкодження - це протиправне заподіяння шкоди здоров’ю іншої людини, що дістає вияв у порушенні цілісності або фізіологічної і функції органів і тканин людського тіла. За ступенем тяжкості тілесних ушкоджень КК поділяє їх на такі види: тяжкі, середньої тяжкості і легкі тілесні ушкодження. Судово-медичне визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться на основі Правил судово-медичного визначений ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 p.).

До числа тяжких тілесних ушкоджень належать тілесні ушкодження які: є небезпечними для життя у момент заподіяння; спричинили втрату якогось органа або втрату його функцій; потягли інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину, тощо. Навмисне середньої тяжкості тілесне ушкодження — це ушкодження, яке не є небезпечним для життя в момент заподіяння, але спричинило тривале порушенні функцій якогось органа або інший тривалий розлад здоров'я (тимчасова втрата працездатності тривалістю понад три тижня або стіш і втрата працездатності менш як на одну третину (від 10 до 33%).

Обставини, які підлягають доказуванню: Чи мало місце заподіяння тілесного ушкодження і якого саме? Які час і місце вчинення злочину? Яким є спосіб заподіяння? Яким знаряддям заподіяно ушкодження? Чи скоєне діяння в стані необхідної оборони, або при перевищенні необхідної оборони, або в стані крайньої необхідності?

Слідчий також повинен дати відповіді на такі питання: Ким заподіяно тілесне ушкодження? Тілесне ушкодження заподіяно навмисно чи з необережності? Яке ставлення винного до дій і наслідків злочину? Які мотиви і цілі скоєння злочину тощо?

На початковому етапі розслідування заподіяння тілесних ушкоджень складаються дві типові слідчі ситуації: 1) надходження інформації з лікувального закладу щодо потерпілого, доставленого з тілесними ушкодженнями; 2) відомий факт заподіяння тілесних ушкоджень, є інформація про характер події і коло осіб, у якому може перебувати злочинець.

Після порушення кримінальної справи проводиться допит потерпілого, огляд місця події; допит свідків; призначення судово-медичної експертизи та інших судових експертиз: дослідження одягу потер­пілого (слідів крові, пошкоджень одягу), знарядь або зброї, якими злочинець заподіяв тілесні ушкодження.

88.Криміналістична характеристика та особливості розслідування зґвалтувань.

Найбільш тяжкими злочинами проти статевої свободи і найбільш поширеним серед них є зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи (ст.152 КК). Криміналістична характеристика цих злочинів складається з таких елементів:способи вчинення та приховування злочину; найбільш характерні сліди, пов'язані з насильством; особа злочинця; особа потерпілої (потерпілого); місце і час вчинення злочину; обстановка злочину.

Спосіб вчинення зґвалтування визначений у ст. 152 КК - із застосуванням насильства, погрози його застосування або з використан­ня безпорадного стану потерпілої особи (малолітній вік, фізичні ва­ші, розлад душевної діяльності, хворобливий або непритомний стан). Найбільш поширеним способом приховування цього злочину є різно­го роду дії насильника з маскування своєї зовнішності, замовчуван­ий даних про себе або повідомлення неправдивих даних, вбивство потерпілої особи.

Серед найбільш поширених слідів зґвалтування - пошкоджений одяг потерпілої особи, тілесні ушкодження на її тілі та на тілі підозрюваного як результат боротьби та самооборони під час зґвалтування (подряпини, крововиливи, укуси — переважно на руках, шиї, обличчі, стегнах). На одягу підозрюваного та потерпілої особи (білизна), як правило, залишаються сліди виділень людського організму (крові, сперми тощо), волокна-накладення, які входили до складу одягу, був на потерпілій особі та підозрюваному. На місці вчинення злочину залишаються елементи одягу: нижня білизна, ґудзики та інші предмети.

Особа злочинця. Злочинців можна поділити на дві групи: ті, що невідомі потерпілій особі, і ті, які їй раніше були відомі. Перші переважно обирають для зґвалтування зручну обстановку: темне, глухе, безлюдне місце, пі­зній час, а особи, які раніше були відомі потерпілій особі, - використовують або створюють таку обстановку, до якої жертва потрапляє за своєю волею, а вже там під впливом насильства, погроз або в безпорадному стані позбавляється можливості вчинити опір злочинцю.

Місцем, вчинення зґвалтувань, як правило, є місця, де немає лю­дей: підвали, квартири, горища, парки, підсобні приміщення, салони автомашин, пустирі.

Особа потерпілої (потерпілого) також: має суттєве криміналістич­не значення, оскільки вірна її оцінка під час розслідування дозволяє краще розібратися в розвитку кримінальної ситуації і визначенні способу та обстановки зґвалтування. Частина потерпілих, у силу своєї аморальної або легковажної поведінки, створюють сприятливу обстановку для зґвалтування і якоюсь мірою провокують ґвалтівника на вчинення насильницького статевого акту.

До найпоширеніших ситуацій початкового етапу розслідування зґвалтувань відносять такі: зґвалтування (яке підпадає під ч. ст. 152 КК) вчинено знайомим потерпілої особи; насильник невідомий потерпілій особі; потерпілій особі спричинені особливо тяжкі слідки або насильство потягло за собою смерть потерпілої.

Під час розслідування справ зазначеної категорії на слідчого покладені обов'язки встановлення: події злочину (чи мав місце статевий акт, здійснений всупереч волі потерпілої особи); особи, яка вчи­нила зґвалтування, та її винності у вчиненні злочину, а також обставин, які визначають характер і ступінь відповідальності; при­чин та умов, які сприяли зґвалтуванню.

Після порушення кримінальної справи про зґвалтування, на по­чатковому етапі розслідування, проводяться: допит потерпілої особи, а також виїмка та огляд її одягу;

огляд місця події; розшук і за­тримання підозрюваного; впізнання, виїмка та огляд одягу підозрюваного; призначення судово-медичної експертизи потерпілої особи та підозрюваного.

На наступному етапі розслідування кримінальної справи прово­диться комплекс судових експертиз, предметом дослідження яких є одяг потерпілої особи та підозрюваного.