Закономірності та особливості розвитку перехідних економік

Проблема перехідних періодів не є новою для економічної науки. Спочатку вона виникає у зв’язку з переходом від аграрного суспільства до індустріального. Згодом до зазначеної проблеми звертаються і представники марксизму у зв’язку з переходом від капіталізму до соціалізму. Одними з перших , хто вказав на необхідність виокремлення перехідного стану суспільства, був французький економіст Сен-Сімон. Він розрізняв 2 типи епох – органічну (формально функціонуючу систему) і критичну (перехідну). За сучасних умов перехідні процеси в суспільстві розглядаються у контексті трьох основних аспектів:

• перехідні процеси у розвинутих капіталістичних країнах;

• перехідні процеси у країнах, що розвиваються;

• перехідні процеси у постсоціалістичних країнах.

У найбільш загальному вигляді під перехідністю розуміється процес якісних змін в основах того чи іншого суспільства, спрямованих на перехід до нового соціально-економічного ладу. Таким чином, перехідна економіка характеризує проміжний стан суспільства, переломну епоху економічних і соціально-політичних перетворень.

Риси перехідної економіки

1. Особливий характер неврівноваженості перехідної економіки. У перехідній економіці неврівноваженість має специфічний характер, оскільки переслідує іншу мету. Ця мета полягає не у поверненні економічної системи до попереднього, врівноваженого стану, а навпаки, у посиленні нестійкості існуючої системи з тим, щоб вона згодом поступилась місцем новій економічній системі.

2. Альтернативний характер це означає, що перехідна економіка повинна обов’язково перейти до нового стану, якісно відмінного від попереднього стану економіки. Таким чином, перехідність виключає повернення до попередньої економічної системи.

3. Особливий характер суперечностей. Домінуючим виступають тут суперечності між новим (прогресивним) і старим (регресивним).

4. Наявність у перехідній економіці особливих – перехідних економічних форм.

5. Історичність перехідної економіки.

Фактори перехідної економіки

1. Природнокліматичні фактори.

2. Виробничо-економічні фактори.

3. Соціокультурні фактори.

Типи перехідної економіки

1. Локальна перехідна економіка.

2. Глобальна перехідна економіка.

3. Природно-еволюційний тип перехідної політики (відображає природну ходу еволюції економічних систем).

4. Реформаторсько-еволюційний тип перехідної економіки (характеризується певним свідомим регулюванням перехідних процесів з боку суспільства).

Необхідно чітко зрозуміти, що в економіці країн, що розвиваються, функціонують дві підсистеми виробничих відносин: неринкових (традиційна) та ринкових. Особливості перехідної економіки країн, що розвиваються, зумовили необхідність посилення провідної ролі держави. Останнє пояснюється такими аргументами:

• необхідністю регулювання діяльності іноземного капіталу з метою його найбільш ефективного використання;

• необхідністю протистояння несприятливій для зазначених країн кон’юнктури світового ринку;

• відсутністю в більшості країн національного підґрунтя для суспільного відтворення;

• необхідністю акумуляції коштів для нагромадження і розширеного відтворення;

• потребою у максимальному оволодінні досягненнями НТП.

Соціально орієнтована ринкова економіка як різновид змішаної економіки це:

1. економіка, яка склалась на основі розвинутої ринкової системи відносин;

2. економіка підприємницького типу, розвиток якої поєднується зі свідомим її регулюванням з боку держави;

3. економіка, яка заснована на використанні переважно інтенсивних факторів економічного зростання;

4. економіка, соціальна орієнтація якої випливає з необхідності реалізації трьох попередніх її рис.

Процес формування ринкових відносин в Україні пов’язаний з:

• ліквідацією тотального панування державної власності в економіці;

• ліквідацію орієнтації економіки на випуск військової продукції;

• здійсненням продуманої грошової політики;

• виробленням адекватної податкової політики;

• формуванням прогресивної ринкової інфраструктури.