1. Методика викладання української мови як наука досліджує процес навчання української мови, розкриває закономірності засвоєння різних сторін мови, визначає і вмотивовує засобипередачі знань учням.

Методика викладання української мови як наука прагне віднайти шляхи найбільш результативного навчання, зокрема визначити мету викладання мови, обґрунтувати принципи навчання з урахуванням закономірностей засвоєння фонетики, лексики, граматики, правопису тощо, вмотивувати найекономніші і найефективніші методи й прийоми навчання, вчить виявляти недоліки у викладанні і долати їх. «від успішного розвитку методики, безпосередньо пов'язаної з життям, з школою, великою мірою залежить ступінь піднесення культури народу»,— так визначає суспільне значення методики викладання мови с. Г. Бархударов.

Методика викладання української мови як навчальна дисципліна знайомить з метою і завданням вивчення мови в школі, із закономірностями засвоєння мови як системи, з методичними засобами навчання мови, допомагає критично оцінювати методичну спадщину минулого, узагальнювати передовий досвід сучасної школи. Методична теорія допомагає вчителю вибирати засоби навчання, надаючи перевагу найефективнішим, тим самим застерігаючи від помилок у доборі дидактичного матеріалу та використанні методів і прийомів навчання, в організації навчального процесу.

Методика викладання української мови озброює вчителя системою науково-педагогічних ідей. Керуючись ними, вчитель має змогу передбачити результати навчання рідної мови під час використання тих або інших засобів навчання. Своїми висновками і рекомендаціями методика викладання української мови допомагає вчителеві раціонально будувати уроки з мови, показує, як зробити процес навчання мови ефективним, як поєднати його з удосконаленням пізнавальних здібностей учнів, як формувати національно свідому, духовно багату мовну особистість, яка володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися засобами рідної мови — її стилями, типами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо).

Відповідно до поставленої мети головними завданнями навчання української мови є:

— виховання потреби у вивченні рідної мови;

— формування духовного світу учнів, цілісних світоглядів уявлень, загальнолюдських ціннісних орієнтирів шляхом через мову до культурних надбань рідного народу і людства;

— вироблення у школярів умінь і навичок комунікативно виправдано користуватися засобами мови в різних життєвих ситуаціях під час сприймання, відтворення і створення висловлювань з дотриманням українського мовленнєвого етикету;

— засвоєння учнями базових орфоепічних, граматичних, лексичних, правописних, стилістичних умінь і навичок;

— ознайомлення учнів з мовною системою як основою для формування нових, мовленнєвих умінь і навичок.

Передовий досвід вітчизняної і зарубіжної шкіл — також досить важливе джерело розвитку методичної теорії. Досвід учителів, що досягають найкращих показників у навчанні і вихованні дітей, може збагатити методику, якщо вивчення та аналіз їх роботи будуть спрямовані на узагальнення передового, що є в цьому досвіді, з наступним перенесенням його в масову школу. Сучасну теорію методики викладання української мови, безумовно, збагачує і критичне використання методичної спадщини, зокрема ідей ф. І. Буслаєва, к. Д. Ушинського, і. І. Срезневського та інших методистів про велике освітньо-виховне значення рідної мови, про принципи побудови системи занять.

2) Мета, особливості і структура курсу методики викладання української мови.

Мета - озброїти майбутнього вчителя не тільки теорією цієї науки, а й найефективнішими методами і прийомами викладання рідної мови в початкових класах на сучасному етапі розвитку школи. «пояснювальний записці» до шкільної програми зазначено, що предмет «українська мова» у 1-4 класах є початковою ланкою вивчення рідної мови

Завдання вивчення полягають; сформувати у молодших школярів уміння осмислено читати, говорити і писати, збагачувати мовлення учнів, дати початкові відомості з мови і літератури, розвивати увагу і інтерес до

Мовлення, сприяти загальному розвитку і вихованню учнів. Ці завдання, що здійснюються протягом 4-х років виконуються з урахуванням вікових особливостей учнів, їхнього життєвого досвіду, набутих умінь і навичок,

Реалізації завдань регламентує програма з української мови, яка складають з 3-х розділів:

I. Навчання грамоти і розвитку мовлення;

Ii. Читання і розвиток мовлення?

Iii. Маса, мовленню, правопис і розвиток мовлення.

В основа лежить принцип концентризму - педагогічний принцип шкільного навмання, за яким передбачається повертатись до раніше вивченого матеріалу, для збагачення його новими науковими даними. Він взаємодіє з іншими. У розташуванні матеріалу програма керується принципами послідовності і наступності, у вимогах до його змісту – принципами наступності, у вимогах до його змісту – принципами науковості і настильності, що враховують вікові особливості молодших школярі в.

Завдання при вивченні курсу методики української мови: і« усвідомити вимоги шкільної програми,

2. Зрозуміти структуру шкільним підручників.

3. Засвоїти теоретичні основи методики в обсязі викладеному в підручнику.

4. Ознайомитись з практикою роботи вчителів.

5. Навчитись визначити конкретні методи, прийоми і навчальний матеріал з кожного розділу шкільного курсу мови.

6. Виробити навички планування навчального процесу з мови і реалізувати план роботи в ході і і викладання

3) кожна наука, в тому числі й методика мови, керується філософським, інакше кажучи, найбільш загальним, підходом до пізнання предмета дослідження. Такий підхід становить методологію науки, тобто філософську базу вивчення предмета науки. Методологічною основою процесу оволодіння мовою є; діалектико-матеріалістичне розуміння суб'єктно-об'єктних відношень, учення про пізнаваність світу.

Методика мови рекомендує будувати весь навчальний процес на усвідомленій взаємодії об'єкта навчання — учня і суб'єкта навчання — вчителя. Вона націлює діяльність педагога на практичне здійснення такого взаємозв'язку — на сумісну дію вчителя й учня.

будуючи свій науково-методичний апарат, методика мови враховує діалектико-матеріалістичне вчення про дві сторони пізнання — чуттєву і логічну. Це знаходить від­ображення в різноманітних способах спостережень над мовними одиницями, застосуванні аналізу і синтезу, індукції й дедукції в освоєнні предмета науки.

наукові засади процесу оволодіння мовою базуються на діалектичній теорії пізнання. Вона сформульована в. І. Леніним словами «від живого споглядання до аб­страктного мислення і від нього до практики — такий є діалектичний шлях пізнання істини, пізнання об'єктивної реальності».

увесь процес навчання мови йде саме таким шляхом. Від спостережень над мовними одиницями — словами і реченнями, їх будовою і значенням до узагальнень. Вони створюються на основі аналітико-синтетичних операцій у вигляді формулювання орфографічних, граматичних та інших правил. Здобуті знання у вигляді формулювань і правил учні застосовують у практиці безпосереднього спілкування, яке кожного разу здійснюється на більш високому рівні, ніж до того, як вони почали освоювати правила. І це зрозуміло, адже, вивчаючи відповідні правила, школярі починають контролювати своє мовлення, прагнучи узгоджувати його з вимогами нормативної вимови, а також творення форм слів і синтаксичних конструкцій. Усвідомлення учнями правил будови мовних одиниць уможливлює користування мовою у різних сферах людської діяльності.

мова служить засобом повідомлення (діти розповідають про похід у поле, ліс, до лісопарку, музею), засобом навчання (вчитель пояснює правила написання слів, схему будови слова тощо). Читаючи художні твори, учні переконуються в тому, що мова застосовується для художнього відтворення (словесного змалювання) дійсності. Учень, таким чином, іде від елементарної ситуативної практики використання мови до цілеспрямованого застосування її у різних умовах спілкування. Він починає свідомо сприймати мову як засіб порозуміння, форму вираження думок, знаряддя впливу на інших, як елемент відтворення людських почуттів. У досягненні цього — одне із суттєвих завдань школи, зокрема уроків рідної мови.

5) у формуванні теоретичним основ методики мови спираються на психолого педагогічні науки, це закономірно, бо запроваджуючи, наприклад ті чи інші конкретні методи або прийоми, треба зважати на психологічну підготовку до навчання дітей певного віку.

Загальновизнано, що всім дітям властиве абстрактне мислення. Однак психологи доводять, що у дітей молодшого віку переважає конкретнее мислення. Воно пояснюється обмеженим запасом уявлень, здобутих ними протягом 6-10 років життя. До того ж школярам різного віку властивий неодинаковий ступінь доступності навчального матеріалу. Це й диктує використання неоднотипних методів і прийомів у роботі з учнями різник віковим груп.

Потрібно о першого дня перебування учня в школі розвинути є нього навчальний мотив, який би збуджував його до освоєння предмета. Психологічні дослідження показують, що діти приходять до школи з ігровим мотивом, сформованими у них до початку навчання в школі. Тому початковою формою навчання повинна стати гра. S останні роки методики мови взяли на озброєння провідні положення психолінгвістики. Як педагогічна наука методика мови керується настановами дидактики. В основу методики покладені дидактичні принципи без яких не уявляється навчальний процес.

Мовознавці і літературознавці дані в методиці мови. Оскільки методика мови покликана забезпечити вивчення мови, вона тісно зв'язана з мовознавством. Дані таких мовознавчих наук, як фонетика і фонологія, графіка і орфографія, орфоепія і лексикологія, морфологія і синтаксис становить спору викладання рідної мови.

Врахування співвідношень звуків української мови і букв українського алфавіту наштовхнуло на застосування методу навчання грамоти. Він іменується звуковим аналітико—синтетичним методом. Його застосування забезпечує осмислення розуміння учнями різниці між звуком і буквою. Усе це полегшує навчання дітей грамоти.

Успішному проведенню словникової роботи сприяють знання з лексикографії. У роботі над збагаченням словника учнів методика рекомендує вправи на добір синонімів, антонімів. Науковим ґрунтом для методики є літературознавство. Хоч у початкових класах діти лише знайомляться з художніми творами, теоретичні основи

Літературознавчої науки враховуються при вивченні змісту творі і в організації уроків читання.