34. Сліди дії вогнепальної зброї, їх види

При пострілі з вогнепальної зброї відбувається вза­ємодія порохового заряду, снаряда (кулі, дробу) і перепо­ни, в результаті чого виникають зміни, які називаються слідами пострілу або слідами застосування зброї. До цих слідів відносяться: стріляні снаряди, гільзи, пижі; частки речовин, що виникають при згорянні пороху, які викидаю­ться з каналу ствола; сліди, що утворюються на стріляних кулях і гільзах; сліди-ушкодження від снаряда на ураже­ному об'єкті; відкладення кіптяви пострілу на тілі (найчас­тіше на руці) особи, що стріляла./

На гільзах, відстреляних з автоматичної зброї, сліди утворюються: на капсулі — слід від бійка ударника у ви­гляді вм'ятин і сліди переднього зрізу затвора — борозенки і валика; на дінці гільзи — слід відбивача; на ре­брі та дні кільцевого паза — сліди від зачіпки викидача. На корпусі гільзи можуть відбитися сліди патронника і у ви­гляді повздовжніх трас і дрібні вм'ятини від країв кожуха затвора.

На кулі (при пострілі з нарізної зброї) утворюються сліди від стінок каналу ствола. Такі сліди складаються з дрібних валиків і борозенок, Кількість слідів (смуги) та їх нахил щодо повздовжньої осі кулі відповідають кількості та напрямку нарізів каналу ствола.

На перепонах від кулі та дробу виникають пробоїни, вм'ятини, тріщини, розриви, сліди кіптяви у вигляді пояс­ка обтирання . У пробоїні розрізняють вхідний і вихідний отвори.

35. Поняття документа у криміналістиці

Документ — це матеріальний об'єкт, у якому зафік­совані відомості про які-небудь факти, що відбулися чи передбачувані. У судово-слідчій практиці розрізняють такі види документів:

1) письмові (тексти, цифри та інші записи);

2) графічні {креслення, малюнки, схеми);

3) фотодокументи;

4) кіно- та відеодокументи;

5) фонодокументи.

У практиці техніко-криміналістичних досліджень звичайно мають справу з письмови­ми документами як речовими доказами. За юридичною природою документи поділяються на справжні та підроблені, а за джерелом — на офіційні (пас­порт, посвідчення особи, довідка) та неофіційні (лист, за­писна книжка тощо).

При цьому підробка буває двох видів — інтелектуальна або матеріальна. Встановити факт інтелекту­альної підробки за допомогою криміналістичної експерти­зи неможливо. Матеріальний підлог передбачає змінення змісту документа через внесення до нього неправдивих відомостей або шляхом повного виготовлення підробленого документа (тобто часткова або повна підробка). Обов'язкові відомості, які повинні міститися в доку­менті для визнання його дійсним, називаються реквізита­ми , Документи можуть бути виготовлені рукописним, ма­шинописним, комп'ютерним, поліграфічним або іншим спо­собом, за допомогою письмових знаків, інших графічних зображень, виконаних чорнилами, пастами для кулькових ручок, тушшю, олівцем, друкарською фарбою або іншою речовиною.

36. Сутність техніко-криміналістичного дослідження документів

Повне і всебічне технічне дослідження документів здійс­нюється під час проведення технічної експертизи доку­ментів — техніко-криміналістичного дослідження доку­ментів. Об'єктами дослідження є зміст документа, мате­ріали і знаряддя письма. Технічна експертиза документів поділяється на експертизу, реквізитів документів і експер­тизу матеріалів . Експертиза реквізитів документів вирішує такі ос­новні завдання:

1) встановлення особливостей виготовлення друкарсь­ких засобів і їх відбитків;

2) встановлення факту і способу внесення змін до до­кумента (підчистка, травлення, дописка, переклеювання фо­токарток тощо);

3) виявлення залитих, замазаних, вицвілих та інших слабковидимих або невидимих текстів (зображень) на різ­них матеріалах, а також текстів (зображень) на обгорілих та згорілих документах за умови, що папір, на якому вони виготовлені, не перетворився на попіл;

4) встановлення типу, системи, марки, моделі та інших кваліфікаційних категорій друкарської техніки, а також ідентифікація цих засобів за відбитками їх знаків;

5) ідентифікація печаток, штампів, факсиміле за їх­німи відбитками;

6) ідентифікація засобів розмножувальної техніки за їхніми відбитками;

7) ідентифікація компостерних знаків за просічками;

8) ідентифікація письмового приладдя за штрихами;

9) ідентифікація особи, яка надрукувала машинопис­ний текст, намалювала і (або) вирізала зображення, за осо­бливостями навичок виконавця;

10) встановлення належності літер певному комплекту шрифту;

11) визначення відносної давності виконання докумен­та або його фрагментів, а також послідовності нанесення штрихів, що перетинаються.

Експертизою матеріалів документів встановлюють­ся рід, вид (інша класифікаційна категорія) матеріалів, на яких і за допомогою яких виконувався (виготовлювався) документ (папір, барвники тощо), а також їх спільна родо­ва (групова) належність.