Тема 7. Профілактична і просвітницька діяльність дитячого практичного психолога

Завдання 1. Розробити систему заходів із запобігання негативізму в дітей дошкільного віку.

Першою причиною є невідповідність вимог батьків можливостям дитини. Наприклад, коли батьки вимагають, щоб дошкільник довгий час сидів або стояв на місці, або коли намагаються вкласти спати дитини, яка ще спати не хоче, у якого ще не задоволена потреба в руховій активності. Адже в цих ситуаціях простіше піти іншим шляхом: якщо треба, щоб дитина якийсь час не заважала (наприклад, важливого розмови) – необхідно зайняти її. Щоб вчасно лягала спати – можна придумати більш активні заняття вдень (але ні в якому разі не ввечері, перед сном), тоді знадобиться менше часу і сил на укладання.

Використання заохочень і покарань - велика наука навіть у справі дресирування тварин, а що стосується виховання - багато книг написано, а суперечки все ведуться. Найпростішими негативними підкріпленнями, які повсюдно використовуються, є підвищення голосу, вираз засмучення батьками. З дорослішанням дітей діапазон збільшується. Якщо покарання використовуються неправильно, якщо з їх допомогою намагаються досягти неможливого, наприклад, виконання вимог, непосильних для дитини, покарання, незалежно від їх сили, мають все менший ефект, вони вже не викликають бажаного зміни поведінки, але можуть породити абсолютно протилежні очікуваним реакції або негативні емоції по відношенню до батьків або іншим виховують людям. Якщо дитина вважає, що вимоги батьків несправедливі, то не буде їх виконувати або виконає під тиском або через страх покарання, але при цьому затаїть образу чи перестане довіряти. А найнебезпечніше - буде чинити опір навіть тим вимогам, виконання яких забезпечують його безпеку (не грати небезпечними предметами, не висовуватися з вікна, не заходити з незнайомцями в ліфт, не ходити пізно по пустельних вулицях і т.д.). Якщо вже зайшли занадто далеко, і негативізм виник, має бути довга робота зі зміни відносин, відновленню довіри. Слід переглянути свої вимоги, залишити тільки основні (наприклад, що відповідають за самозбереження) і постаратися, щоб дитина зрозуміла, чому необхідно їх виконувати.

Щоб розуміти, що можна, а що не можна вимагати від дитини, потрібно постійно за неї спостерігати, вивчати. Особливості дитини можуть дуже різними за походженням і впливом на поведінку. Вроджені з'являються з перших днів життя з великою ймовірністю залишаться з людиною на все життя (темперамент, особливості сприйняття, здібності та обмеження). Придбані виникають в певний період (уміння, навички, звички). Важливо встигати вловити зміни і скорегувати вимоги.

Щоб прохання і вимоги сприймалися адекватно, їх слід висловлювати впевненим голосом і зрозуміло для дитини.

Так само важливо, щоб вимоги батьків не були суперечливими, наприклад, якщо мама щось не дозволяє, тато не повинен це дозволяти.

Також не потрібно прагнути до того, щоб дитина була абсолютно слухняною. Таке буває тільки тоді, коли авторитарні батьки пригнічують волю дитини. У цьому випадку з великою ймовірністю виростає нетворча, безініціативна, несамостійна людина, яка вже не може не слухатися, яким легко керувати.

Отже, щоб дитина була більш слухняною, необхідно намагайтися вимагати від неї тільки те, що вона в змозі виконати.

Завдання 2. Проаналізувати еволюцію моральних настанов у дітей дошкільного віку (концепція розвитку моралі Л.Кольберга) та розробити рекомендації для батьків.

Мораль як форма суспільної свідомості є зводом правил, норм, вимог, які регулюють відношення і взаємодію людей, їх поведінку.

Моральна культура особистості - це засвоєння особистістю моральних норм, принципів, категорій, ідеалів суспільства на рівні власних переконань, дотримання їх як звичних форм особистої поведінки. Структуру моральної культури особистості складають знання, почуття, відношення, поведінка. Тому змістом виховної роботи вчителя, класного керівника по становленню моральної культури учнів є формування у них системи моральних знань, почуттів, ставлень, поведінки. Моральний розвиток особистості проходить три стадії (Л.Кольберг). На доморальному рівні дитина виконує вимоги, боячись покарання. На конвенційному рівні дотримання моралі визначається намаганням належати групі, суспільству, відповідати їх вимогам з метою самозбереження. Третій рівень морального розвитку автономний: людина добровільно обирає моральну поведінку, бо переконана, що жити їй потрібно згідно норм, прийнятих нею добровільно.

Як ми бачимо, кожна наступна стадія ґрунтується на попередній, перетворює її та містить у собі, а також закладає нові підходи і критерії для вироблення моральних суджень. Кольберг думав, що підсумок морального розвитку досягається в середньому до 25 років. Але поки розвиток продовжується, послідовність стадій залишається незмінною.

У свій час теорія Кольберга зазнавала серйозної критики на таких підставах: а) стадії не є однорідними й однозначними, не утворюють незмінної послідовності; б) Кольберг і Піаже включають у поняття морального розвитку моральний закон, чесність, відповідальність, адже уявлення про кожне з них у різних людей можуть формуватися по-різному; в) теорія Кольберга орієнтується лише на чоловічу поведінку, ігноруючи особливості жіночої.