Тема 2. Предмет і завдання дитячої практичної психології

Завдання 1. Визначити предмет і завдання дитячої практичної психології. Предметом дитячої практичної психології є дослідження закономірностей формування особистості в умовах цілеспрямованої організації педагогічного процесу, тобто вивчення процесів які здійснюються при взаємодії між вихованцями. Завданням дитячої практичної психології є вивчення основних психологічних закономірностей, формування єдиного педагогічного процесу й виявлення психічних резервів, його вдосконалення розумового сполучення індивідуальних і колективних форм навчання і виховання.

пошук об'єктивних методів дослідження та діагностики психіки.

Завдання 2. Проаналізувати і порівняти уявлення про розвиток дитини в школі біхевіоризму і в школі гуманістичної психології .

http://ua.textreferat.com/referat-10166-2.html

Біхевіористи висувають перед психологією, на їхню думку, чисто наукові вимоги, тобто наявність ''твердих" кількісних даних, що мають безумовну перевагу перед "м'якими" якісними характеристиками. "Тверді" дані визна­чаються звичайно як ті, що контролюються в лабораторних експериментах за допомогою відповідної апаратури, яка визначає подразник і реєструє ре­акцію. Біхевіористи наполягають на точних визначеннях, потребують особ­ливого словника і створюють суворі стандарти для дослідження емпіричних явищ. Родоначальниками біхевіоризму в сучасній психології визнано Дж.Вотсона і Б.Скіннери.

Гуманістична модель. Є підстави позначити гуманізм як "третю силу" в психології, як альтернативу пасивно-детерміністичному по­гляду та біхевіористичній моделі. На основі феноменології гуманізм формує погляд, згідно з яким лише виключно актуальне переживання особистості справляє вплив на дійсність. Гуманізм менш за все є теорією дослідження, він постає орієнтацією на визначення предмета дослідження. Гуманізм роз­глядає природу людини як принципово добру, а не злу або нейтральну, вона в основі своїй активна, а не пасивна, передбачає ріст, удосконалення і пере­будову навколишнього світу. Гуманістична психологія цікавиться розвитком людських потенціалів. Коротко кажучи, вона репрезентує становлення лю­дини, висвітлює цілісність, неповторність індивіда, виявляє інтерес до поліпшення людської ситуації, поглиблення розуміння одиничного.

Піонерами цього руху у західноєвропейській психології були Абрагам Маслоу і Карл Роджерс. Обидва розглядали людину як істоту, що прагне власного самоздійснення. Метою життя є перманентна еволюція, свідомий досвід радості, свідома участь у створенні нових форм буття. Такі цілі цілком протилежні неприкритому пристосуванню до вже готових, наперед-знайдених форм. Єдність психологічного дослідження стосується не окре­мих реакцій індивіда, а особистості як цілого у сукупності її взаємодій зі світом.

Тема 3. Методи дитячої практичної психології

Завдання 1. Охарактеризувати метод спостереження як базовий метод дослідження у практиці дитячого практичного психолога.

Метод спостереження - це цілеспрямоване вивчення на основі сприйняття дій і вчинків особистості в різних природних ситуаціях.

Перша вимога до спостерігача - збереження природності психічних проявів. Друга вимога - спостереження завжди має бути цілеспрямованим, тобто слід чітко визначити цілі й задачі, що їх належить вирішити у процесі дослідження. Третя вимога до методу спостереження - фіксація його результатів.

Спостереження педагогу-психологу необхідно вести цілеспрямовано, за певним планом і програмою, розробленими заздалегідь. Перш ніж почати спостерігати необхідно, встановити мету спостереження (заради чого воно здійснюється); вибрати об'єкт (одна людина або група); зробити попередній прогноз, які результати він повинен дати. Для того, щоб отримати ці результати, необхідні для узагальнення, спостереження має вестися регулярно, і систематично (діти ростуть, змінюється їхня психіка і поведінка і якщо, наприклад, пропустити без спостереження один місяць в дитинстві, а 2-3 місяці в ранньому дитинстві, то вийде дуже відчутний прогалину в історії індивідуального розвитку дитини.

Інтервали, з якими повинно проводитися спостереження за дітьми, знаходиться в прямій залежності від їх віку.

У період від народження до 2-3 місяців (новонароджений) спостереження необхідно проводити щоденно з фіксацією даних.

2-3м. до 1 року (дитинство) - один раз на тиждень.

1-3 років (раннє дитинство) - один раз на місяць.

3-6, 7 років - раз на півроку, за участю психолога.

6,7-11,12 років (молодший шкільний) раз на рік, з участю психолога.

Поточні спостереження повинні бути науковими і супроводжуватися веденням систематичних записів, аналізом та узагальненням результатів спостереження. З одного боку вести за дітьми спостереження простіше, ніж за дорослими, тому що дитина під наглядом зазвичай більш природний, спонтанний в прояві своєї поведінки. Результати найбільш адекватні, тому, що він не грає ніяких соціальних ролей, які властиві дорослим.

З іншого боку, діти (дошкільнята) мають підвищену абстрагованістю, переключенню, увагою їх увагу завжди недостатньо стійко для того, щоб якийсь процес, або виконується справу, були доведені до кінця.

Тому в дослідницькій роботі з дітьми рекомендується застосовувати приховане спостереження - воно розраховане на те, щоб дитина під час спостереження не бачив спостерігача.

Завдання 2. Охарактеризувати особливості застосування в роботі з дітьми проективних методів дослідження.

Проективні методи в психології — група методів дослідження особистості, в основі яких лежить механізм виявлення проекцій в отриманих даних методики з наступною їх інтерпретацією. Проективні методи характеризуються створенням експериментальної ситуації, яка допускає множину можливих інтерпретацій під час сприйняття її піддослідним.

Метод забезпечується сукупністю проективних методик (їх називають також проективними тестами), серед котрих розрізняють: 1) асоціативні — наприклад, тест Хольцмана, тест Роршаха, в яких піддослідні створюють образи за стимулами-плямами; тест завершення незакінчених речень;2) експресивні - тест малюнка людини, тест малюнка неіснуючої тварини та ін.

Проективні методи, не дивлячись на проявлення ними низької надійності та валідності, як і раніше широко застосовуються в психодіагностичній практиці. Психологи продовжують використовувати їх за такими причинами: по-перше, є природна людська схильність - заперечувати всі зміни, які відбуваються і довіряти лише підтверджуючим прикладам, а не доказам; по-друге, професійні психологи використовують проективні методи тільки в поєднанні з іншими методами оцінки, як комплекс тестів.

Зростає застосування ігрових технік в клінічній діагностиці і вивченні особистісного розвитку дітей. Суб'єкту можуть бути пред'явлені іграшки, або ігри, або прості дерев'яні кубики для вільної гри або виконання якоїсь запланованої дії, наприклад, споруди дому, класифікації за групами, установки сцени для спектаклю або іншої організації ігрових матеріалів в певну конфігурацію, що виражає для суб'єкта емоційно значущу модель. Необхідно пам'ятати, що діти менше ховаються за прихованими і захисними механізмами і менше усвідомлюють ступінь свого саморозкриття в грі.

Художні засоби дають інший ряд можливостей для проективних методів вивчення особистості. Малювання пальцями дозволило проникнути в сутність особистісних особливостей і труднощів дитини. За даним методом спостерігається надзвичайна користь малювання при вивченні характеру особистості та її емоційних порушень. Зображення фігур - чудовий метод вивчення світу дитини. Рисуночні тести прості в управлінні можуть використовуватися там, де інші техніки обмежені, наприклад дослідження таких чинників, як мовний, культурний бар'єри і труднощі в спілкуванні. Поява труднощів в розвитку дитини являється комплексним процесом впливу середовища, і спроби зрозуміти ці труднощі через малюнки. Вони не претендують на спробу знайти універсальне рішення дитячих проблем в малюнках.

Лялькові спектаклі викликають у досліджуваних з числа дітей одночасно і діагностичні, і терапевтичні реакції, оскільки сила драматичного переживання спонукає дитину до інтенсивного виразу своїх відчуттів до авторитету і до батьків. Дошкільнятам дається роль, а потім психолог просить експромтом їх розіграти, виявляючи таким чином ступінь сплутаності та стриманості відчуттів. Виявляється також, що звільнення пригнічених емоцій може привести особистість до розуміння своїх труднощів.

Виразні рухи - наприклад, почерк - надають інший підхід до розуміння особистості, так добре розкриваючої своє бачення життя в звичних жестах і виразах обличчя, позі, тощо .

Застосування проективних методик в дитячій і підлітковій психології охоплює широкий круг питань, що з'ясовують їх роль в рішенні наступних проблем: особливості протікання дитячих психозів (аутизм, нарцисизм та інші.); світ фантазії; символізування дитячих страхів і бажань; діагностичні і прогностичні показники психічного розвитку дітей в нормі і патології; сімейне і шкільне оточення, тощо.