127. Встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У частині 1 ст. 256 ЦПК наведено перелік фактів, що мають юридичне значення та розглядаються судом у порядку окре­мого провадження:

1) родинних відносин між фізичними особами;

2) перебування фізичної особи на утриманні;

3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;

4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу усиновлення;

5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу;

6) належності правовстановлюючих документів особі, пріз­вище, ім'я, по батькові, місце і час народження: якої, що заз­начені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізви­щем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у сві­доцтві про народження або в паспорті;

7) народження особи в певний час у разі неможливості реєс­трації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;

8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Крім переліку фактів, передбачених ч. 1 ст. 256 ЩІК, у ч.2 даної норми мають місце умови, за яких можливе встановлен­ня інших юридичних фактів.

До таких умов віднесено:

1) встановлюваний факт повинен бути юридичним, тобто від його встановлення у особи виникають, змінюються або припиняються особисті чи майнові права;

2) якщо законом не визначено іншого порядку їх встанов­лення.

У порядку окремого провадження не підлягають встанов­ленню факти: про встановлення належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об'єднанні грома­дян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєс­трації актів цивільного стану.

Заява фізичної особи про встановлення факту, що має юри­дичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Процесуальним засобом захисту охоронюваного законом інтересу, формою звернення до суду у справах окремого про­вадження є заява. Заяви у справах окремого провадження ма­ють відповідати загальним правилам щодо змісту і форми по­зовної заяви, встановленим статтями 119,120 ЦПК.

У заяві повинно бути зазначено:

1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;

2) причини неможливості одержання або відновлення доку­ментів, що посвідчують цей факт;

3) докази, що підтверджують факт.

До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів. Заява до суду подається у письмовій формі. Зміст заяв для кожної категорії справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, має свої особливості.

Такі справи розглядаються з участю заявника та заінтере­сованих осіб. Якщо заінтересованих осіб не зазначено в заяві, то суддя на стадії підготовки з'ясовує у заявника наявність та­ких осіб, вирішує питання про притягнення або вступ у спра­ву заінтересованих осіб та з'ясовує у них можливі заперечен­ня щодо встановлюваного факту в суді, уточнює чи не будуть порушені їхні суб'єктивні права із встановленням даного юри­дичного факту.

У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

При виконанні рішень у справах окремого провадження ви­конавчі листи не виписуються, а рішення виконується згідно з його копією, яка надсилається у відповідні органи для реєс­трації факту або оформлення відповідних прав чи видається безпосередньо заявнику. Ця копія рішення є підставою для реєстрації в органах реєстрації актів цивільного стану та оформлення даного факту в інших органах. Рішення суду в справах окремого провадження не замінює документів, які ви­дають компетентні органи, а є лише підставою для їх одержан­ня.

Органи, які здійснюють реалізацію судових рішень шляхом оформлення прав на підставі встановлених судом фактів, є орга­ни соціального захисту населення, органи опіки та піклування, емітенти цінних паперів та нотаріуси. Нотаріус оформлює свідоцтво про право на спадщину на підставі рішення суду про встановлення факту прийняття спадщини і місця її відкриття тощо. Органи соціального захисту населення вирішують питан­ня про призначення пенсії за інвалідністю робітнику або служ­бовцю та їх сім'ям згідно з рішенням суду про встановлення факту каліцтва на виробництві та документ, який підтверджує каліцтво, зазнане на підприємстві (виробництві), емітент видає заявникові вклад чи цінний папір взамін визнаного недійсним, орган опіки та піклування призначає обмежено дієздатному піклувальника, а недієздатному - опікуна тощо.