83. Позовна заява, її форма і зміст.

Позовна заява подається в письмовій формі. Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) ім’я (найменування) позивача і відповідача, а також ім’я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв’язку, якщо такий відомий; 3) зміст позовних вимог; 4) ціну позову щодо вимог майнового характеру; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; 6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; 7) перелік документів, що додаються до заяви.

Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання. Позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. У разі пред’явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. Якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження. Позовна заява, подана після забезпечення доказів або позову, повинна містити, крім зазначеного у частині другій цієї статті, відомості про забезпечення доказів або позову.

84. Підстави відмови в прийнятті позовної заяви

Суддя відмовляє в прийнятті заяви:

1) якщо заява не підлягає розгляду в судах;

2) якщо є таке рішення суду чи ухвала суду про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, що набрало законної сили, постановлене по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

3) якщо в провадженні суду є справи по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

4) якщо між сторонами укладено договір про передачу даного спору на вирішення третейського суду;

5) якщо справа не підсудна даному судові;

6) якщо заява подана недієздатною особою;

7) якщо заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

85.Зміни в позовній заяві

Відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України позивач має право про­тягом усього часу розгляду справи: 1) змінити підставу або предмет позову; 2) збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Вказані права є проявом принципу диспозитивності. З огляду на вищевказане та на положення, закріплене у ч. З ст. 208 ЦПК України, відповідно до якого судовий розгляд закін­чується ухваленням рішення суду, позивач може реалізувати своє право на зміну позову в будь-який момент судового розгляду аж до виходу суду до нарадчої кімнати.

Зміни підстави позову полягає в переході від гіпотези однієї правової норми до іншої, тобто замінюються первісно покладені у підставу позову юридичні факти. За своєю суттю зміна підстави позову є процесуальною дією, що означає відмову позивача від позову за первісною підставою, але не відмову від позову в цілому. Потреба у заміні підстави позову виникає у разі встановлен­ня невідповідності між фактами, покладеними в підставу позову, і фактами, на підставі яких позовні вимоги можуть бути задоволені. В порядку зміни підстави позову позивач може включити до неї також ті обставини, які виникли після подання позовної заяви. Зміна підстави позову може полягати не лише у доданні до підстави позову нових фактів, а й виключенні первісно вказа­них (наприклад, первісний позов про відшкодування шкоди було пред'явлено до кількох солідарних боржників, а потім лише до одного з них). Також може відбулися повна заміна всіх фактів, що утворювали первісну підставу позову, іншими новими обстави­нами. Зміну підстави позову необхідно відрізняти від простого уточ­нення позову, коли позивач конкретизує деякі з обставин, що є підставою позову. Такі дії позивача не вносять до підстави позову нових фактів.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтере­сах яких заявлено позовні вимоги. Одним із таких прав є зміна предмета позову, яка означає зміну матеріальио-иравової вимоги позивача до відповідача і здійснюється шляхом переходу від дис­позиції однієї правової норми до іншої. Зміна предмета позову можлива, зокрема, тоді, коли внаслідок одних і тих самих юридичних фактів (підстави позову) можуть наставати різні правові наслідки, тобто допускається так зване аль­тернативне застосування різних правових норм. Зміна предмета позову може полягати і у зміні спірного правовідношення. Така зміна є необхідною в тих випадках, коли особа неправильно оці­нила спірні правовідносини під час звернення із позовом. На відміну від зміни підстави позову при зміні предмета позову мова йде не про наявність або відсутність певних фактів (обста­вин), а про помилку, допущену позивачем у процесі їх юридичної кваліфікації або у виборі способу судового захисту.

Як уже зазначалося, предмет позову не слід ототожнювати з матеріальним об'єктом суб'єктивного права, на захист якого цей позов спрямований, тому збільшення або зменшення розміру по­зовних вимог не є зміною предмета позову. Так само не буде змі­ною предмета позову його уточнення позивачем, тобто приведен­ня формулювання предмет позову у відповідність до фактичної вимоги.

У ЦПК України дещо обмежено право особи на зміну позову. Відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України позивач має право змінити підставу або предмет позову, що означає недопустимість одночас­ної або поступової заміни і підстави, і предмета позову. Інакше кажучи, можна змінювати або предмет, або підставу позову, але не те й інше разом. Зміна і підстави, і предмета позову означала б за­міну первісного позову на якісно новий, що могло б призвести до процесуальних зловживань з боку позивача і сприяло б судовій «тяганині» у процесі розгляду цивільних справ. У разі необхідності одночасної зміни підстави і предмета позову позивач має зверта­тися до суду з новим позовом.

Також у цивільному процесі допускається зміна (збільшення або зменшення) розміру ношених вимог. При цьому позивач по­винен обгрунтувати їх новий розмір. Інколи при пред'явленні по­зову не можна чітко визначній розмір позовних вимог (напри­клад, необхідно провесні експертну оцінку вартості майна або завданих збитків). У такому разі позивач вказує у позові приблиз­ний розмір вимог, а в подальшому їх уточнює - збільшує або зменшує.

Необхідно мати на увазі, що відповідно до ч. З ст. 80 ЦПК України у разі збільшення розміру позовних вимог або пред'яв­лення нових вимог несплачепу суму судового збору належить сплатити до звернення до суду з відповідною заявою, окрім випад­ків, коли позивач звільнений за законом від сплати судового збору. У разі зменшення розміру позовних вимог питання про повернен­ня суми судового збору вирішується відповідно до ч. 1 ст. 83 ЦПК України.

Право на зміну позову (зміну підстави або предмета позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог) має позивач (його уповноважений представник). Процесуальне законодавство не вказує на необхідність спеціального уточнення в довіреності повноважень представника щодо зміни позову, але в ній можуть бути застережені обмеження таких повноважень (ст. 44 ЦПК Ук­раїни). Правом на зміну позову володіють також органи та особи, що звернулися до суду з позовом на захист прав, свобод чи інтере­сів інших осіб (статті 3, 45, 46 І ЦІ К України).

Зміна позову відбувається поза волею відповідача, однак останній може клопотати перед судом про відкладення судового розгляду для ознайомлення з внесеними до позову змінами і підго­товки до захисту своїх інтересів.