45. Процесуальні строки, визначені законом

До строків, встановлених законом, належать строки вру­чення судової повістки - ч. 4 ст.74 ЦПК, відкриття провад­ження у справі - ч. З ст. 122 ЦПК, строк проведення попе­реднього судового засідання - ст. 129 ЦПК тощо.

46. Процесуальні строки, встановлені судом

Щодо строків, які встановлюються судом, то ці строки ма­ють важливе процесуальне значення, оскільки від них може залежати можливість своєчасного захисту прав громадян. До них слід віднести такі строки, як залишення заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви (ст. 121 ЦПК), подання доказів (ч. 1 ст. 131 ЦПК), виконання окремого доручення (ст. 132 ЦПК) тощо.

47.Обчислення процесуальних строків

Стаття 68 ЦПК регламентує порядок обчислення процесу­альних строків.

Строки, встановлені законом або судом, обчислюються дня­ми, а також годинами, тобто менше одного дня (негайно, невідкладно), місяцями і роками, а також можуть визначати­ся вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Оскільки строк - це проміжок часу, то він має певний поча­ток та закінчення.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Наприклад, провадження у справі було зупинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 201 ЦПК - у разі смерті фізичної особи, яка була відповідачем у справі про по­вернення позики. Провадження було зупинене до залучення у справу правонаступника (п. 1 ч, 1 ст. 203 ЦПК). Правонаступ­ник вступив у справу 10 квітня 2008 р., перебіг процесуально­го строку починається з наступного дня після відповідної ка­лендарної дати, тобто з 11 квітня 2008 р. або з наступного дня після вступу у процес правонаступника.

Щодо початку процесуальних строків, то вони починаються та поглинаються неробочими вихідними та святковими днями. Якщо строк починається у суботу, яка є вихідним днем, то са­ме із цього дня починається відлік процесуального строку.

Закінчення процесуальних строків

Виходячи з аналізу ст. 70 ЦПК, де регламентується закін­чення процесуальних строків, можна зробити один висновок —

вихідні, святкові, неробочі дні мають значення лише для за­кінчення терміну.

Якщо строк закінчується у суботу, то він подовжується на один день з урахуванням неділі, тобто він закінчується у по­неділок.

Якщо термін закінчується, наприклад, у неділю, то ос­таннім днем процесуального строку є перший після неділі ро­бочий день, тобто понеділок до 24.00 год. буде останнім днем закінчення процесуального строку.

Щодо закінчення процесуального строку, який обчислю­ється роками, то такий строк закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Наприклад, у п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» зазначається, що виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років. У такому ра­зі, якщо рішення про стягнення аліментів було ухвалено 10 квітня 2008 р. і воно за п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК підлягає негай­ному виконанню, проте виконавчий лист про стягнення алі­ментів не пред'явлено до виконання, то трирічний термін за­кінчується 11 квітня 2011 р.

Якщо строк обчислюється місяцями, то він закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа немає, строк закінчується в ос­танній день цього місяця. Тут законодавцем мається на увазі місяць лютий, який може мати 28 або 29 днів.

Цікавими для аналізу є також положення ч. 2 ст. 325 ЦПК у контексті закінчення процесуального строку. У цій нормі йдеться про те, що у разі пропущення строку, встановленого ч. 1 цієї статті, з причин, визнаних судом поважними, суд ка­саційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк, але не більш як у межах одного року з дня виникнення права на касаційне оскарження. Тобто цей строк починає рахуватися відповідно до положення ч. 1 ст. 325 ЦПК, де зазначається, що касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішену адм (ухвалою) апеляційного суду. У цьому контекстізвернутися до ст. 319 ЦПК, де йдеться про те, що рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення. Але у ст. 218 ЦПК зазначається: якщо суд проголошує резолютивну частину рішення, він повинен повідомити осіб, які беруть участь у справі, коли вони можуть ознайомитись із повним рішенням. За частиною 2 ст. 222 ЦПК копії рішень видаються не пізніше п'яти днів з дня проголо­шення. Отже, наведений нами приклад свідчить, що при вчи­ненні певних процесуальних дій (наприклад поновлення стро­ку на подання касаційної скарги) щодо закінчення процесу­альних строків можуть мати місце випадки, де потрібно одно­часно враховувати строк, який обчислюється днями, місяця­ми та роками.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший піс­ля нього робочий день.

Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати закінчується наступного дня після настання події.

Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Якщо дію можна вчинити поза судом, то строк триває до 24 години, тобто особа може направити апеляційну скаргу до 24 години поштою чи іншими засобами зв'язку, але у неї повинні бути офіційні та належним чином оформлені докази такої відправки, оскільки від цього залежа­тиме вирішення питання чи пропущено процесуальний строк, чи ні.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчен­ня, тобто до 24 години, заява, скарга, інші документи чи ма­теріали або грошові кошти здано на пошту чи передано інши­ми відповідними засобами зв'язку.

Наслідки пропущення процесуальних строків Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закін­ченням строку, встановленого законом або судом. Наприклад, ч. З ст. 294 ЦПК передбачено, що заява про апеляційне провадження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, передбачених у ч. 1 ст. 294 ЦПК, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх пода­ла, не знайде підстав для поновлення строку, про що вино­ситься ухвала.

Якщо йдеться про строк, встановлений судом, то за ст. 121 ЦПК передбачено, що у разі не усунення недоліків позовної заяви позивачем у встановлені судом строки заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Якщо особа доведе суду, що строк пропущено з поважних причин, то суд може його продовжити для усунення зазначених недоліків, про що пови­нен постановити ухвалу.

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або про­довження строку. Особа, яка пропустила строк, повинна до­вести суду поважність такого пропуску та клопотати перед ос­таннім про його поновлення або продовження. Поважність пропуску процесуального строку особа повинна довести суду за допомогою доказів.