29. Процесуальне правонаступництво. Відмінність правонаступництва від заміни неналежної сторони.

У процесі провадження у справі у цивільному судочинстві можлива також заміна сторін та третіх осіб іншими особами, коли до них переходить права та обов’язки у спірних правовідносинах. Така заміна сторін називається процесуальним правонаступництвом. Для настання процесуального правонаступництва правонаступник (особа, яка бажає вступити у процес) повинен довести судові своє право на зайняття процесуального становища суб’єкта, якого він заміняє. Доказом може виступати рішення суду; статут; свідоцтво про право на спадщину; інші документи, які підтверджують перехід прав та обов’язків у матеріальних правовідносинах, які є предметом судового розгляду. Правонаступник набуває усього обсягу процесуальних прав та обов’язків, які мав його попередник, також для нього є обов’язковими усі дії, які вчинені у цивільному процесі до вступу (зміна предмету та підстави позову, відмови від частини позовних вимог, тощо) (ст. 37 ЦПК). Тобто, процесуальні правонаступники набувають усіх нездійснених і нереалізованих прав попередника на час вступу до справи і виходячи з дії принципу диспозитивності можуть вільно ними розпоряджатися. Цивільне процесуальне правонаступництво по суті є заміною однієї сторони на іншу, що є подібним до заміни неналежної сторони, однак від останнього має ряд відмінностей. Процесуальне правонаступництво може застосовуватися при заміні позивача, відповідача, а також третіх осіб, а заміна неналежної сторони може застосовуватися тільки щодо заміни відповідача. При заміні неналежної сторони дії неналежної сторони для належної не викликають жодних правових наслідків. При процесуальному правонаступництві усі процесуальні дії, виконані правопопередником, є обов’язковими для правонаступника. При заміні процес може починатися заново, а при правонаступництві – продовжується. Процесуальне правонаступництво можливе у всіх стадіях процесу, заміна неналежної сторони – тільки у суді першої інстанції, до ухвалення рішення суду у справі.

30. Поняття і види третіх осіб.

Треті особи – це суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин які вступають у вже порушену в суді справу для захисту своїх власних суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів відмінних відповідача. Ознаками третіх осіб: 1) вступають у справу коли провадження по ній відкрите і ще не ухвалене рішення 2) втручаються у спір між сторонами 3) особиста заінтересованість в результатах розгляду справи на свою користь Заінтересованість третіх осіб має матеріально – правовий та процесуально – правовий характер. Матеріально – правовий характер заінтересованості – полягає в тому, що рішення по справі може порушити матеріальні права третьої особи, або сторона буде мати право пред’явити до третьої особи позов в порядку регресу. Процесуальна – правова заінтересованість – полягає в тому, що треті особи намагаються щоб суд виніс таке рішення яке б відповідало їх інтересам, або не призвело до зміни правовідносин на їх користь. Метою третіх осіб у процесі є захист ними своїх прав, свобод, інтересів відмінних від сторін. Цивільно – процесуальне Законодавство передбачає два види третіх осіб: 1) треті особи які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору 2) треті особи які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору. Третіми особами які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору – називаються суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у порушену цивільну справу з метою захисту своїх особистих прав свобод чи інтересів, пред’явивши позов до однієї чи обох сторін. Характерною ознакою таких осіб є саме пред’явлення самостійної вимоги до предмета матеріального спору між сторонами а не наявність самостійних прав на нього так як такі права можуть бути визначені тільки рішенням суду, місце розгляду справи по суті. Такі треті особи можуть вступити у цивільний процес до закінчення судового розгляду, вони приєднуються до справи за власною ініціативою, подавши позовну заяву яка повинна відповідати всім вимогам до позовної заяви. Після вступу у процес, третя особа може клопотати перед судом про розгляд її, спочатку така третя особа має спільність із позивачем і наділена правами може змінити підставу або предмет свого позову, відмовитися від нього, збільшити або зменшити розмір своїх позовних вимог. Треті особи які не пред’являють самостійних вимог щодо предмету спору – такими є суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин які залучаються до участі у справі або вступають у неї з метою захисту їх суб’єктивних прав та інтересів. Вони є заінтересовані у результатах розгляду цивільної справи між сторонами так як рішення може встановити певні відносини між ними і сторонами. Такі особи можуть бути притягнуті до участі у справі із власної ініціативи, з ініціативи сторін або прокурора а також з ініціативи суду.Треті особи можуть виступати на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення подавши відповідну позовну заяву. У заяві про залучення третьої за клопотанням сторін ініціатор повинен зазначити: 1) ім’я третьої особи 2) місце її проживання, перебування, або місце знаходження 3) підстави за якими третя особа має бути залучена до участі у справі. У випадку клопотання сторін та витрибування третіх осіб з ініціативи суду, суд повідомляє:1) третю особу про справу; 2) направляє копію заяви про залучення її як третьої особи; 3) роз’яснює право заявити про свою участь у справі. Копія такої заяви також надсилається особам які беруть участь у справі. На що третя особа повинна дати відповідь. Якщо повідомлення від неї про згоду не поступило суд розглядає справу без її участі. Вступ таких осіб у справу допускається тільки до винесення рішення. Якщо сторони незгідні на залучення чи допуск третіх осіб до участі у справі, або будь хто з осіб які беруть участь у справі не надають згоди на вступ третіх осіб у справі, суд на свій розгляд вирішує питання про їх допуск чи залучення з урахуванням всіх обставин справи. Вирішивши питання про залучення або допуск третіх осіб у справу суд виносить ухвалу, яка не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, окремо від рішення суду першої інстанції. Такі треті особи мають загальні процесуальні права і обов’язки осіб, які беруть участь у справі.Вступ у справу таких осіб не тягнуть за собою розгляду справи спочатку.